Справа № 509/990/21
16 червня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Жижки О.В.
секретар Майорова Ю.С.
учасники процесу не з'явилися
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду в смт Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
01 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області, із вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 особою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , судові витрати по справі стягнути з відповідача на користь позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошніченко Н.М., реєстр № 2145, позивачу належить на праві власності житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 550 кв. м. Продавцем будинку був власник ОСОБА_3 , який після укладання договору купівлі-продажу звільнив будинок і оформив зняття з реєстраційного обліку. 19.12 2003 року у належному позивачу будинку, зі згоди позивача була зареєстрована тітка позивача ОСОБА_2 . Реєстрація відповідачу була потрібна, на той час, для працевлаштування в м. Одесі. З приводу користування житловим будинком, між сторонами ніколи ніяких договорів не укладалось, у будинку відповідачка ніколи не проживала, речі її в будинку також відсутні, вона не є і ніколи не була членом родини позивача. Усі ці роки відповідачка житловою площею не цікавиться, жодних претензій з цього приводу ніколи не заявляла, витрат по утриманню будинку не несе. Реєстрація відповідачки у належному позивачу на праві власності будинку позбавляє позивача можливості повноправно здійснювати свої права власника, на власний розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним позивачу майном для вільного використання та проживання в ньому порушує право позивача оформлення реєстрації інших членів родини позивача, тому як без згоди відповідача це не є можливим, а також позивач змушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг, оскільки розрахунок експлуатаційних платежів і платежів за комунальні послуги здійснюється, виходячи з кількості зареєстрованих за адресою осіб, у зв'язку з чим позивач була вимушена звернутись до суду з відповідним позовом.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.03.2021 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання на 13.04.2021.
В підготовче судове засідання 13.04.2021 року відповідач не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, але до суду не повернулося поштове повідомлення про вручення судового відправлення, у зв'язку з чим підготовче судове засідання було відкладено на 25.05.2021 року.
В підготовче судове засідання 25.05.2021 року відповідач не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у тому числі на офіційному сайті суду, але до суду повернулося поштове відправлення, надіслане на адресу відповідача, вказану у позові та у відповіді на запит, з поміткою пошти: «повертається, адресат відсутній за вказаною адресою».
В підготовчому судовому засіданні 25.05.2021 року позивач просив розглядати справу за відсутністю відповідача.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.05.2021 було закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд цієї справи на 16.06.2021 року.
В судове засідання 16.06.2021 року відповідач не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, у тому числі на офіційному сайті суду.
16.06.2021 року позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутністю та відсутності відповідача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Зважаючи на наведене, суд вирішив провести судовий розгляд за відсутністю учасників процесу.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Мірошніченко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 2145 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2196157 від 05.12.2003 року.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 365446 від 23.02.2006 року земельна ділянка, площею 0,0787 га, кадастровий номер 5123755300020070103, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .
Відповідно до домової книжки для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 з 19.12.2003 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 19.07.2006 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прописані за вказаною адресою.
Згідно з актом перевірки будинку (квартири) від 03.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 депутатом Великодолинської селищної ради Солодухо М.І. було встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку. У вказаному будинку зареєстрована, але не проживає ОСОБА_2 , 1948 р.н. В даному будинку проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , 1970 р.н., ОСОБА_7 , 2016 р.н.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997, відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Отже, на підставі наведеного судом встановлено, що відповідач не проживає в даному будинку з моменту реєстрації, а саме з 2003 року, тобто понад 1 рік, її особистих речей в будинку немає.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.
Доказів того, що позивач перешкоджав відповідачу в користуванні жилим приміщенням матеріали справи не містять.
Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні, докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщення, яке належить позивачу на праві приватної власності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
Відповідно ст. 7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно п.26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З вищенаведеного вбачається, що рішення суду по справі про задоволення позову після набуття ним законної сили є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.
Керуючись ст.ст. 2, 4-13, 81, 89, 258-259, 268 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особою такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 16.06.2021.
Суддя О.В. Жижка