Справа № 673/814/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/828/21
15 червня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М.
секретар судового засідання - Чебан О.М.,
з участю представника апелянта ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою виконуючого обов'язки заступника керівника Летичівської окружної прокуратури на ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2021 року, суддя Дворнін О.С., у справі за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави та Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Згароцька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області про визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, договорів оренди землі, укладених на їх підставі,
встановив:
У червні 2016 року заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), ОСОБА_2 , третя особа - Згароцька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області, про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що за результатами проведеної прокуратурою перевірки було встановлено, що наказами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №№ 22-5813-СГ, 22-5814-СГ від 14.12.2015 року та №№ 22-6760-СГ, 22-6759-СГ, 22-6761-СГ та 22-6762-СГ від 30.11.2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 140,7143 га, які розташовані за межами Згароцької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Крім того, наказами ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №№ 22-1588-СГ, 22-1590-СГ, 22-1592-СГ, 22-1593-СГ, 22-1594-СГ та 22-1596-СГ від 22.01.2016 року ОСОБА_2 затверджено документацію із землеустрою зі зміною виду цільового призначення в межах категорії та передано в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 138,0953 га.
На підставі зазначених наказів 01.02.2016 року між ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок.
Позивач вказував, що накази ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області прийнято з порушеннями вимог земельного законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними, відповідно, підлягають визнанню недійсними також договори оренди земельних ділянок.
На підставі викладеного заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави просив визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 30.11.2015 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та від 22.01.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», а також визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 01.02.2016 року, що були укладені на підставі вищевказаних наказів.
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 02.08.2016 року відкрито провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду.
Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05.04.2021 року позовну заяву заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави та Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_2 , з участю Згароцької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, про визнання недійсним наказів Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області та договорів оренди землі, укладених на їх підставі, залишено без розгляду.
Мотивуючи ухвалу про залишення позову без розгляду суд вказав, що позивач пред'явив позов в інтересах держави без зазначення конкретної особи в інтересах якої він пред'явлений. Однак, враховуючи, що спірні земельні ділянки на час розгляду справи знаходяться на території Вовковинецької селищної ради, орендна плата за їх використання сплачується до її бюджету, її залучено до справи в якості позивача, наявні достатні підстави вважати, що позов в даному випадку пред'явлений саме в її інтересах. В матеріалах справи відсутні відомості про згоду чи прохання державного органу чи органу місцевого самоврядування заявити в їх інтересах даний позов. Крім того, спірні земельні ділянки фактично знаходяться на території Вовковинецької селищної ради, відносяться до земель сільськогосподарського призначення, орендна плата надходить до бюджету сільської ради, а сама рада забезпечена як практичною можливістю, так і коштами на сплату судового збору в разі необхідності звернення до суду в своїх інтересах. Таким чином, жоден державний орган в сфері регулювання земельних відносин в державі, ні безпосередньо Згароцька сільська рада та в подальшому Вовковинецька селищна рада, не були позбавлені самостійно захищати свої інтереси в суді. Враховуючи, що наказом ГУ ДЗК у Хмельницькій області від 07.12.2020 року № 22-ОТГ земельні ділянки, які були передані ОСОБА_2 для створення фермерського господарства було передано в комунальну власність Вовковинецької територіальної громади Хмельницької області, а також те, що в матеріалах цивільної справи містяться заперечення проти задоволення позову Згароцької сільської ради та клопотання належно уповноваженого представника Вовковинецької селищної ради про залишення даного позову без розгляду, суд дійшов висновку про відсутність юридичного інтересу до позову в особи, в інтересах якої він пред'явлений.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, виконувач обов'язків заступника керівника Летичівської окружної прокуратури звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 набув право оренди на спірні земельні ділянки на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також те, що повноваження по розпорядженню земельними ділянками державної власності на момент звернення до суду з позовною заявою належали ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, яке є відповідачем у даній справі. З позовом звернувся прокурор, який набув статусу позивача, у зв'язку з відсутністю органу до компетенції якого відноситься захист інтересів держави. Оскільки прокурор є позивачем у справі та підтримує позовні вимоги, суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Звернення прокурора з позовною заявою спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке проведене з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, судом першої інстанції безпідставно залишено позов без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки у даній справі позивачем виступає виключно прокурор, який не подав позовної заяви в інтересах конкретної особи, а виключно в інтересах держави, та, відповідно, підтримує позовні вимоги в повному об'ємі. Відповідно до ЗК України на час надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, її затвердження та оформлення права оренди на спірні земельні ділянки сільська рада не розпоряджалася землями, а тому перевірка законності виділення земельних ділянок не входило до повноважень органу місцевого самоврядування і він не міг бути позивачем у справі. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову, подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті.
В суді апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, повністю підтримав висновки суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 року прокурор звернувся з позовом на захист інтересів держави про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 30.11.2015 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою», якими ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які розташовані за межами населених пунктів Згароцької сільської ради Деражнянського району для ведення фермерського господарства та наказів ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 22.01.2016 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду», якими затверджено документацію із землеустрою зі зміною цільового призначення та передано ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 138,0953 га, договорів оренди земельних ділянок від 01.02.2016 року, загальною площею 138,0953 га, укладених відділом Держгеокадастру у Деражнянському районі з Гоцуляком С.В. (т. 1, а.с. 12-69).
Відповідно до ст. 45 ЦПК України (в редакції чинній на момент звернення прокурора до суду з позовом) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.
Як роз'яснено в рішенні Конституційного Суду від 08.04.1999 року, № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися взагалі з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Під представництвом прокуратурою України інтересів держави в суді слід розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.
Наявність правових підстав участі прокурора у судовому процесі було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року в справі №912/2385/18. Як зазначив суд у вказаній постанові, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015 року.
Дана стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
Тобто, за приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 також висловлено правову позицію, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ст. 47 ЦПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.
Відповідно до ст.ст. 12, 15-1 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на час звернення прокурором до суду) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, а до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ст.ст. 83-84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ст.ст. 122-124 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки, на момент звернення прокурора до суду належали до земель державної власності сільськогосподарського призначення, повноваження на передачу яких в користування, оренду громадянам належали центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а саме Державній службі України з питань геодезії, картографії і кадастру (Держагеокадастр України) та його структурним підрозділам - Головному управлінню Держгеокадастру в Хмельницькій області та відділу Держгеоркадастру у Деражнянському районі тобто фактично держава делегувала повноваження на розпорядження землями державної власності даним органам державної влади.
У своєму позові прокурор просив визнати недійсними розпорядчі акти щодо земельних ділянок, які перебували у державній власності, та які перебували у віданні цього органу державної влади, а також договорів оренди цих земельних ділянок, укладених структурними підрозділами даного органу.
Таким чином, відповідачем у даній справі є ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у земельних правовідносинах щодо земель державної власності, спрямованої на захист інтересів держави, що, на думку прокурора, вказує на порушення вимог чинного законодавства при розпорядженні землями державної власності даним державним органом, у зв'язку з чим прокурор у даній справі виступає як позивач з метою захисту інтересів держави щодо неправомірних дій та порушення законодавства з боку органів державної влади при розпорядженні земельними ділянками державної власності.
Разом з тим, як вбачається зі змісту наказу ГУ Держгеокадстру у Хмельницькій області від 07.12.2020 року №22-ОТГ Вовковинецькій селищній раді Вовковинецької селищної об'єднаної територіальної громади Хмельницького району (Деражнянського району) Хмельницької області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 443,4360 га, які розташовані (за межами населених пунктів) на території Вовковинецької селищної ради Хмельницького району (Деражнянського району) Хмельницької області, згідно якого спірні земельні ділянки перейшли у комунальну власність (т. 3, а.с. 59-60, 62-67).
22.03.2021 року до суду звернулася Вовковинецька територіальна громада Хмельницької області із заявою про залишення поданої прокурором позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що відповідна територіальна громада є новим власником спірних земельних ділянок, жодних підстав для представництва інтересів громади прокуратурою в даному випадку немає, ОСОБА_2 належним чином виконує договірні зобов'язання, бере участь в розвитку інфраструктури громади, забезпечує жителів громади робочими місцями, використання останнім спірних земельних ділянок жодним чином не порушує права територіальної громади (т. 3, а.с. 75-76).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.
Згідно з ч. 4 ст. 57 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на вищевказані положення процесуального закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку стосовно того, що прокурором заявлено позов в інтересах Вовковинецької територіальної громади Хмельницької області, в той час як відповідний позов заявлено в інтересах держави і тому правила п. 7 ч. 1 ст. 257 ЦПК України при вирішенні спірного питання не підлягають до застосування.
Судом також не враховано, що незважаючи на те, що новим органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме звертатись до суду з відповідним позовом є Вовковинецька територіальна громада Хмельницької області, подання останньою заяви про залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати розгляду справи по суті, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки заступника керівника Летичівської окружної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Деражнянського районного суду Хмельницької області від 05 квітня 2021 року скасувати.
Справу за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави та Вовковинецької селищної ради Деражнянського району Хмельницької області до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Згароцька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області про визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, договорів оренди землі, укладених на їх підставі, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року.
Судді: Р.С. Гринчук
Л.М. Грох
А.М. Костенко