16 червня 2021 року Справа № 160/5468/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у відновленні виплати з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року частини раніше призначеної пенсію за віком - протиправною;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року частину раніше призначеної пенсії за віком, на підставі наявних в пенсійній справі документів відповідно до чинного на день відновлення виплати пенсії пенсійного законодавства України, з нарахуванням з 01.05.2017року по 06.09.2018року;
доплати до пенсії за віком за понаднормовий стаж, згідно з нормами частини 1 статті 28 та частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванням в редакції, чинній на день відновлення виплати пенсії;
індексації пенсії за віком, згідно з нормою частини 1 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній на день, відновлення виплати пенсії;
підвищення до пенсії за віком, як "дитині війни", згідно з нормою частини 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни";
компенсації втрати частини доходу у зв'язку з не відновленням Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області виплати з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року частини раніше призначеної пенсії за віком і, в зв'язку з цим, затримкою її виплати з вини Головного управління ПФУ з 01.05.2017 року і по день дійсного відновлення її виплати, згідно з нормою частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і статей 1, 2 і 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
виплатити недоотриману суму пенсії, у зв'язку з відновленням її виплати з 01.05.2017 року і компенсацією втрати частини доходу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.09.2020 року позивачка звернулася до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про відновлення раніше призначеної пенсії за віком з дня від'їзду в Ізраїль в листопаді 2016 року і припинення, в зв'язку з цим, її виплати. З огляду на те, що позивачці при від'їзді була виплачена пенсія за шість місяців вперед, а також, що пенсія вже відновлена з 07.09.2018року вона просила відновити пенсію з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року включно. Однак, відповідач на звернення позивача від 24.09.2020 року, від 11.01.2021 року щодо відновлення та виплати пенсії з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року не надав. При цьому, 10.02.2021 року вона отримала, ще один лист з вих. № 3947-558/Ш-01/8-0400/21 від 09.02.2021 року, в якому ОСОБА_1 відмовили у відновленні виплати пенсії з 01.05.2017року з посиланням на положення пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачка вважає, що Відповідач при розгляді заяви проявив повну бездіяльність у вирішенні питання по відновленню виплати з 01.05.2017р по 06.09.2017р включно, частини раніше призначеної пенсії. Така бездіяльність Відповідача порушує її конституційне право на соціальне забезпечення в старості (стані 24 і 46 Конституції України) у заявку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав на відновлення виплати пенсії за вказаний вище період.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача 04.06.2021 року до суду надійшла зава про закриття провадження у справі, в обґрунтування, якої зазначено, що з матеріалів адміністративної справи та пенсійної справи позивачки вбачається, що ОСОБА_1 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю в листопаді 2016 року була виплачена пенсія за віком за шість місяців вперед, пенсійну справу було закрито і подальшу виплату пенсії припинено з 01.05.2017. На виконання судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 160/7913/18 та 160/3446/20 Головним управлінням проведено поновлення пенсії та відповідних підвищень з 07.09.2018 (поновлення пенсії підтверджується Розпорядженням №14169 від 01.04.2019 року, та Рішенням №912470150979 від 09.10.2020, що міститься в матеріалах пенсійної справи. Відповідач вважає, що починаючи з 07.09.2018 року ОСОБА_1 була обізнана про можливе порушення її прав, а саме не поновлення їй пенсії з 01.05.2017 року, що, в свою чергу, дає підстави стверджувати, що перебіг строку позовної давності для оскарження дій суб'єкта владних повноважень почався з 07.09.2018року. Враховуючи те, що Позивачка звернулася до суду з даним позовом 18.02.2021 року, а про своє можливе порушене право дізнався 07.09.2018 (максимальна дата - це дата виконання рішення суду та поновлення пенсії з 07.09.2018), нею порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), є громадянкою України, що підтверджується її паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , орган, що видав 1224.
У листопаді 2016 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв'язку із чим виплату призначеної їй пенсії за віком було припинено.
07.09.2018 року позивач через свого представника звернулася до відповідача із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. у справі №160/7923/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, яким відмовлено у відновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком, та зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з 07.09.2018р. відновити виплату раніше призначеної пенсії за віком, яку позивач отримувала до виїзду в Ізраїль, відповідно до чинного на день поновлення пенсії законодавства України.
На виконання рішення суду від 19.11.2018р. відповідачем зроблено розрахунок відновленої пенсії ОСОБА_2 та направлено його позивачеві.
Листом від 15.05.2019р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з зауваженнями щодо правильності нарахування їй поновленої пенсії, а саме: відсутності нарахування підвищення до пенсії, як «дитині війни», та неправильного визначення і застосування розміру прожиткового мінімуму при розрахунку доплати за понаднормовий стаж до пенсії за віком.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у нараховуванні та виплати їй підвищення до пенсії, як дитині війни», і здійсненні перерахунку доплати до її пенсії за понаднормовий стаж, вважаючи такі дії неправомірними і дискримінаційними та такими, що суперечать чинному законодавству, звернулася за захистом своїх прав до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 160/3446/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.09.2018 року підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з компенсацією втрати частини доходів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.09.2018р. підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 28 та частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний період, з компенсацією втрати частини доходів.
На виконання вищезазначених рішень судів Головним управлінням проведено поновлення пенсії та відповідних підвищень з 07.09.2018 (поновлення пенсії підтверджується Розпорядженням №14169 від 01.04.2019 (а.с. 72 зворот), та Рішенням №912470150979 що міститься в матеріалах пенсійної справи.
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії з 01 травня 2017 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 17.12.2020 року та від 21.01.2021 року повідомило, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. у справі №160/7923/18 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.09.2018 року.
На звернення ОСОБА_1 від 11 січня 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 09.02.2021 року, повідомило, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2018р. у справі №160/7923/18 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 07.09.2018 року. При цьому, зазначили, що оскільки, позивачка проживаєте за межами України, а Угода у сфері пенсійного Забезпечення громадян між Україною та Державою Ізраїль не укладена, то без законодавчого врегулювання питання, для поновлення Вам виплати пенсії за період з 01.05.2017 по 06.09.2018 року на території України не має законних підстав.
Позивачка не погодившись із вказаними діями відповідача звернулась до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
В пункті 3.3. цього Рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява №10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча ОСОБА_3 протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.
У пункті 53 цього рішення також наголошено, що Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (див. рішення ЄСПЛ від 25 квітня 1978 року у справі «Тайрер проти Сполученого Королівства» (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A№ 26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.
Таким чином, з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України відновлено право осіб на виплату призначеної їм пенсії в незалежності від фактичного місця проживання.
Відповідно, з врахуванням наведених обставин, у відповідача станом на 01.05.2017 року були відсутні правові підстави для припинення виплати позивачці пенсії з підстав постійного проживання їх за кордоном.
Проте, сам факт прийняття Конституційним Судом України Рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009 та рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» не забезпечує необхідної правової визначеності, яка є головною умовою дії «презумпції знання закону», тим більше коли мова йде про літню людину, яка проживає в іншій країні, тобто поза інформаційним полем України.
Саме з метою забезпечення правової визначеності Конституційний Суд України у своєму рішенні звернув увагу Верховної Ради України на необхідність внесення відповідних змін до законодавства, які до цього часу не були внесені.
Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
У справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що:
- наявна вина позивачів у припиненні виплати пенсії;
- підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною);
- існують положення закону, який зобов'язує позивачів вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України на підставі, яка визнана компетентним органом (Конституційним Судом України) неконституційною.
Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду (вжили активних дій) з проханням поновити виплату пенсії, проте їй було відмовлено в такому поновленні.
Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України». Очевидно, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 державні органи, відповідальні за його виконання, не діяли вчасно та послідовно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 сформувала правову позицію щодо застосування норм права у вирішенні спорів пов'язаних із поновленням виплати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, де вказала на наступні аспекти.
Так, пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду.
Водночас, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. При цьому, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі («правильному» розмірі) покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачці свідчить про те, що його бездіяльність призвела до порушення права ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат.
Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в контексті спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що пенсія позивачки підлягає поновленню з дня її припинення, тобто з 01.05.2017 з компенсацією втрати частини доходів.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №160/12865/19.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, буде визнання бездіяльності Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області у поновленні виплати з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року частини раніше призначеної пенсію за віком протиправною, оскільки відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивачки в правах.
Щодо вимог позивачки про поновлення пенсії з одночасним проведенням індексації, то такі задоволенню не підлягають, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивач належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. Отже, вимоги щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.
Вирішуючи питання щодо вимог позивача про підвищення до пенсії за понаднормовий стаж з дня встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 160/3446/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.09.2018 року підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з компенсацією втрати частини доходів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 07.09.2018 року підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 28 та частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний період, з компенсацією втрати частини доходів.
Суд зазначає, що вказаним рішенням було вирішено питання права позивача на нарахування, виплату та отримання підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з компенсацією втрати частини доходів та підвищення до пенсії за понаднормовий стаж, і не потребує доказування.
А відтак, вимоги позивача про їх нарахування та виплату з 01 травня 2017 року по 06 вересня 2018 року підлягають задоволенню, так як в цій справі було спірним питання щодо періоду поновлення виплати пенсії позивачу, щодо якого судом зроблено висновок про правомірність вимог позивач щодо поновлення виплати пенсії саме з 01 травня 2017 року.
Крім того, суд зауважує, що заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про закриття провадження у справі, є безпідставна та неоснована на законні, оскільки її доводи зводять до незгоди з позовними вимогами позивача та недотримання позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом. Однак, доводи про порушення строку звернення до суду із вказаним позовом спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18. При цьому, суд зазначає, що позивачка звернулась до відповідача 24.09.2020 року та 11.01.2021 року про виплату пенсії з 01.05.2017 року та отримавши відповідь від 09.02.2020 року звернулась до суду в межах шестимісячного строку.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, згідно із ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, для захисту прав позивача та відновлення порушеного права, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а зобов'язальну вимогу, вважає, викласти в наступній редакції:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату раніше призначеної пенсії за віком з 01.05.2017 року, на підставі наявних в пенсійній справі документів відповідно до чинного на день відновлення виплати пенсії пенсійного законодавства України, з компенсацією втрати частини доходів за період з 01.05.2017 року по 06.09.2018року.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2017 року по 06.09.2018року підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з компенсацією втрати частини доходів..
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 28 та частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний період, з компенсацією втрати частини доходів.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відновленні виплати з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року частини раніше призначеної пенсію за віком - протиправною.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.05.2017 року, на підставі наявних в пенсійній справі документів відповідно до чинного на день відновлення виплати пенсії пенсійного законодавства України, з компенсацією втрати частини доходів за період з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2017 року по 06.09.2018року підвищення до пенсії, як «дитині війни», згідно з приписами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з компенсацією втрати частини доходів..
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.05.2017 року по 06.09.2018 року підвищення до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 28 та частини 3 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний період, з компенсацією втрати частини доходів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев