11 червня 2021року м. Київ
Справа № 756/4349/20
Провадження № 22-ц/824/6764/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Журавльова Д.Д.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Ковальовою Любов'ю Федорівною, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену у складі суді Андрейчук Т.В. 26 лютого 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, закрито.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду представник ОСОБА_2 - Ковальова Л.Ф. подала апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що клопотання ОСОБА_1 , яке надіслано на електронну пошту Оболонського районного суду м. Києва 27 січня 2021 року про відмову від позовних вимог, відсутній електронний підпис ОСОБА_1 .
Крім того, 03 лютого 2021 року до канцелярії Оболонського районного суду м. Києва поштовою кореспонденцією надійшло клопотання позивача про відмову від позовних вимог.
В судове засідання 26 лютого 2021 року ні позивач, ні його представник не з'явились і не повідомили про можливість розгляду справу у відсутність позивача. Особа позивача в судовому засіданні 26 лютого 2021 року не встановлювалась.
Суд прийняв рішення про закриття провадження у справі на підставі письмового клопотання про відмову від позову, яке надійшло до суду 27 січня 2021 рок електронною поштою.
Зазначене клопотання, не відповідає вимогам 6,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг, а саме не містить електронного підпису заявника, який ідентифікує автора електронного документа, вказане клопотання не є електронним документом і не підлягає розгляду.
Вказує, що письмові клопотання ОСОБА_1 , які надійшли до суду 27 січня 2021 року та 03 лютого 2021 року підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Крім того, зазначає, що відповідач має відомості, що ОСОБА_1 станом на 27 січня 2021 року перебував за межами України.
Судом не встановлено факту подачі заяви саме позивачем ОСОБА_1 , не встановлено дійсне волевиявлення позивача стосовно відмови від позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт не мала на меті реальне настання правових наслідків, які обумовлені апеляційною скаргою. Зловживаючи процесуальними правами, апелянт намагається зупинити набрання законної сили ухвалою Оболонського районного суду м. Києва про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди від 26.02.2021 року, тим самим не дати можливості Позивачу виконати рішення Високого суду Правосуддя Англії у справі № ZC18D00227 та РТ-2019-000973 про фінансові засоби правового захисту.
Починаючи з жовтня 2018 року до 08.02.2021 року в Англії тривав процес по розірванню шлюбу та поділу майна між Позивачем та Апелянтом.
08 лютого 2021 року Високий суд Правосуддя Англії виніс остаточне рішення у справі № ZC18D00227 та РТ-2019-000973 про фінансові засоби правового захисту. Цим рішення англійський суд зобов'язав Позивача вчинити ряд процесуальних дій на території України, де були ініційовані судові процеси, в яких Апелянт виступала Відповідачем.
Однією з таких справ, яку Високий суд Правосуддя Англії зобов'язав Позивача закрити у відповідності до статей 206 та 255-256 Цивільного кодексу України є цивільна справа №756/4349/20.
У разі не закриття Позивачем хоча б одного з проваджень в Україні, у відповідності до вище вказаних вимог, об'єкт нерухомості Незерхолл , який належить родині ОСОБА_1 підлягає відчуженню, та родина буде позбавлена права власності на цей об'єкт нерухомості.
Таким чином, намагаючись виконати рішення англійського суду від 08.02.2021 року та уникнення відчуження майна родини, Позивачем 27.01.2021 року на електронну адресу та паралельно на поштову адресу Оболонського районного суду м. Києва було направлено клопотання про відмову від позовних вимог у цивільній справі № 756/4349/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 .
Проте, як вбачається із вищевикладеного, апелянт не зацікавлена в тому, щоб Позивач виконав рішення Високого суду Правосуддя Англії та намагається чинити перешкоди, в тому числі й процесуальні на території України, щоб ОСОБА_1 не зміг виконати рішення англійського суду.
Крім того вказує, що підпис на клопотання від 27 січня 2021 року виконаний власноручно Позивачем, в свою чергу апелянтом не надано жодних доказів, о підпис на вказаному клопотанні не належить Позивачу.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 побудована на припущеннях, що є недопустимим та має фіктивний характер.
Звинувачення апелянта у невідповідності підпису позивача на клопотанні про відмову від позовних вимог є спекулятивними та необґрунтованими.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Ковальова Л. Ф. повідомлялися належним чином.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Встановлено, що у квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
27 січня 2021 року на електронну адресу та паралельно на поштову адресу Оболонського районного суду м. Києва було направлено клопотання про відмову від позовних вимог у цивільній справі № 756/4349/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 , закрито.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем його у заяві від 27 січня 2021 року зазначено, що йому відомі наслідки відмови від позову, а саме: у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги, про те, що клопотання про відмову від позову не відповідає вимогам 6,7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг, а саме не містить електронного підпису заявника, який ідентифікує автора електронного документа, вказане клопотання не є електронним документом і не підлягає розгляду, а також те що письмові клопотання ОСОБА_1 , які надійшли до суду 27 січня 2021 року та 03 лютого 2021 року підписані не ОСОБА_1 , а іншою особою, не заслуговують на увагу та відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим. Кодексом.
Відповідно до частин 5, 6, 8 ст. 43 ЦПК України документи (в тому числі, процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
На даний час Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему знаходиться на стадії розробки.
Крім того, Кабінет Міністрів України Постановою від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановив карантин на території України з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2021 року, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
26 березня 2020 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення «Про доступ до правосуддя в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та рекомендувала судам, неухильно дотримуватися приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 щодо запровадження карантину з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, а також надала судам такі рекомендації, зокрема здійснювати опрацювання кореспонденції в електронному вигляді.
Докази того, заява про відмову від позову була подана не особисто ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
Виходячи з вищевикладеного, суд дав належну оцінку обставинам справи, дійшов привального висновку про прийняття відмови від позову та закриття провадження.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, який є законним та відповідає фактичним обставинами справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-379, 381-383, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Ковальовою Любов'ю Федорівною, - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна