11 травня 2010 р. Справа № 77596/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Довгополова О.М.
Суддів Пліша М.А. , Стародуба О.П.
при секретарі судового засідання Троцький Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області та ОСОБА_1 на постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
23.03.2009 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2008 років у сумі 3891,90 грн. відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вимоги обґрунтовані тим, що виплати у розмірі, встановленому зазначеним законом, не здійснювалися. При цьому заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав стало відомо із преси.
Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 22.05 по 31.12.2008 року; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржили сторони, у скарзі покликаючись на неправильне застосування статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просять постанову скасувати. При цьому позивач просить задовольнити позов, а відповідач - відмовити у його задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи наступне.
Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону № 2195.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195, з урахуванням статті 111 цього Закону, з 09.07.2007 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено.
При цьому колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, наполягання відповідача на відмові у позові на цій підставі, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за 2007 рік за період з 09.07 по 31 грудня.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону № 2195, а тому з 22.05.2008 року дію статті 6 Закону № 2195 відновлено, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується у задоволенні позову за період з 22.05 по 31.12.2008 року.
Водночас позовні вимоги за періоди до 09.07.2007 року та до 22.05.2008 року у межах цих років не підлягають задоволенню, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Судом першої інстанції правильно визначено відповідачем за позовом УПФ в Кіцманському районі Чернівецької області, оскільки згідно з пп. 7 п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, функції з призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій покладено на Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про залишення постанови суду без змін, а тому скарги сторін не задовольняються.
Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196 ч. 4, 198, 200, 205 ч. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2009 року у справі № 2-а-469/09- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Довгополов О.М.
Судді Пліш М.А. , Стародуб О.П.
Повний текст рішення виготовлено 14.05.2010 року.