Справа № 607/8085/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/229/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строку
15 червня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши 15 червня 2021 року у відкритому судовому засіданні в залі Тернопільського апеляційного суду матеріали контрольного провадження (справа 607/8085/21) за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 р.,-
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2021 р. відмовлено в задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та продовжено строк тримання під вартою останньому до 00 год. 00 хв. 21 липня 2021 року. Також відмовлено в об'єднанні кримінального провадження за №12021211040000428 від 31.03.2021р. про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України (справа №607/8085/21 (1-кп/607/1343/2021) із об'єднаним кримінальним провадженням №12018210010003098 від 20.10.2018р. про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України та про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України (справа №607/10389/19 (1-кп/607/264/2020). Матеріали судової справи №607/8085/21 (№1-кп/607/1343/2021) по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні за №12021211040000428 від 31.03.2021р. про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України передано керівнику апарату суду для проведення повторного авторозподілу справи для визначення головуючого судді.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу - скасувати.
Вказує, що при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції не визначив розміру застави, чим порушив його права. Зокрема посилається на те, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2021 року про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була передбачена застава в розмірі 8 прожиткових мінімумів доходів громадян.
А тому, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинен був розглянути питання і про продовження строку дії застави, що ним не було зроблено.
Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обмежився лише припущеннями про існування обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, проте не довів їх існування. Крім цього, суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не дослідив питання наявності обґрунтованості обвинувачення.
Наголошує на тому, що місцевий суд всупереч вимогам ст. 395 КПК України обмежив строк подання апеляційної скарги на ухвалу, вказавши 5 днів замість 7 днів, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, зіславшись на доводи, викладені в ній, захисника, який звернув увагу на незаконність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому під час підготовчого судового засідання, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала судді Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2021 р. в частині відмови в об'єднані кримінальних проваджень обвинуваченим ОСОБА_7 не оскаржується, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України в апеляційному порядку не переглядається.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перевіркою доводів апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 .
Рішення про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд належним чином мотивував, пославшись та обґрунтувавши наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також врахувавши обставини, визначені ст. 178 КПК України, пов'язані з характеризуючими особу обвинуваченого даними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного законодавства не дослідив питання наявності обґрунтованості обвинувачення, є безпідставними з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_7 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, а тому не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Судом обґрунтовано зазначено, що мають місце ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, ризиком того, що ОСОБА_7 може навмисно переховуватись від суду, є те, що він офіційно не працевлаштований, не зареєстрований у м. Тернополі, у нього немає міцних соціальних зв'язків, тому обвинувачений може безперешкодно покинути місце фактичного проживання та територію міста Тернополя.
Крім цього, ОСОБА_7 може незаконно впливати на ще не допитаних в судовому засіданні потерпілих чи свідків у даному кримінальному провадженні, особисті дані яких йому добре відомі, оскільки вони не були засекречені під час здійснення досудового розслідування та інформація про які міститься в матеріалах кримінального провадження, з якими обвинувачений ознайомлений, адже, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно схиляти зазначених учасників кримінального провадження до зміни наданих раніше показів чи до відмови давати покази.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, є те, що він неодноразово раніше вчиняв умисні корисливі злочини проти власності, судимість за які не знята та не погашена.
Також, незважаючи на неодноразове притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, він не зробив належної оцінки своїм діям, на шлях виправлення та перевиховання не став, а продовжує їх вчиняти, нехтуючи наявними в суспільстві встановленими правилами поведінки.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоведеність встановлених судом ризиків не заслуговують на увагу, оскільки сукупність даних про тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , враховуючи особу обвинуваченого, беззаперечно вказують на їх існування.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що підстави, у зв'язку з наявністю яких останньому був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає недостатнім застосування обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, а ніж тримання під вартою.
Що ж стосується посилання обвинуваченого у скарзі на те, що при постановленні ухвали про продовження йому строку тримання під вартою суд першої інстанції не визначив розміру застави, то воно також не може бути визнане обґрунтованим та служити підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з огляду на те, що, як прямо передбачено ч. 3 ст. 183 КПК України, такий обов'язок покладається на суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а не при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Отже, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Твердження апелянта про те, що місцевий суд всупереч вимогам ст. 395 КПК України обмежив строк подання апеляційної скарги на ухвалу, вказавши 5 днів замість 7 днів, як це передбачено п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, не беруться до уваги з огляду на те, що відповідно до п. 1-1) ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Доводи захисника ОСОБА_8 стосовно незаконності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
За змістом ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, крім інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Разом з тим, із змісту ч. 3 ст. 331 КПК України випливає, що суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд першої інстанції, розглянувши під час підготовчого судового засідання клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, дотримався вимог чинного КПК України та ухвалив судове рішення, яке не суперечить завданням кримінального провадження, визначеним у ст. 2 КПК України.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
У зв'язку із наведеним, керуючись ст. ст. 176, 177, 179, 183, 199, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2021 р., якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 21 липня 2021 року включно, - без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4