Справа №: 404/4249/20
провадження №: 1-кп/398/162/21
Іменем України
"16" червня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2019 року за №12019120020006470 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п.5,6,11,12 ч. 2 ст. 115 КК України та п. 1,5,12 ч. 2 ст. 115 КК України,
У судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження обраного обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з тим, що встановлені при обранні запобіжного заходу ризики, передбачені пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПКУкраїни не змінились, застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки обвинувачених.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що на сьогоднішній день продовжують існувати встановлені слідчим суддею при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно обвинувачених ризики, передбачені статтею 177 КПК, зокрема ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, потерпілих, та один на одного з метою уникнення покарання, вчиняти інші кримінальні правопорушення, Прокурор вважав, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти продовження строку тримання під вартою, пояснив, що під час перебування на домашньому арешті жодних покладених обов'язків не порушував, проходив лікування, оскільки має тяжку хворобу- цукровий діабет ІІ типу, є інсулінозалежним, він не має наміру переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків, він не вчиняв інкримінованих кримінальних правопорушень, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_4 проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала, просила змінити на цілодобовий домашній арешт, зазначила, що ризики, зазначені прокурором в клопотанні, жодними доказами не підтверджені та мають абстрактний характер, під час перебування на домашньому арешті обвинувачений процесуальних обов'язків не порушував, зі свідками не спілкувався, обвинувачений має тяжку хворобу - цукровий діабет ІІ типу, інсулінозалежний, в умовах СІЗО не отримує належної медичної допомоги, тримання тяжкохворої особи є фактично її катуванням.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, зазначив, що він інкримінованих злочинів не вчиняв.
Захисник ОСОБА_5 проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки відсутні докази обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинів, обвинувачення ОСОБА_6 ґрунтується лише на його знайомстві з ОСОБА_7 та тому, що його в день вчинення злочину бачили на схожому автомобілі, ризики, зазначені прокурором, мають абстрактний характер, обвинувачений раніше не судимий, має родину, тяжкохвору дитину, тому відсутній ризик переховування від суду, ризик впливу на потерпілого та свідків є суто теоретичним, оскільки потерпілим є син загиблого, а жодний свідок не є очевидцем подій, посилався на практику Європейського суду про неможливість автоматичного продовження строку тримання під вартою, єдиною підставою тримання обвинуваченого під вартою є його обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, оскільки він інкримінованих злочинів не вчиняв та докази його причетності до скоєних злочинів відсутні.
Захисник ОСОБА_5 проти продовження строку тримання під вартою заперечував, просив змінити на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зазначив, що його заперечення проти клопотання прокурора аналогічні тим, що надані ним відносно клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , зазначив, що після скоєння злочинів відносно обвинувачених проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, проте за цей час не знайшли ані зброї, з якої були проведені постріли, відсутні сліди пороху на одязі обвинувачених, ані автомобіля, на якому пересувалися обвинувачені.
Прокурор проти зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт заперечував, оскільки, на його думку, застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст.383 КПК України визначено, що усі питання, пов'язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого частиною третьою статті 331 цього Кодексу, судді і присяжні вирішують спільно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання він може переховуватися від суду знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже слідство щодо ймовірного замовника триває; незаконно впливати на свідків з метою зміни показів на його користь тощо, наявність певного захворювання та малолітньої дитини на утриманні не є достатньою підставою для зімни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, усвідомлюючи суворість можливого покарання він може переховуватися суду, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже слідство щодо ймовірного замовника триває; незаконно впливати на свідків з метою зміни показів. Також суд враховує конкретні обставини та спосіб вчинення злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 . Суд враховує, що обвинувачений має неповнолітню дитину, яка має захворювання, має постійне місце проживання, роботи, є депутатом місцевої ради, однак вважає, що ці обставини не є підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі, усвідомлюючи суворість можливого покарання він може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже слідство щодо ймовірного замовника триває; незаконно впливати на свідків з метою зміни показів. Також суд враховує конкретні обставини та спосіб вчинення злочину, за яких обвинувачується ОСОБА_7 . Суд вважає, що позитивна характеристика обвинуваченого не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 177 КПК України.
Суд дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків з метою зміни показів. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено та ризики не зникли та не зменшились.
Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинувачених, суд вважає, що в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Зміна запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду кримінального провадження в суді.
За таких обставин, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання обвинувачених та захисників про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 197, 331, 383 КПК України, суд
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на шістдесят днів, тобто до 14.08.2021 року включно.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на шістдесят днів, тобто до 14.08.2021 року включно.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на шістдесят днів, тобто до 14.08.2021 року включно.
В задоволенні клопотання обвинувачених та захисників про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, на домашній арешт - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченим обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити до Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор».
Головуючий суддя ОСОБА_1