16 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/1185/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та
ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2021
про відмову у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича
до 1) Фізичної особи - підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни, 2) заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1
про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя у справі
за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави
до 1) Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс", 3) Фізичної особи - підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни
про визнання незаконними і скасування рішень; визнання недійсними договору оренди землі та договору суборенди земельної ділянки; скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно; зобов'язання знести будівлі,
27.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 (повний текст складено 30.03.2021) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2021 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича у справі № 915/1185/20, подана 19.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду через засоби поштового зв'язку.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича, Верховний Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до 1) Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Триа Плюс", 3) Фізичної особи - підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни про:
- визнання незаконним і скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 39 від 23.05.2019 року про затвердження проекту землеустрою та надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 у довгострокову оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання недійсним укладеного 30.05.2019 року між Коблівською сільською радою Березанського району Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» договору оренди земельної ділянки, площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання незаконним і скасування рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області № 67 від 13.02.2020 року про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» дозволу на передачу земельної ділянки площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 в суборенду Фізичній особі-підприємцю Авдєєвій-Акєнтьєвій Марині Володимирівні для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання недійсним укладеного 18.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИА ПЛЮС» і Фізичною особою - підприємцем Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною договору суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною на нежитлове приміщення № 1 загальною площею 100,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (запис від 29.03.2020 року № 36115616);
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною на нежитлове приміщення № 2 загальною площею 221,1 м2 за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (запис від 29.03.2020 року № 36115620);
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною на нежитлове приміщення № 3 загальною площею 481 м2 за адресою: АДРЕСА_1 у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (запис від 29.03.2020 року № 36115621);
- зобов'язання Фізичної особи-підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни знести розташовані на земельній ділянці площею 0,1100 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019 приміщення 1, загальною площею 100,3 м2, приміщення 2 загальною площею 221,1 м2, приміщення 3 загальною площею 481 м2.
29.12.2020 року до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя звернулася Фізична особа-підприємець Ізман Олег Михайлович. У вказаній позовній заяві заявник просив суд визнати спільною сумісною власністю Фізичної особи-підприємця Ізмана Олега Михайловича та Фізичної особи-підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівн наступне майно: нежитлове приміщення № 1 загальною площею 100,3 м2,, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення № 2 загальною площею 221,1 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення №3 загальною площею 481 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:051:0019.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2021, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі № 915/1185/20, у відкритті провадження за позовною заявою Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича відмовлено на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що між громадянином Ізманом Олегом Михайловичем та громадянкою Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною відсутні господарські відносини та відсутній спір про право, що виникає з таких відносин. Позов третьої особи стосується спору, що виникає із сімейних правовідносин, оскільки в цьому випадку особисті права з визнання майна спільною сумісною власністю подружжя реалізуються заявником саме як фізичною особою. З огляду на приписи частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та обставини, викладені у позові третьої особи, за висновками судів, цей спір непідвідомчий господарському суду та не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. Крім того, суди в оскаржуваних рішеннях зазначили, що відповідно до вимог статті 180 Господарського процесуального кодексу України позовна заява третьої особи та первісний позов не виникли з одних правовідносин, не є взаємопов'язаними та їх спільний розгляд не є доцільним.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи, віднесені до юрисдикції господарських судів, визначені статтею 20 Господарського кодексу України. Так, згідно з частиною 1 статті 20 Господарського кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках
При цьому за приписами статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою звернення третьої особи до суду стало те, що предметом спору у справі № 915/1185/20 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, на думку заявника, є майно, набуте ним у шлюбі з Фізичною особою - підприємцем Авдєєвою-Акєнтьєвою Мариною Володимирівною. При цьому заявник вважає, що у цьому випадку його позовні вимоги є взаємопов'язаними із заявленими позовними вимогами прокурора та стосуються одного й того самого предмету позову - спірних будівель. З огляду на це, на думку заявника, рішення у даній справі впливає на його права та обов'язки як учасника спільної сумісної власності подружжя, а задоволення позовних вимог прокурора матиме наслідком позбавлення заявника права на спільну сумісну власність подружжя та позбавлення його права на судовий захист таких прав.
Питання виникнення та здійснення подружжям права спільної сумісної власності врегульовано у Сімейному кодексі України. Статтею 1 Сімейного кодексу України встановлено, що цей Кодекс визначає, зокрема, майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. У статті 2 Сімейного кодексу України вказано, що цей Кодекс регулює, зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям.
Справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства суди розглядають у порядку цивільного судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Правові позиції щодо належності спору про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя до цивільної юрисдикції висловлені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 2-24/494-2009 та у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі 912/837/19.
Звідси висновки судів попередніх інстанцій про те, що розгляд спору про визнання права сумісної власності подружжя стосується сімейних правовідносин, а тому відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є правильними.
Верховний Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Водночас позовні заяви третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору мають подаватися із дотриманням загальних правил пред'явлення позову.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень. Тому відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права.
Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій правильно застосовано пункт 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови у відкритті провадження за позовною заявою третьої особи, оскільки позовна заява Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича
до 1) Фізичної особи - підприємця Авдєєвої-Акєнтьєвої Марини Володимирівни, 2) заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя у справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга не обґрунтована достатніми доводами та доказами, а в оскаржуваних судових рішеннях правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 20, 234 та частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ізмана Олега Михайловича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 04.01.2021 у справі № 905/267/20.
2. Матеріали касаційної скарги, в тому числі платіжне доручення від 19.04.2021 №ПН2481358 про сплату судового збору у сумі 2 270, 00, повернути Фізичній особі - підприємцю Ізману Олегу Михайловичу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак