25 травня 2010 р. Справа № 82150/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Улицького В.З.
Суддів Ліщинського А.М. , Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Свалявськаого районного суду Закарпатської області від 02.10.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації про стягнення 6147 грн. недоотриманої суми разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007, 2008 роки,-
встановила:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління праці та соціального захисту населення Свалявської районної державної адміністрації про стягнення 6147 грн. недоотриманої суми разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007, 2008 роки.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що він являється учасником бойових дій, інвалід 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням.
Просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача недоплачену йому разову щорічної допомоги як учаснику бойових дій, інваліду 3 групи в порядку передбаченому ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки виплату в розмірі передбаченому Законам України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» вважає проведеною в заниженому розмірі всупереч Конституції України та спеціальному закону. Просив позов задоволити.
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 02.10.2009 року в позові відмовлено.
Постанову суду оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги норми Конституції України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішення Конституційного суду від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами.
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової і ротової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників бойових дій, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5-го травня, оскільки, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 були визнані неконституційними, на час виплати щорічної разової грошової допомоги, позивачу, розмір такої виплати був встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що додатково регулює ці правовідносини, поряд з нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватись положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Тобто на момент виплати допомоги позивачу, діяли положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими було встановлено порядок здійснення виплати щорічної разової грошової допомоги.
Судом першої інстанції вірно враховано, що зазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня і чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 р. та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зворотної дії в часі не мають, а тому виплачена позивачу допомога перерахунку не підлягає.
Оцінивши зібрані докази в сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 19.11.2009 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двох місяців може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Улицький В.З.
Судді Ліщинський А.М. , Шавель Р.М.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.05.2010 року