Справа № 161/7389/21
Провадження № 2/161/2464/21
(заочне)
16 червня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Луцький міський відділ Управління державної міграційної служби у Волинській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
21.04.2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначили, що їм на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Згідно відомостей про склад сім'є або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб їм стало відомо, що станом на 23.01.2019 року за адресою належного їм житлового будинку також були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . У відповідь на їхнє усне прохання, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самостійно добровільно знялися із вказаного місця їх реєстрації, однак ОСОБА_3 жодних дій, спрямованих на зняття з реєстраційного обліку за адресою належного їм житлового будинку не вчинив. Разом з тим, відповідач не проживає та ніколи не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , комунальних платежів не сплачував та участі в утриманні житлового будинку не приймав. Факт неправомірної реєстрації ОСОБА_3 порушує їх право на вільне розпорядження та користування своїм майном. Враховуючи наведене, просять суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
До початку судового засідання позивачкою ОСОБА_1 та представником позивача ОСОБА_2 було подано до суду заяви з проханням розгляд справи проводити за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 35-36).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать судові повістки, які направлялися йому судом за місцем реєстрації, а також судовими оголошеннями, розміщеними на веб-порталі судової влади України (а.с. 19, 23, 31, 32). Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходили.
Представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Луцького міського відділу Управління державної міграційної служби у Волинській області в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання в якому зазначив, що територіальні органи та підрозділи ДМС України у Волинській області не здійснюють реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання осіб, а тому участь Луцького МВ УДМС у Волинській області при розгляді даної справи, на його думку, є недоцільною (а.с. 24-25).
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.
Згідно вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16335171 та № 17137360, виданими КП «Волинське обласне БТІ», 18.10.2007 року та 20.12.2007 року відповідно, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.10.2007 року, виданим на підставі рішення виконкому Луцької міської ради № 592-1 від 14.09.2007 року та договором дарування, посвідченим 18.11.2007 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Блащук С.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 1323 (а.с. 6-9).
Як вбачається із довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (вих. № 2363) від 22.03.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивачів, також зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 (а.с. 11).
Із листа Луцького ВП ГУНП у Волинській області № 44004/58/04-20 від 26.11.2020 року слідує, що в ході проведення перевірки та опитування сусідів було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та ніколи не проживав (а.с. 12).
Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Вищевказана норма чинного законодавства кореспондується з положенням ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В ході розгляду справи, судом не встановлено жодних обставин того, що відповідачу було надано позивачами дозвіл на реєстрацію місця його проживання за адресою належного останнім житлового будинку, або ж наявність між ним і власниками житла домовленості про збереження права користування житлом або передбачених законом підстав, що унеможливлюють визнання його таким, що втратив право користування житлом.
Жодних доказів того, що ОСОБА_3 приймає участь в утриманні будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суду надано не було.
Крім того, суд вважає доведеним, що реєстрація ОСОБА_3 в належному позивачам житловому приміщенні, впливає на вартість комунальних послуг, у зв'язку з чим останні змушені нести додаткові витрати, що істотно впливає та обмежує реалізацію їх права власності на житлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд приходить до висновку, що є всі передбачені законодавством підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.
Отже, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Луцький МВ УДМС у Волинській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З вищевикладеної норми закону слідує, що з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 908 грн. понесені останніми при сплаті судового збору.
На підставі ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Луцький міський відділ Управління державної міграційної служби у Волинській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 908 (дев'ятсот вісім) грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 17 червня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська