Справа №165/291/19
Номер провадження 2-а/156/8/21
16 червня 2021 року смт Іваничі
в складі : головуючого судді Федечко М.О.
з участю секретаря Салатюк Г.В.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гальчика С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іваничі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Нововолинської міської ради, виконавчого комітету Нововолинської міської ради у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №1 від 28 січня 2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1,5,9 ст. 96 КУпАП.
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 , у 1998 році вона зробила добудову до своєї квартири, що є окремим входом у належну їй квартиру за згодою усіх співвласників будинку, узаконити дану прибудову на час її побудови вона не змогла, оскільки не мала коштів. Проведена нею добудова веранди відповідає усім вимогам законодавства, що підтверджується висновком судово-будівельної експертизи від 06.02.2012 року. За скаргою сусідки ОСОБА_2 у 2010 році було проведено перевірку та складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2010 року за проведену нею добудову веранди, тобто за адміністративне правопорушення за яке передбачено відповідальність ст.96 ч.3 КУпАП, а саме за проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього. Згідно постанови №128 від 12.08.2010 року адміністративною комісією при виконкомі Нововолинської міської ради на неї було накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 грн. за ст.150 КУпАП за порушення Правил користування житловим будинком. Постановою №556 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 13.07.2010 року за проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього (ч.3 ст.96 КУпАП) в редакції станом на 03.08.2010 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у вигляді 850 грн., даний штраф сплачено нею 06.08.2010 року. 25.01.2019 року за скаргою ОСОБА_2 , відділом державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області було повторно проведено перевірку прибудованої веранди розміри якої не змінилися. Під час проведеної перевірки, 25.01.2019 року, складено акт за результатами позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч.1,5,9 ст.96 КУпАП, яка передбачає ті ж самі правопорушення, що і ч.3 ст.96 КУпАП в редакції 2010 року, де більш стисло викладено вказані порушення. 28.01.2019 року постановою №1 по справі про адміністративне правопорушення начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області ОСОБА_3 її повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1,5,9 ст.96 КУпАП якими встановлено ті ж самі порушення що і ч.3 ст.96 КУпАП у редакції 2010 року. Як і в першому акті та постанові від 2010 року так і в другому у 2019 році вказано, що до квартири АДРЕСА_2 проведено добудову веранди. Однак стверджує, що нею не проводилося реконструкції квартири, не проведено будь-яких змін у самій квартирі, а відтак не можуть бути застосовані вказані частини ст.96 КУпАП. З часу побудови, з 1998 року, по даний час розміри прибудованої веранди і як сама добудова не змінилася, добудова перевірена експертами та визнана такою, що відповідає усім будівельним, санітарним і пожежним нормам, під її забудову виділялася земельна ділянка. Вважає, що її повторно, за одне і те ж саме правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності, складено акт, протокол, припис. Крім цього вважає, що строки притягнення її до адміністративної відповідальності передбачені ст.38 КУпАП пройшли. Звертає увагу, що ні зі змісту постанови, ні зі змісту протоколу не вбачається до яких об'єктів за класом наслідків належить добудована веранда.
Виконавчий комітет Нововолинської міської ради направив відзив на позов у якому позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до п.6 ч.1 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. На підставі звернення до виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 27.11.2018 року фізичної особи ОСОБА_2 , наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 22.01.2019 року №1 «Про проведення позапланової перевірки», направлення для проведення позапланового заходу №2 у присутності позивача, проведено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на АДРЕСА_3 . Складеним відповідно до п.п.15-21 Порядку №553 актом за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 25.01.2019 року №1 та протоколом про адміністративне правопорушення від 25.01.2019 року встановлено, що забудовник ОСОБА_1 , на незаконно зайнятій земельній ділянці по АДРЕСА_4 , без документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, без проектної документації та без документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку, при цьому змінилась загальна площа забудови, крім того на момент перевірки вище вказана прибудова, яка закінчена будівництвом експлуатується без прийняття в експлуатацію. Вказаний об'єкт будівництва відноситься до об'єктів, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками ( СС1). Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена згідно з ч.1, 5 та ч.9 ст.96 КУпАП. Враховуючи виявлене та зафіксоване актом за результатами позапланового контрольного заходу №1 від 25.01.2019 року та протоколом від 25.01.2019 року правопорушення винесено постанову від 28.01.2019 року №1 якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч.1, 5,9 ст.96 КУпАП та враховуючи особу правопорушника, її майновий стан і характер правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі санкції. Таким чином вважають, що постанова про адміністративне правопорушення від 28.01.2019 року №1 про притягнення позивача до встановленої адміністративної відповідальності є похідною від виявленого факту самого порушення і винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України у зв'язку з чим не потребує додаткового обґрунтування її законності. Як нове будівництво так і реконструкцію законом віднесено до будівельних робіт за виконання яких без дозвільного документу позивача і було притягнуто до адміністративної відповідальності. Рішенням Нововолинської міської ради від 27.12.2011 року №14/19 «Про надання земельних ділянок в оренду» постановлено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0023га по АДРЕСА_3 для добудови до квартири, надати їй в оренду вказану земельну ділянку терміном на 5 років та зобов'язати відповідальних осіб у місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки. За договором оренди землі від 05.05.2012 року Нововолинська міська рада надала ОСОБА_1 у строкове платне користування земельну ділянку площею 23 кв.м. для добудови до квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 терміном на 5 років. На момент надання в оренду земельної ділянки для добудови до квартири будівництво вже було проведено. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 05.04.2012 року визнано недійсним рішення Нововолинської міської ради від 27.12.2011 року №14/19 та визнано недійсним договір оренди землі від 05.05.2012 року. Враховуючи викладене в період з 05.05.2012 року по 05.04.2012 рік позивач мала можливість розробити проектну документацію на реконструкцію квартири, але цього не зробила. Зазначають, що згода усіх мешканців житлового будинку на проведення добудови до квартири не дає права проводити будівельні роботи. Крім цього зазначають, що постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 13.07.2010 року №556 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.96 КУпАП в редакції станом на 07.07.2010 року за проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього. В той же час постановою №1 від 28.01.2019 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1, 5,9 ст.96 КУпАП. Таким чином позивача притягнуто до відповідальності за адміністративні правопорушення до яких вона попередньо не притягувалась.
Позивачка ОСОБА_1 подала суду заперечення на відзив, які по змісту аналогічні поданому позову, просить позовні вимоги задоволити.
Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради подано заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 , який за своїм змістом аналогічний відзиву на позов, просять відмовити у задоволенні позову, а рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін.
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 18.06.2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 07.08.2020 року адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Федечко М.О.
23.09.2020 року позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про зміну позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати постанову №1 від 28.01.2019 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1,5,9 ст.96 КУпАП та визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил виданий 25.01.2019 року.
Ухвалою від 23.12.2020 року позов передано за підсудністю до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 22.03.2021 року позов ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Нововолинського міського суду Волинської області.
На підставі розпорядження голови Нововолинського міського суду Волинської області від 13.04.2021 року справу передано на розгляд Іваничівському районному суду Волинської області як найбільш територіально наближеному.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з мотивів, що вказані у позові.
Представник відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що дійсно позивачка постановою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 13.07.2010 року №556 притягалася до адміністративної відповідальності за ст.96 КУпАП, однак звернув увагу на те, що постановою від 28.01.2019 року №1 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення передбачені ч.1, 5 та 9 ст.96 КУпАП, в тому числі за експлуатацію об'єктів будівництва не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків ( відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками ( СС1) крім порушень передбачених ч.8 цієї статті, у 2010 році позивачка не була притягнута до відповідальності за це порушення.
Представник виконавчого комітету Нововолинської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги не визнають у повному обсязі з підстав наведених у відзиві та запереченні на адміністративний позов. Просять у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до акту №1 від 25.01.2019 року відділу державного архітектурно-будівельного контролю, що складений за результатами проведення планового ( позапланового) заходу державного нагляду ( контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності перевірено дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті - реконструкція квартири АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 . За результатами проведення заходу державного нагляду ( контролю) встановлено порушення вимог ст.26,31,34, 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанови КМУ від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», а саме ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку, при цьому змінилась загальна площа квартири у зв'язку із зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа забудови житлового будинку. Зазначена прибудова збудована на земельній ділянці, що не була відведена ОСОБА_1 для будівництва; без права на виконання будівельних робіт. Оскільки замовником не було подано документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва. Крім цього порушено вимоги ч.8 ст.39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», п.12 постанови КМУ від 13.04.2011 року №461 - на даний час вище вказана прибудова, яка закінчена будівництвом експлуатується без прийняття в експлуатацію.
За результатами позапланової перевірки проведеної у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_3 , винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 25.01.2019 року згідно якого встановлено порушення, що вказані вище та зобов'язано ОСОБА_1 усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил до 25.03.2019 року; особливі умови - знести самочинно збудований об'єкт будівництва у разі неможливості усунення порушень в інший спосіб та привести земельну ділянку до попереднього стану до 25.07.2019 року.
Крім цього 25.01.2019 року головним спеціалістом відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради Кортоусом С.С. в присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, виявлено порушення: ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 шляхом прибудови нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку, при цьому змінилась загальна площа квартири у зв'язку із зміною її геометричних розмірів та збільшилась площа забудови житлового будинку. Зазначена прибудова збудована на земельній ділянці, що не була відведена ОСОБА_1 для будівництва; без права на виконання будівельних робіт. Оскільки замовником не було подано документів дозвільного характеру, що надають право на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва. Крім цього на даний час вище вказана прибудова, яка закінчена будівництвом експлуатується без прийняття в експлуатацію. Відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1,5,9 ст.96 КУпАП. Копію протоколу позивачем отримано 28.01.2019 року.
28 січня 2019 року начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Гальчиком С.М. винесено постанову №1 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1,5,9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 гривень.
Відповідно до ч. 4 статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом та інші.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України «Про архітектурну діяльність», Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553), «Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт» (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011р. №466), ЦК України та іншими законодавчими актами, в редакціях, що діяли на момент проведення перевірок та винесення оскаржуваних приписів та постанов.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р. встановлює правові і організаційні основи містобудівної діяльності та спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Як слідує зі змісту положень ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI, «державний архітектурно-будівельний контроль» - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, приписами п.п.2,5 «Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою КМУ від 23.05.2011р. №553) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок за територіальним принципом та з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 2) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Частиною другою зазначеної статті передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робі, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» від 22 грудня 2011 року внесено зміни до деяких законодавчих актів, у тому числі у ст..96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, які стали чинними з 19 січня 2012 року.
Відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466, будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Позивачка ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог покликається на те, що ще у 1998 році нею було проведено добудову до веранди, у 2010 році було проведено перевірку та складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.07.2010 року за проведену добудову веранди, тобто за адміністративне правопорушення за яке передбачено відповідальність ст.96 ч.3 КУпАП, а саме за проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього. Згідно постанови №128 від 12.08.2010 року адміністративною комісією при виконкомі Нововолинської міської ради на неї було накладено адміністративне стягнення в розмірі 17 грн. за ст.150 КУпАП за порушення Правил користування житловим будинком. Постановою №556 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області від 13.07.2010 року за проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього (ч.3 ст.96) КУпАП в редакції станом на 03.08.2010 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у вигляді 850 грн., даний штраф сплачено нею 06.08.2010 року. Тобто її повторно за одне і те ж саме правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано постанову від 13.07.2010 року №556 згідно якої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області винесено постанову притягнути до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.97 КУпАП ОСОБА_1 , оскільки вона 06.07.2010 року здійснює виконання будівельних робіт, а саме добудову приміщення до квартири АДРЕСА_1 розміром 8м.на 1.4м.; без дозволу виконкому Нововолинської міської ради, дозволу на виконання будівельних робіт, який надається інспекцією ДАБК у Волинській області, без проектної документації. Винесенню вище вказаної постанови передувало складення 06.07.2010 року акту перевірки. Крім вище вказаного у ньому зазначено, що добудова здійснена на земельній ділянці, яка не належить ОСОБА_1 .
Крім цього постановою №741 від 02.09.2010 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч.3 ст.96 КУпАП, а саме за те, що 21.08.2010 року вона виконує будівельні роботи по оздобленню фасаду добудови до квартири АДРЕСА_1 без дозволу виконкому Нововолинської міської ради, без проектної документації.
Вище вказана постанова від 02.09.2010 року №741 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.96 КУпАП скасована постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 09.11.2010 року, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а саме за здійснення будівельних робіт без дозволу та без проектної документації.
Як вбачається з постанови №556 по справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудування від 13.07.2010 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на такі порушення: здійснення будівельних робіт до квартири АДРЕСА_1 без дозволу виконкому Нововолинської міської ради, дозволу на виконання будівельних робіт, без проектної документації.
Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови №1 по справі про адміністративне правопорушення від 28.01.2019 року з її описової частини встановлено, що позивачка ОСОБА_1 здійснила реконструкцію квартири АДРЕСА_1 , зазначена прибудова збудована на земельній ділянці, що не була відведена для будівництва; без права на виконання будівельних робіт та без належно затвердженого проекту будівництва, з якої вбачається, що позивачку фактично було притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і теж саме правопорушення, що, в свою чергу, суперечить діючому законодавству, а саме ст.61 Конституції України, згідно якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічні положення містяться і в ст.4 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вище вказаний висновок суду також підтверджується повідомленням Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області від 04.03.2019 року яким проведено документальну перевірку по витребуваних документах позапланової перевірки, яку проводив відділ державного архітектурно-будівельного контролю Нововолинської міської ради та встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області на ОСОБА_1 виносилась постанова від 13.07.2010 року №556 за самочинне проведення реконструкції шляхом добудови до квартири АДРЕСА_1 . 28.01.2019 року начальник відділу державного архітектурно-будівельного контролю Нововолинської міської ради Гальчик С.М. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення по тому самому факту порушивши вимоги ст.61 Конституції України.
Стаття 7 КУпАП (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч.1,5,9 ст.96 КУпАП, які передбачають:
-частина 1 ст.96 КУпАП : порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи;
-частина 5 ст.96 КУпАП : виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті,;
-частина 9 ст.96 КУпАП : експлуатація об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті.
Суд звертає увагу, що наведена реакція ст.96 КУпАП набрала чинності 10.06.2017 (в редакції Закону №1817-VIII від 17 січня 2017 року).
Проте, відповідачем не було встановлено, та в оскаржуваній постанові не зазначено: коли саме було здійснено позивачем добудову (до або після набрання чинності внесених до ст.96 КУпАП змін).
В цьому зв'язку суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Водночас у складеній щодо позивача постанові про адміністративне правопорушення від 28.01.2019 року не встановлено час вчинення адміністративного правопорушення (рік, місяць здійснення реконструкції); нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення (відповідна його редакція, яка підлягає застосуванню, чинна на момент вчинення правопорушення).
З поданих суду в ході розгляду справи доказів встановлено, що станом на 2010 рік добудова до будинку уже була здійснена, що не заперечується відповідачами, тобто будувалася до набрання чинності Постановою КМУ № 466, тобто до 13 квітня 2011 року. На момент будівництва не була введена в дію постанова Кабміну № 466 від 13.04.2011 року і не діяв Закон "Про регулювання містобудівної діяльності", чинний з 2011 року, порушення яких допущено, на думку відповідача, позивачем.
Крім цього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності» від 22 грудня 2011 року внесені зміни до деяких законодавчих актів, у тому числі у ст..96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, які стали чинними з 19 січня 2012 року.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються виконанням регламентованих обов'язків, якщо ці обов'язки ще можливо виконати. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності), увесь час безперервно скоює правопорушення (яке можливо припинити) у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків, які ще можливо виконати.
З'ясовуючи питання дотримання строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1,5 статті 96 КУпАП, суд, застосовуючи правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 03 липня 2019 року (справа №159/5666/15-а, касаційне провадження №К/9901/15138/18), дійшов висновку, що дане правопорушення не є триваючим, оскільки розпочинається з моменту початку виконання будівельних робіт та закінчується фактичним їх виконанням.
У спірному випадку, як стверджує позивач будівництво добудови здійснено у 1998 році, що не спростовано відповідачем. Ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у постанові, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не встановлено коли позивачкою проведено вище вказану реконструкцію. Таким чином, відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що зазначене адміністративне правопорушення є закінченим з 1998 року (з моменту фактичного виконання (завершення) будівельних робіт).
Водночас суд констатує, що законодавцем передбачено строки накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.38 КУАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень провадження у справі про адміністративне правопорушення було розпочато і не було закрито, хоча на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені ст. 38 КУпАП, закінчилися.
Переходячи до дослідження питання чи є правопорушення, передбачене ч.9 ст. 96 КУпАП триваючим, суд вказує наступне.
Відповідно до абзацу 3 статті 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 7 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.39 Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Згідно ч.8 ст.39 Закону експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого, у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
Отже, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена певна відповідальність.
Крім того, поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитися як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації.
Стосовно суті виявленого порушення суд підкреслює, що факт вчинення позивачем добудови до своєї квартири виявлений в 2010 році під час проведення позапланової перевірки з цього питання.
Отже, при розгляді цього спору слід з'ясовувати питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до відповідальності.
Водночас , норма ст.39 Закону України № 3038-VI від 17.02.2011р. «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут та далі в редакції, чинній на час розгляду справи про адміністративне правопорушення) визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об'єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії.
Зокрема, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
В контексті правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.
Разом з тим, в складених протоколі і постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено про належність здійсненої добудови до об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), не встановлено час завершення добудови і початок її експлуатації.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене суд приходить до переконливого висновку про те, що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Повноваження суду скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності і закрити справу про адміністративне правопорушення встановлює також п.3 ч.3 ст. 286 КАС України.
Слід також зазначити, що позовні вимоги про визнання спірної постанови протиправною не можуть бути задоволені, оскільки стаття 286 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не містить таких положень.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У п.110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Суд зазначає, що, хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( прож. АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) до Відділу державного архітектурно - будівельного контролю , Виконавчого комітету Нововолинської міської ради ( м.Нововолинськ, вул.Дружби,27, ЄДРПОУ 04051342) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №1 від 28 січня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1,5,9 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня проголошення.
Судове рішення складено та проголошено 16 червня 2021 року.
Суддя М. О. Федечко