Справа № 645/1792/21
Провадження № 2/645/1302/21
10 червня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Мартинової О.М.,
секретар судового засідання - Кривченко Т.В.,
за участю: представника позивача - Жарової-Тітарьової Л.М.,
представника відповідача - Марцонь Д.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача про прийняття до розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.
13.04.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Азово-Чорноморська інвестиційна компанія», про поділ спільного майна подружжя та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства, у якій просить в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на:
1) Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ;
3) Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 ;
4) Ѕ частки закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
5) Ѕ частки квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1.
Також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі господарського товариства ТОВ «ТВОРЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СОНЯШНИК», що складає суму у розмірі 18600 грн 00 коп..
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Марцонь Д.Г. підтримав зустрічну позовну заяву та просив прийняти її до розгляду з первісним позовом.
Представник позивача ОСОБА_3 заперечувала проти прийняття зустрічної позовної заяви.
Заслухавши думку сторін по справі, суддею встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху як така, що подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 та 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право і порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визнає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити(реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнання права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на майно в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю, а саме: Ѕ частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ; Ѕ частки квартири АДРЕСА_3 ; Ѕ частки закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію новоствореного нерухомого майна, право власності на яке не зареєстроване - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; Ѕ частки квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1; грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі господарського товариства ТОВ «ТВОРЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СОНЯШНИК», що складає суму у розмірі 18600 грн 00 коп.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості на час розгляду спору.
Механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обов'язкових платежів, визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358 .
Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Однак зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що відповідачем зазначена вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 - 30879,00 грн. відповідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 07 березня 2007 року, та квартири АДРЕСА_2 - 182763 грн., що є інвентаризаційною вартістю квартири відповідно до технічного паспорту на квартиру від 08.05.2012 року. Вказана вартість майна не є дійсною, оскільки зазначена станом на 2007 та 2012 роки.
Щодо вартості квартири АДРЕСА_3 , відповідач зазначила, що наскільки їй відомо, загальна вартість вказаної квартири становить 272700 грн. Точну вартість вказаної квартири, станом на подання цього зустрічного позову до суду, повідомити суду не може з об'єктивних, незалежних від неї причин, оскільки в неї відсутній примірник договору купівлі-продажу.
Також, щодо вартості квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1, відповідач зазначає, що наскільки їй відомо, вартість вказаної квартири становить 1622882 грн., точну вартість вказаної квартири, станом на подання цього позову до суду, повідомити суду не може з об'єктивних, незалежних від неї причин, оскільки Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТОВ відмовилась надати будь-які відомості чи документи, оскільки запитувана інформація містить персональні дані, що є конфіденційною інформацією.
Таким чином, відповідач зазначила вартість майна: квартири АДРЕСА_3 , та квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1, виходячи з її припущень, що не ґрунтується на доказах. Крім того, відомості щодо майна - квартири АДРЕСА_5 , перша черга будівництва, секція А1, не є конкретизованими, за вказаною адресою не можливо визначити точне місце розташування (район) вказаної квартири.
Також ОСОБА_1 зазначає, що кошторисна вартість будівництва новоствореного нерухомого майна право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , за затвердженою проектною документацією становить 683800 грн. Проте, кошторисна вартість майна також не є дійсною вартістю майна, передбаченою п.п. а п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності".
Таким чином, ОСОБА_1 не надано суду інформації щодо дійсної вартості майна, що позбавляє суд, враховуючи значний перелік об'єктів, визначити підсудність з урахуванням найвищої вартості об'єкту.
Тому з урахуванням викладеного ОСОБА_1 необхідно зазначити дійсну вартість кожного об'єкту нерухомого майна для можливості визначення підсудності.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
ОСОБА_1 у позові зазначає ціну позову «на своє переконання, виходячи з тих даних, які в неї є» у розмірі 1198471.25 грн., що є припущенням, яке не ґрунтується на дійсній вартості майна.
Таким чином, відповідачу слід вказати ціну позову, виходячи з дійсної вартості майна, розподіл якого вона просить здійснити, з посиланням на докази на підтвердження зазначених обставин (висновок про вартість майна станом на 2021 рік, тощо).
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що основна частина нерухомого майна, а саме - квартира АДРЕСА_3 та новостворене нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , знаходиться в Немишлянському районі м. Харкова, тому спір підсудний Фрунзенському районному суду м. Харкова,
Проте, оскільки відповідачем не надано суду доказів дійсної вартості майна, ціна позову зазначена з припущенням, то вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішеня питання про підсудність вказаного спору.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, зважаючи на те, що відповідачем не додержано вимог щодо оформлення зустрічної позовної заяви, визначені недоліки є суттєвими і такими, що можуть вплинути на якість розгляду справи по суті в разі їх не усунення, суд прийшов до висновку про необхідність надання відповідачу строку для приведення заяви у відповідність з вимогами закону.
За змістом ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 та 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу, про залишення без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями ч. 3ст. 185 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 23, 175, 177, 185, 352-355 ЦПК України, суд, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та компенсацію вартості частки із вкладу до статутного фонду господарського товариства у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк десять днів для усунення недоліків з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання недоліків у зазначений строк зустрічна позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2021 року.
Суддя - О. М. Мартинова