11 травня 2010 р. Справа № 44715/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Улицького В.З.
Суддів Олендера І.Я. , Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання Неміш О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання в подальшому сплачувати державну та додаткову пенсію згідно ст. 50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання в подальшому сплачувати державну та додаткову пенсію згідно ст. 50,54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач посилався на те, що йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інваліду 2 групи, яка з 01.05.2005 року змінена на 1 групу, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватись пенсія в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком по ІІ групі інвалідності та 10-ти мінімальних пенсій за віком по 1 групі інвалідності.
Відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, що віднесені до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів 2-ї групи у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, а 1 групи - 100%. Однак, відповідач в порушення норм закону нараховував та виплачував їй пенсію у меншому розмірі.
Крім того позивач вказував, що він являється інвалідом війни, а тому відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, їх соціальний захист» інвалідам війни ІІ групи передбачено підвищення до пенсії у розмірі 40% мінімальної пенсії за віком, інвалідам І групи 50% мінімальної пенсії за віком. Також зазначив, що він проживає на території населеного пункту, якому надана статус гірського і у відповідності до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір пенсії повинен збільшуватися на 20%.
Позивач звернувся до відповідача по справі з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства за 2005-2008 роки і отримала безпідставну відмову, що і стало причиною звернення до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі щодо перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2005 року по 31.10.2008 року пенсії по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Надвірнянському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи з 01.01.2005 року по 01.05.2005 року та інваліду І групи з 01.05.2005 року по 31.10.2008 року, згідно ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 8 мінімальних пенсій за віком, як інваліду ІІ групи та 10 мінімальних пенсій за віком, як інваліду І групи, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю - 75% мінімальної пенсії за віком, як інваліду ІІ групи та 100% мінімальної пенсії за віком, як інваліду І групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007, 2008 роки, а також підвищення до пенсії як інваліду війни в розмірі 40% мінімальної пенсії за віком - як інваліду ІІ групи та 50% - як інваліду І групи за 2005 рік.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Зокрема на те, що положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовується при призначенні пенсії за ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи». Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» пенсії призначені відповідно до ст. 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» обчислюється із розрахункової величини 19 грн. 91 коп.. Простить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія судді приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і встановлено першу групу інвалідності з 01.05.2005 року в зв'язку із захворюванням пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
З матеріалів справи вбачається, що при проведенні розрахунку пенсії позивачу відповідач застосував положення постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» №1 від 03.01.2002 року.
Відповідно до ст. 54 Закону обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 10-ти мінімальних пенсій за віком по 1-ій групі інвалідності.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до I категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою у розмірі - 100 мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку основної та додаткової пенсій позивача, передбачених ст..ст. 50,54 Закону України застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не положення постанов Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій зазначається, що мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, подібне не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Щодо перерахунку пенсії за 2008 рік, то п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України». З наведеного випливає, що позовні вимоги в частині з 01.01.2008 по 22.05.2008 рік щодо зобов'язання сторону відповідача провести нарахування та виплату державної і додаткової пенсії у відповідному процентному розмірі мінімальної пенсії за віком є неаргументовані та задоволенню не підлягають.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст..50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія суддів не вбачає.
Що стосується вимог позивача про виплату до пенсії як інваліду війни 1 групи на 50% від мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то слід зазначити наступне.
Згідно ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Крім того, відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, усіх передбачених законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які отримали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Проте, судом встановлено, що такі підвищення до пенсії позивачу виплачувалися, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають
Є безпідставними прохання позивача про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати державну та додаткову пенсію позивачу у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону від 09.07.2007 року виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. В тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наведеного випливає, що захист прав, свобод та інтересів є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушень. Таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, є безпідставним.
Однак суд першої інстанції не врахував строки звернення до суду, на чому наполягав відповідач.
Крім того, згідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року пенсія виплачується за минулий час лише нарахована і невиплачена. В даному випадку пенсія позивачу не нараховувалася, а тому підстав для її стягнення за минулий час немає. Колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт наполягає на застосуванні строків звернення до суду.
Оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивачки в частині задоволення позовних вимог за період до 12.10.2007 року.
Враховуючи вище наведене колегія суддів приходить до переконання, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача за період з 13.10.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 06.05.2009 року (момент винесення рішення судом першої інстанції) в частині перерахунку пенсії відповідно по ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2009 року по справі № 2а-5566/08 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області в частині відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 13.10.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 06.05.2009 року включно відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Улицький В.З.
Судді Олендер І.Я. , Каралюс В.М.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.05.2010 року