18 травня 2010 р. Справа № 44751/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Улицького В.З.
Суддів Ліщинського А.М. , Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни,-
встановила:
У грудні 2008 року громадянка ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни за 2006-2007-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
Позивачка свої позовні вимоги мотивувала тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни. Згідно з статтею 6 цього закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду позов задоволено частково. Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду в Свалявському районі щодо невиплати ОСОБА_1 соціальної допомоги у розмірі встановлено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов'язано управління Пенсійного фонду в Свалявському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.12.2008 року включно, з урахуванням проведених виплат. В решті позову відмовлено.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апелянт як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом порушено норми ст. ст. 16, 19 Конституції України, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилається на те, що судом не взято до уваги те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлюється на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також апелянт посилається на те, що особам яким надано статус дітей війни підвищення до пенсії повинно проводитись відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується вимог позивача за 2006 рік, то суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що такі задоволенню не підлягають, оскільки згідно Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» передбачено проведення виплат, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному КМУ з погодженням з комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Тобто вказаним Законом було визначено умови реалізації права отримання дітьми війни підвищення до пенсії. Оскільки такі умови не відбулися, тому підвищення до пенсії і виплачувалося не в повному обсязі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була зупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
З вищенаведеного випливає, що позивачу слід провести перерахунок пенсії починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008 року ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, згідно з якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року вказані зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 01 січня - 470 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.
З вищенаведеного випливає, що позивачу слід провести перерахунок пенсії починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Також суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, щодо застосування строку звернення до адміністративного суду, оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 року у справі №2а-3660/08/0770 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двох місяців може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя Улицький В.З.
Судді Ліщинський А.М. , Шавель Р.М.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 20.05.2010 року