Справа № 161/9976/21
Провадження № 3/161/3617/21
м.Луцьк 16 червня 2021 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюк А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої адміністратором у кфе «Дядя Піца», проживаючої в АДРЕСА_1 , -
- за ст. 44-3 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 29.05.2021 року, серії ВАБ №244289 гр. ОСОБА_1 29.05.2021 року близько 01.05 год. перебуваючи на посаді адміністратора у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: м. Луцьк, пр. Волі, 4В допустила роботу даного закладу після 24.00 год., чим порушила Правила карантину визначені Постановою КМУ №1236 від 09.12.2020 року.
В судове зсідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча попередньо на адресу суду 08.06.2021 року подала клопотання, в якому просила розгляд справи проводити у її відсутності та закрити провадження у справі відносно неї на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Дослідивши в судовому засідання письмові докази та поясненнями ОСОБА_1 із додатками, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 44-3 ч.1 КУпАП визнається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 року «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів», - режим роботи закладу ресторанного господарства встановлюється суб'єктом господарювання самостійно.
Згідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_1 , на час вчинення інкримінованого правопорушення остання працювала в ФОП « ОСОБА_2 » на посаді адміністратора, що підтверджується наказом №20/07-04 від 26.07.2020 року.
Виходячи із цього, ОСОБА_1 є найманим працівником, а не безпосереднім суб'єктом господарювання, що здійснює зазначену в протоколі діяльність, тому в розумінні ст.44-3 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 не є безпосереднім суб'єктом даного адміністративного правопорушення і до її повноважень не входить питання припинення роботи суб'єкта господарювання.
Працівники поліції при складення матеріалів про адміністративне правопорушення, належним чином не перевірили внутрішні документи закладу, в якому проводилась перевірка, не переконались та не впевнились, хто саме здійснює господарську діяльність у закладі та чи є ОСОБА_1 уповноваженою особою суб'єкта господарювання.
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 ч.1 КУпАП, оскільки протокол про адміністративне правопорушення був складений щодо неналежного суб'єкта вказаного порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5- рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи вказані вище обставини, а також враховуючи положення ст. 62 Конституції України, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 ч.1 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 247 п.1 КУпАП, суддя,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ст. 44-3 ч.1 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк