06 травня 2010 р. Справа № 61250/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Стародуба О.П.
Суддів Довгополова О.М. , Пліша М.А.
при секретарі судового засідання Поворозник Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 29.05.2009р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про стягнення коштів,-
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення в його користь недоплаченої за 2006-2008 роки щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 29.05.2009р. позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради на користь позивача 2525,00 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову суду першої інстанції скасувати і в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що виплата належної позивачу допомоги здійснювалась правомірно у розмірах, передбачених постановою КМ України від 12.07.2005р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та в межах передбачених видатків.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, яка діяла до 28.12.2007р., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
З матеріалів справи вбачається, що позивач являється учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи другої категорії, в зв'язку з чим має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належна позивачу згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення безпідставно виплачувались в меншому розмірі ніж це передбачено законом, оскільки рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині обмеження її розміру у 2008 році.
В частині позовних вимог за 2006-2007 роки в задоволенні позову відмовлено в зв?язку з пропуском позивачем встановленого статтею 99 КАС україни річного строку звернення з позовом до суду.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, судом першої інстанції правильно застосовано правовий акт вищої сили, оскільки постановою КМ України від 12.07.2005р. №562 не може бути звужено або обмежено зміст соціальних гарантій, які встановлені Законом.
Поряд з тим, недоплачена частина щорічної допомоги не була нарахована позивачеві і її розмір відповідачем не було визначено, а тому відповідача слід було зобов?язати нарахувати недоплачену позивачу частину допомоги і зобов?язати її виплатити.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому резолютивну частину постанови слід змінити, а в решті постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.1 ст.201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради задоволити частково.
Резолютивну частину Хмельницького міськрайонного суду від 29.05.2009р. по справі №2а-992/09 змінити, виклавши наступним чином.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради протиправними та зобов?язати нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 передбачену частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28.12.2007р.) щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі п?яти мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати допомоги у 2008 році, з врахуванням уже виплаченої частини допомоги.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В решті постанову Хмельницького міськрайонного суду від 29.05.2009р. по справі №2а-992/09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги до Верховного суду України.
Головуючий суддя Стародуб О.П.
Судді Довгополов О.М. , Пліш М.А.
< Текст >