Справа № 492/383/21
Провадження № 3/492/208/21
16 червня 2021 року м. Арциз
Суддя Арцизького районного суду Одеської області Черевата В.І.,
розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП « ОСОБА_2 », проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 509589 від 07 квітня 2021 року, 07 квітня 2021 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , яка є ФОП « ОСОБА_2 » та власницею магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в АДРЕСА_2 , з якого здійснювалась реалізація будівельних матеріалів під час карантину, чим своїми діями порушила вимоги підпункту 4, пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явилась, свою провину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не визнала та пояснила суду, що вона є ФОП « ОСОБА_2 », магазин будівельних матеріалів « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в якому здійснюється реалізація будівельних матеріалів. 07.04.2021 року магазин не працював, але був відчинений у зв'язку з прийняттям товарів її працівником ОСОБА_3 . До магазину увійшов чоловік, який взяв зі столу чек та викликав співробітників поліції.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кочурова А.О. просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, посилаючись на те, що 07.04.2021 року, як і в інший період встановлення в Одеській області карантинної зони червоного рівня епідемічної небезпеки магазин ФОП ОСОБА_1 здійснював торгівельну діяльність із здійсненням адресної доставки замовлень, тобто «на виніс», що відповідає абзацу 2 підпункту 4 пункту 3-5 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (із змінами станом на 07.04.2021 року). Магазин 07.04.2021 року не здійснював прийом відвідувачів для здійснення реалізації будівельних матеріалів, в магазині 07.04.2021 року здійснювалось розвантаження товару.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, пояснення поліцейського, свідків, дійшов висновку, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, у зв'язку з недоведеністю наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, з таких підстав.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Частина 1 ст. 9 КУпАП встановлює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відсутність хоча б однієї із встановлених частиною 1 ст. 9 КУпАП складових, свідчить про відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
В статті 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 вказаного Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2, на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року внесені зміни згідно яких назва постанови викладена в редакції: Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, Кабінет Міністрів України постановив, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжити на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 та від 20 травня 2020 р. № 392.
Відповідно ст. 41 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Крім того, статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення), (пункт 15 Інструкції).
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, вказаною нормою передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 509589 від 07 квітня 2021 року встановлено, що 07 квітня 2021 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , яка є ФОП « ОСОБА_2 » та власницею магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в АДРЕСА_2 , з якого здійснювалась реалізація будівельних матеріалів під час карантину, чим своїми діями порушила вимоги підпункту 4, пункту 3 постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236.
Допитаний в судовому засіданні дільничний офіцер поліції ОСОБА_4 , який склав протокол про адміністративне правопорушення у своїх поясненнях вказує, що на 102 надійшло повідомлення про порушення карантинних обмежень. Він приїхав до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в офісі була ОСОБА_5 . Було допитано власницю магазину ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона не здійснювала торгівлю. Від підпису в протоколі відмовилась. Особа дала пояснення на 102, вони його не допитували, оскільки він є співробітником поліції. ОСОБА_1 копію протоколу не надали, оскільки було погано видно, однак, фото протоколу ОСОБА_1 отримала. Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були, вони до офісу магазину не заходили.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що працює касиром в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_2 ». 07.04.2021 року магазин не працював, приймали товар. Вона вибила чек за заказ лампочки та залишила на касі. В приміщення магазину увійшов сторонній чоловік та сфотографував чек. Вона не бачила понятих при складанні протоколу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що працює бухгалтером в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_2 ». 07.04.2021 року магазин у зв'язку з встановленим карантином був зачинений, приймали закази за телефоном. 07.04.2021 року вони приймали товар, двері магазину були зачинені, в приміщення магазину увійшов незнайомий чоловік, а пізніше приїхали співробітники поліції. Лампочка була продана за замовленням клієнта. Вона не бачила, щоб кому - то щось продавали.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що працює вантажником в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП « ОСОБА_2 ». 07.04.2021 року він заносив товар до магазину та не встиг зачинити двері магазину. До приміщення магазину увійшов незнайомий чоловік, який на касі знайшов лампочку та чек та викликав співробітників поліції. Він нікому нічого не продавав.
В судове засідання свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не з'явились, про причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Як вбачається з довідки, виданої Холмським старостинським округом Арцизької міської ради Болградського району Одеської області від 11.06.2021 року № 519, дійсно, на теперішній час ОСОБА_6 , 1971 року народження, який зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться за межами держави України.
Суд не приймає до уваги письмові покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки пояснення свідка ОСОБА_6 датоване 07.03.2021 року, а протокол про адміністративне правопорушення відносно складався 07.04.2021 року. У письмових поясненнях свідка ОСОБА_7 в графі дата також є виправлення, що не дає змоги однозначно визначити, яка саме дата пояснення. В самих поясненнях ОСОБА_7 лише зазначає, що був свідком при складанні протоколу (а.с. 6, 7).
Крім того, в судовому засіданні судом був оглянутий відеозапис, наданий представником ОСОБА_1 - адвокатом Кочуровим А.О., з якого не вбачається, що 07 квітня 2021 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , яка є ФОП « ОСОБА_2 » та власницею магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований в АДРЕСА_2 , здійснювала реалізацію будівельних матеріалів під час карантину.
Магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » отримав 06.04.2021 року замовлення за телефоном від ОСОБА_9 на продаж та доставку товарів, серед яких були лампочки, про що свідчить копія замовлення клієнта № 298 від 06.04.2021 року. 07.04.2021 року відбито чек на продаж однієї з десяти ламп.
Інших доказів, а саме фото та відеофіксації, які б свідчили про те, що магазин працював, суду не надано.
Таким чином, матеріали справи не містять будь - яких фото або відео доказів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 - 3 КУпАП.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували роботу суб'єкта господарювання ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 - 3 КУпАП порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я населення.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Суб'єкт адміністративного правопорушення - як загальний - фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку, так і спеціальний, в разі коли правила, передбачені Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб, іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами поширюються на осіб певної категорії.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до норм іншого нормативно-правового акта, тому, формулюючи суть правопорушення, вказівка на нормативний акт, вимоги якого порушені, є обов'язковою.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. п. 10 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020р. (далі - Постанова) з 24.02.2021 р. на території України встановлюється «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, в тому числі, робота після 24-ї та до 7-ї години суб'єктів господарювання з надання послуг громадського харчування (ресторанів, кафе, барів, закусочних, їдалень, кафетеріїв, буфетів тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос.
Відповідно до п. 3-2 Постанови на території регіонів, на яких установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3 цієї постанови. Додатково на території регіонів, на яких установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров'я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров'я. На території окремих територіальних громад у межах регіонів, на яких установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, рішенням місцевих комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій встановлюються додаткові обмежувальні протиепідемічні заходи, які не передбачені пунктом 3 цієї постанови, у разі наявності таких ознак: кількість виявлених нових випадків COVID-19 протягом останніх семи днів на території окремої територіальної громади перевищує 70; кількість виявлених нових випадків COVID-19 протягом останніх семи днів перевищує кількість випадків за аналогічний період на 50 та більше відсотків.
Стаття 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому ознакою такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути зазначено, яку конкретно заборону відповідного пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються правила карантину, яке порушила особа, щодо якої складено протокол.
В зазначеному протоколі взагалі зазначена норма КУпАП: ст. 1 ч. 44-3. Зазначеної норми в кодексі не існує.
В протоколі не зазначено, чому сама по собі реалізація будівельних матеріалів, яка нібито відбулась за переконаннями поліцейського, може підпадати під скоєння адміністративного правопорушення. І чому така реалізація є адміністративним правопорушенням.
Відсутність або недостатність доказів, які підтверджують вчинення особою правопорушення.
Як зазначалось, відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Такими доказами можуть бути: пояснення свідків, фото та відеоматеріали, та інші докази, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення достатніх доказів для підтвердження факту вчинення правопорушення, позбавляють права притягнути особу до адміністративної відповідальності.
Суд не може самостійно збирати докази у справі про адміністративне правопорушення. А, отже, згідно ст. 62 Конституції України, відсутність та неповнота доказів можуть трактуватись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В вищезазначеному протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , не зазначені свідки правопорушення. Відсутні будь - які фото або відео докази, що товар було придбано не «на виніс», при торгівлі «на виніс», продавець також зобов'язаний видати чек.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, ч. 1 ст. б Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Як вказано у справах "Малофеева проти Росії" (рішення від 30 травня 2013 року заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії " (заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, з матеріалів справи слідує, що склад адміністративного правопорушення, не доведений сукупністю належних і допустимих доказів, які б давали достатні підстави для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні.
Сам факт повідомлення підполковником поліції ОСОБА_10 до відділу поліції не підтверджує факту порушення карантинних заходів, не тягне за собою обов'язкового складання протоколу, а потребує перевірки і встановлення всіх фактичних обставин, які мали місце.
Таким чином, всупереч положенням ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначені докази в справі про адміністративне правопорушення, надані суду матеріали не містять належних, беззаперечних та достовірних доказів, які б доводили, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Поліцейським не зазначено інших відомостей, що б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил встановлених щодо карантину людей, суб'єктом господарювання, не наведено.
Таким чином, матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не підтверджують наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП .
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, вважаю, що по справі немає належних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, відсутні ознаки складу такого адміністративного правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а оскільки ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тому підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору, відсутні.
Керуючись ст. ст. 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283 - 285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 44 - 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 - 3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Арцизького районного суду Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Арцизького районного суду В.І. Черевата
Одеської області