8 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2
- ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
особи, яка подала скаргу, - ОСОБА_5
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу, зобов'язати Голосіївський районний суд м. Києва розглянути скаргу в порядку, передбаченому ст. ст. 306-307 КПК України.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, то ОСОБА_5 зазначає про те, що оскаржувана ухвала була винесена без його участі, до суду його не викликали, а копію оскаржуваної ухвали він отримав 9 квітня 2021 року поштовим листом. Апеляційну скаргу подав до Київського апеляційного суду 13 квітня 2021 року, що з урахуванням ч. 5 ст. 115 КПК України відповідає четвертому процесуальному дню. З посиланням на постанову Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 461/1434/18 від 27 травня 2019 року, а також ухвалу Верховного Суду у провадженні № 51-1599км20 від 17 червня 2020 року, ОСОБА_5 переконаний, що має право на поновлення пропущених процесуальних строків.
Щодо оскаржуваного судового рішення ОСОБА_5 у апеляційній скарзі зазначає про те, що з ухвалою слідчого судді неможливо погодитись, оскільки слідчий суддя при перевірці скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та при винесенні рішення за результатами розгляду такої скарги не повинен вирішувати питання, що можуть стати предметом судового розгляду в цьому кримінальному провадженні. Одночасно із визнанням рішення, дії чи бездіяльності слідчого, прокурора незаконним або необґрунтованим, в своїй ухвалі слідчий суддя може зазначити про те, що він зобов'язує посадову особу усунути допущене порушення, визначивши, яку саме дію необхідно припинити чи вчинити. Слідчий суддя самостійно не може прийняти те рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
Так, ОСОБА_5 посилається на те, що 4 лютого 2021 року через приймальну НАБУ подав на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 заяву за вих. М 4193/04 про вчинені суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, і така заява 5 лютого 2021 року була зареєстрованою в НАБУ під вх. ЗГ № В-1591. У заяві, як вказує апелянт, він зазначив всі елементи вчиненого злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона, вказав всі ознаки вчиненого злочину: час, місце, спосіб, ПІБ особи, місце його роботи і посаду, короткі обставини справи тощо; та самостійно кваліфікував вчинення злочину за правовою кваліфікацією - ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
На переконання апелянта, оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суддею не викликані у судове засідання апелянт та суб'єкта оскарження, за відсутності яких проведено розгляд скарги, не витребувані і не досліджувались матеріали його звернення до керівника ГПД НАБУ; слідчий суддя замість розгляду скарги за вих. № 4221/11 від 11 лютого 2021 року вдалася до протиправного розгляду заяви за вих. № 4193/04 від 4 лютого 2021 року про вчинене кримінальне правопорушення по суті справи, що не передбачено нормами ст. 26 КПК України; вирішувала ті питання, які законом віднесені до повноважень органу досудового розслідування (слідчого, детектива, процесуального керівника); стверджувала обставини справи, не маючи на те жодних підстав, доказів і повноважень; при винесенні оскаржуваної ухвали не взяла до уваги той факт, що заяву за вих. № 4193/04 від 4 лютого 2021 року про вчинене кримінальне правопорушення розглядала особа НАБУ, яка не являється детективом, та яка працює в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян, у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», який немає нічого спільного із кримінально-процесуальним законом, на підставі якого він ( ОСОБА_5 ) і звертався із своєю заявою про вчинене кримінальне правопорушення до керівника ГПД НАБУ ОСОБА_6 ; при винесенні оскаржуваної ухвали не взяла до уваги той факт, що зміна підслідності заяви до ДБР не супроводжувалася одночасним внесенням до ЄРДР відомостей його заяви, що вимагається Наказом ГПУ за № 298 від 20 серпня 2020 року та положенням ст. 214 КПК України; постановила протиправну ухвалу, що не передбачено ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, Наказом ГПУ № 298 від 30 червня 2020 року, Узагальненням про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ (лист від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17, а також Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», затвердженого на засіданні Зборів суддів ВССУ 23 грудня 2016 року); постановила ухвалу, яка ґрунтується лише на результатах власного бачення справи, чого не передбачено положенням КПК України та Конституцією України; неправдиво зазначила в оскаржуваній ухвалі, що вона не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, в той час як це передбачено Рішенням Конституційного Суду України за № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року.
Також ОСОБА_5 зазначає, що питання правової кваліфікації та доведення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, підсудного Солом'янському районному суду м. Києва, не може покладатися суддею на заявника, а положення законодавства не передбачають здійснення слідчим суддею оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено, для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
У доповненнями до апеляційної скарги ОСОБА_5 вказує на порушення слідчим суддею положень ст. 367 КПК України, оскільки оскаржувана ухвала (вступна та резолютивна частина) винесені 25 березня 2021 року, повний текст проголошений лише 19 квітня 2021 року, а тому весь цей час слідча суддя мусила готувати та узгоджувати зміст вказаної ухвали у нарадчій кімнаті. Натомість, слідча суддя протягом цього періоду приймала рішення ще у 212 справах, що свідчить про порушення нею таємниці нарадчої кімнати та, як зазначає ОСОБА_5 з посиланням на рішення Верховного Суду, є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представник НАБУ, належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких клопотань або заяв до апеляційного суду подано не було. За таких обставин, враховуючи позицію ОСОБА_5 щодо можливості проведення апеляційного розгляду за відсутності представника НАБУ, а також положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності представника НАБУ на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги з доповненнями, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, дослідивши наявні матеріали судового провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
З матеріалів судового провадження встановлено, що 11 лютого 2021 року до Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 подана скарга на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення щодо судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 до ЄРДР (ас. 1-4).
У п. 3 прохальної частини поданої скарги ОСОБА_5 висловлене прохання про розгляд скарги за його відсутності.
2 березня 2021 року ухвалою Київського апеляційного суду задоволено подання голови Солом'янського районного суду м. Києва та матеріали за скаргою ОСОБА_5 направлені для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва (ас. 26-27).
25 березня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 слідчим суддею постановлене рішення про відмову у задоволенні скарги.
При цьому в ухвалі зазначено, що ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, просив розглядати скаргу у його відсутність (ас. 33).
Матеріали справи не містять даних про виклик ОСОБА_5 до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду його скарги, а відповідно до листа Голосіївського районного суду м. Києва від 7 червня 2021 року на запит Київського апеляційного суду, згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду копія ухвали ОСОБА_5 направлена 2 квітня 2021 року простою вихідною кореспонденцією.
Будь-яких даних про дату отримання ОСОБА_5 копії ухвали матеріали справи не містять.
Апеляційна скарга ОСОБА_5 подана 13 квітня 2021 року (ас. 38).
За викладених обставин, з урахуванням положень ч. 2, 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений з поважних причин, а тому підлягає до задоволення.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів враховує таке.
Відповідно до матеріалів судового провадження 4 лютого 2021 року ОСОБА_5 до НАБУ подана заява про вчинене кримінальне правопорушення (ас. 5-16).
У своїй заяві ОСОБА_5 зазначає про те, що 22 січня 2021 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 розглядала його заяву про відвід судді цього ж суду ОСОБА_8 , за результатами чого постановила неправосудне рішення - відмовила у задоволенні даної скарги, приховавши від дослідження об'єктивні підстави для відводу судді ОСОБА_8 та викривила норми права. При цьому у вказаній заяві ОСОБА_5 вказує обставини, які стосуються його незгоди з діями судді ОСОБА_8 у цивільній справі за позовом гр. ОСОБА_9 та які, на думку апелянта, свідчили про наявність підстав для відводу останньої. Одночасно ОСОБА_5 , застосовуючи неприпустимі оціночні судження стосовно судді ОСОБА_7 , вказує, що суддею здійснено вимагання у нього грошових коштів за повернення позовної заяви ОСОБА_9 , а також суддею здійснено дії, які перешкоджають виконанню його громадських обов'язків, його громадській діяльності, яка делегована йому Міністерством юстиції, йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду, а тому просить внести щодо судді ОСОБА_7 відомості про вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 366,ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України.
11 лютого 2021 року до слідчого судді ОСОБА_5 подана скарга на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення щодо судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 до ЄРДР.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що заява ОСОБА_5 від 4 лютого 2021 року не містить викладу обставин, котрі могли б свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, оскільки такі обставини є також необхідними для їх попередньої правової кваліфікації з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З таким висновком слідчого судді погоджується й колегія суддів.
Чинним КПК закріплено процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки).
Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 1 статті 214 КПК). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина 2 статті 214 КПК).
Проте така процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298. Згідно з п. 1 глави 2 розділу I цього Положення до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК.
Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами Єдиного реєстру досудових розслідувань такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені у ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому колегія суддів враховує Висновок Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 1 липня 2013 року щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства, відповідно до якого для забезпечення незалежності суддів, при отриманні заяви про вчинений суддею злочин, яке пов'язане зі здійсненням ним судочинства, уповноважений орган повинен внести до ЄРДР та розпочати розслідування тільки таку заяву або повідомлення, які мають ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші. Такий обов'язок слідчого і прокурора визначено ч. 1 ст. 2 КК, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що при розгляді заяв і звернень щодо суддів про вчинення кримінального правопорушення, органам МВС України та прокуратури при вирішенні питання про наявність в діях судді ознак складу злочину згідно з Інструкцією № 1050 і внесенні їх до Єдиного реєстру досудових розслідувань слід брати до уваги і роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» «відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені».
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна ради європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Зі змісту заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що він висловлює свою незгоду з судовим рішенням, постановленим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , по розгляду його заяви про відвід іншого судді, і така незгода ґрунтується на суб'єктивній оцінці ОСОБА_5 та його ставленні до зазначених у заяві про вчинення кримінального правопорушення обставин. Будь-яких даних про те, що судове рішення переглянуто компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій воно ухвалено, заява не містить.
Враховуючи наведене, оскільки заява ОСОБА_5 від 4 лютого 2021 року про кримінальні правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях судді ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, а фактично зводиться до його незгоди із прийнятим суддею рішенням при розгляді справи, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів бездіяльності уповноваженої особи НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, у розрізі такої позиції Великої Палати Верховного Суду, всупереч доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 , слідчий суддя повинен з'ясувати наведені судом касаційної інстанції обставини, як такі, що підлягають установленню в обсязі наявних та поданих до суду доказів на час розгляду скарги.
На переконання колегії суддів, за наявності у матеріалах судового провадження копії заяви ОСОБА_5 від 4 лютого 2021 року про вчинене кримінальне правопорушення, яка долучена до скарги, поданої у порядку ст. 303 КПК України, доводи апелянта про те, що суддею не витребувано і не досліджено матеріали його звернення до керівника ГПД НАБУ, є безпідставними.
Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких даних про зміну підслідності заяви ОСОБА_5 до ДБР, а, навпаки, наявна відповідь керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів ГПД НАБУ про відсутність у зверненні ОСОБА_5 інформації про наявність в діях судді ознак кримінального правопорушення (ас. 88-89).
На переконання колегії суддів, є необґрунтованими й доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про порушення слідчим суддею таємниці нарадчої кімнати, оскільки відповідно до журналу судового засідання після дослідження матеріалів скарги слідчий суддя видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої було оголошено ухвалу слідчого судді, а не її резолютивну частину, на що посилається ОСОБА_5 в апеляційній скарзі.
Окрім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції, розгляд скарги ОСОБА_5 відбувся за його відсутності з урахуванням його клопотання, викладеного у прохальній частині поданої до слідчого судді скарги, а тому проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_5 не є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Також колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду права ОСОБА_5 поновлені у повному обсязі, а підстави, передбачені ст. 415 КПК України, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не встановлені.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, у тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а відтак вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника ГПД НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - залишити без зміни, апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________________ ____________________________ ____________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3