11 червня 2021року м. Київ
Справа № 367/2660/16-ц
Провадження № 22-ц/824/5721/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Журавльова Д.Д.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа- Гарант»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Лантух Ярославом Васильовичем, на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області, постановлену у складі судді Карабази Н.Ф. 18 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП ,-
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представник ОСОБА_2 - адвокат Лантух Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.
Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції проігноровано доводи заявника та не взято до уваги ту обставину, що видача нового виконавчого листа не є помилковою, оскільки на виконанні Ірпінського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області вже перебуває на виконанні виконавчий лист № 367/2330/16-ц, який до суду не повертався і у встановленому порядку втраченим або таким, що не підлягає виконанню не визнавався.
Наявність двох виконавчих листів, про стягнення однієї й тієї ж суми на підставі одного й того ж рішення суду є порушенням ст. 62 Конституції України, оскільки може привести до подвійної цивільної відповідальності.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , його представник адвокат Ланту Я.В., третя особа ТОВ «СК «Альфа-Гарант» повідомлялися належним чином.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27 312,22 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн. (т.1 а.с.146-149).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21951 грн. 03 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди. В іншій частині рішення залишено без змін, (т.1 а.с.176-179).
04 квітня 2017 року представником позивача було отримано виконавчий лист на виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року, (т. 1 а.с. 182).
Відповідно до додаткового рішення Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, зменшивши його розмір до 429 грн. 94 коп. (т.1 а.с. 193-194)
Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 951,03 грн. майнової шкоди залишено без змін. Поновлено виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 січня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 14 березня 2017 року, (т.1 а.с.235- 238).
Після перегляду Верховним судом рішення Апеляційного суду Київської області від 11 квітня 2017 року, позивач ОСОБА_5 звернулася до Ірпінського районного суду Київської області із заявою про видачу оригіналу виконавчого документу для виконання, який отримала 20 листопада 2019 року, (т.1 а.с.241).
Ухвалю Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2020 року виправлено описку допущену у виконавчому листі по справі №367/2660/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних в результаті ДТП, а саме, змінено суму стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 551,20 грн., на вірну 429,94 грн.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом змінено суму стягнення судового збору що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 551,20 грн., на вірну 429,94 грн. у виконавчому листі по справі №367/2660/16-ц відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2020 року, то підстави для задоволення заяви відсутні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не піддягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частко у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року вказано, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі і його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення пред'явлення цього листа до виконання.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, оскільки такі відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.
З матеріалів вбачається, що на виконанні Іріпнського міського відділу Державної виконавчої служби у Київській області перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 951,03 грн. та 551,20 грн. судового збору, що виданий 30 березня 2017 року (т.1 а.с.246-247).
Також, на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 951,03 грн. та 551,20 грн. судового збору, що виданий 13 листопада 2017 року (т. 1 а.с.246-247).
Враховуючи те, що виконавчий лист, виданий 13 листопада 2019 року відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням внесених до нього виправлень на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2020 року про виправлення описки, підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
В той же час, питання про визнання виконавчого листа таким що не підлягає, виконанню, виданого 30 березня 2017 року ОСОБА_2 не порушує і предметом розгляду у суді першої інстанції таке питання не було.
Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
З урахуванням наведеного, суд у складі колегії суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність постановленої ухвали не впливають.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Лантух Ярославом Васильовичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського районного суду від 18 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна