29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
м. Хмельницький
"08" червня 2021 р. Справа № 924/147/21
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Ключці Н.М., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до:
1) Фермерського господарства "ВІРА", с. Білокриниччя Шепетівського району Хмельницької області
2) гр. ОСОБА_1 , м. Шепетівка Хмельницької області
про стягнення 261 626,90грн., з яких: 252 413,19грн. - заборгованість за кредитом, 6 184,12грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 704,31грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 325,28грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом
Представники сторін:
від позивача: Москалюк С.А. - згідно довіреності №50-к-о від 08.01.2020р.;
від відповідача 1: не з'явилась;
від відповідача 2: не з'явились.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
15.02.2021р. року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до: 1) Фермерського господарства "ВІРА", с. Білокриниччя Шепетівського району Хмельницької області; 2) гр. ОСОБА_2 , м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 261 626,90грн., з яких: 252 413,19грн. - заборгованість за кредитом, 6 184,12грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 704,31грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у зв'язку з неналежним виконання умов договору №б/н від 27.03.2018р. укладеного шляхом приєднання до Умов та правил надання послуг, а також відповідно до укладеного договору поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018р.
Ухвалою суду від 17.03.2021р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/147/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
У судовому засіданні 20.05.2021р. судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на "08" червня 2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, оскільки вони підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідачі повноважних представників в судове засідання не направили, своїми процесуальними правами не скористалися, письмового відзиву на позов не надали, про причини неявки та неподання відзиву на позов суд не повідомили. При цьому були належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання та розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки) від 18.03.2021р., від 07.04.2021р., 28.04.2021р. та від 24.05.2021р. Ухвали направлялися відповідачу 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за адресою, яка згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є його юридичною адресою, а відповідачу 2 - за місцем її реєстрації.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідачів не призводить до неможливості вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство „ВІРА” зареєстровано за юридичною адресою: 30430, Хмельницька область, Шепетівський район., с. Білокриниччя, вул. Тітова, буд. 3
Засновником ФГ „ВІРА” та керівником є Свидинюк Олена Володимирівна, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
27.03.2018р. між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (надалі - банк, кредитодавець, позивач) та Фермерським господарством „ВІРА” (далі - клієнт, відповідач 1) було підписано анкету-заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява), згідно з якою клієнт приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг” (надалі - умови), тарифів банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті банку: https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 27.03.2018р. (далі - договір) та прийняв права та обов'язки зазначені в Умовах.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов, при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до “Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/ або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом “першого” підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Як встановлено п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток “Приват24”, SMS - повідомлення або інших).
Пунктом 3.2.1.1.8. Умов встановлено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до “Умов та правил надання банківських послуг” (або у формі “Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або а будь-якій іншій формі - “Угода”).
Відповідно до розділу Умов 3.2.1.4 затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, згідно якого клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Даним розділом встановлено порядок розрахунку відсотків, процентну ставку (диференційовану) та сплату пені.
Пунктом 3.2.1.4.4 Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов - банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.3.2.1.5.4. Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Пунктом 3.2.1.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Згідно довідки АТ КБ „Приватбанк” №08711НМС0S11М від 30.12.2020р. про розміри встановлених кредитних лімітів, Фермерському господарству „ВІРА” встановлено такі кредитні ліміти та їх зміни: 11.07.2018р. - 0грн, 19.07.2018р. - 55 000,00грн, 01.02.2019р. - 70 000,00грн, 11.03.2019р. - 10 000,00грн, 20.03.2019р. - 0грн, 19.04.2019р. - 120 000,00грн, 25.05.2019р. - 220 000,00грн, 21.11.2019р. - 290 000,00грн, 18.12.2019р. - 290 000,00грн, 04.02.2020р. - 0грн, 07.02.2020р. - 110 000,00грн, 10.02.2020р. - 290 000,00грн.
На виконання умов кредитного договору позивач надав можливість відповідачу 1 використовувати кредитні кошти в межах встановлених позивачем кредитних лімітів, за наслідком чого вихідний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 252 413,19грн, що підтверджується відповідними виписками по рахунку відповідача 1.
18.07.2018р. між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (надалі - кредитор) та гр. ОСОБА_1 (надалі - поручитель) було укладено Договір поруки №P1531893191672509422, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фермерським господарством „ВІРА” (надалі - боржник) зобов'язань за угодами приєднання до: розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода -1) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди 1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;
б) комісійної винагороди згідно з п. 3.2.1.1.17 "Угоди1" в розмірі 3% від суми перерахувань;
в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 "Угоди1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;
г) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.
Згідно з пунктом 1.1.2 Договору поруки до розділу 3.2.2 "Кредит на послугою "Гарантовані платежі" Умов (далі - Угода2) по сплаті:
а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди2" - 64 % річних;
б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в "Угоді2";
в) кредиту в розмірі 55 000,00 грн.
Якщо під час виконання "Угоди 2" зобов'язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно з цим пунктом поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами "Угоди 1" та "Угоди 2" ознайомлений.
Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою 1" та "Угодою 2", Боржник та Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
У пункті 5.1. Договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку ФГ „ВІРА” за період з 11.07.2018р. по 08.12.2020р. відповідач 1 використав кредитний ліміт, допустивши виникнення заборгованості в сумі 261 626,90грн, з яких: 252 413,19грн - заборгованість за кредиту, 6 184,12грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 704,31грн - пня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 325,28грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.
Позивач, посилаючись на невиконання боржником умов договору банківського обслуговування від 27.03.2018р., звернувся з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 261 626,90 грн. заборгованості за кредитом.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно частин 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вбачається з матеріалів справи, підписавши 27.03.2018р. заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, відповідач 1 приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що фактично складають договір кредиту в цілому.
Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем 1 договір є підставою для виникнення у них господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України.
В свою чергу, укладений між сторонами у справі договір є змішаним за своєю правовою природою, оскільки містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з довідки №08711НМС0S11М від 30.12.2020р. позивач встановив відповідачу 1 кредитні ліміти та їх зміни: 11.07.2018р. - 0грн, 19.07.2018р. - 55 000,00грн, 01.02.2019р. - 70 000,00грн, 11.03.2019р. - 10 000,00грн, 20.03.2019р. - 0грн, 19.04.2019р. - 120 000,00грн, 25.05.2019р. - 220 000,00грн, 21.11.2019р. - 290 000,00грн, 18.12.2019р. - 290 000,00грн, 04.02.2020р. - 0грн, 07.02.2020р. - 110 000,00грн, 10.02.2020р. - 290 000,00грн.
Наявні в матеріалах справи виписки по рахунку ФГ „ВІРА” за період з 11.07.2018р. по 08.12.2020р. свідчать про те, що відповідач 1 використав кредитний ліміт допустивши виникнення заборгованості в сумі 252 413,19грн, що була віднесена позивачем до простроченої заборгованості.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та зважаючи, що відповідач 1 не здійснив повернення кредиту, не спростував наявності заборгованості за договором від 27.03.2018р., не надав докази погашення заборгованості за кредитом, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ФГ „ВІРА” заборгованості за кредитом в розмірі 252 413,19грн є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 6 184,12грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1 704,31грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 325,28грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, суд зазначає таке.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача 1 про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 27.03.2018р. процентна ставка не зазначена, як не зазначено розміру комісії за користування кредитом.
Крім того, у вказаній заяві, підписаною сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, комісії за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті: www.pb.ua як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, про відкриття рахунку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, щодо комісії за користування кредитом, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який міститься в матеріалах даної справи, не може беззаперечного свідчити про погодження останнього відповідачем 1, оскільки не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.03.2018р. шляхом підписання заяви.
Окрім того, суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, окрім цього, на переконання суду, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за користування кредитом, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17.
Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Оскільки, сторонами в договорі не було передбачено розміру заборгованості по процентам за користування кредитом, комісії та пені, а законом їх розмір для такого виду зобов'язань не передбачений, суд дійшов висновку у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 6184,12грн., 1 704,31грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 325,28грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом відмовити.
Щодо вимог позивача до відповідача 2 про солідарне стягнення заборгованості, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Аналогічна правова позиція щодо істотних умов договору поруки наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019р. по справі №922/2913/18.
Судом встановлено, що предмет договору поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018р., який був укладений з ОСОБА_1 , визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ФГ „ВІРА" зобов'язань за угодами приєднання до розділу 3.2.1. "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1) та до розділу 3.2.2. "Кредит за послугою "Гарантований платіж" Умов та правил надання банківських послуг (Угода 2).
З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов'язання забезпечене, оскільки з наданих договорів неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов'язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надається послуга кредитного ліміту. Лише визначено особу, первинні зобов'язання якої забезпечені порукою.
Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов'язання яке нею забезпечене, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018р. у справі № 753/11000/14-ц; постанові Верховного Суду від 08.08.2019р. у справі № 910/3570/18.
Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов'язання, які нею забезпечені.
За таких підстав, суд приходить до висновку щодо відсутності у АТ КБ "Приватбанк" підстав вимагати стягнення з відповідача 2 заборгованості відповідача 1 за вказаним кредитним договором як із солідарного боржника згідно договору поруки №P1531893191672509422 від 18.07.2018р. враховуючи об'єктивну неможливість ідентифікувати які саме зобов'язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020р. у справі №902/447/19, від 31.07.2019 у справі № 922/2913/18.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за належне у задоволенні позову до відповідача 2 відмовити.
Розподіл судових витрат.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача 1 пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "ВІРА" (30430, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., с. Білокриниччя, вул. Тітова, буд. 31, ідентифікаційний код 30157037) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570) 252 413,19 грн. (двісті п'ятдесят дві тисячі чотириста тринадцять гривень 19 коп.) заборгованості за кредитом, 3 786,26грн. (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 26 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
В позові до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України.
Повний текст рішення складено 16.06.2021р.
Суддя С.І. Крамар
Віддрук. 5 прим:
1- до справи;
2, 3- позивачу (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) реком. з повідом.
4- відповідачу 1 (30430, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., с. Білокриниччя, вул. Тітова, буд. 3) - реком. з повідом;
5- відповідачу 2 (30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, пров. Котовського, буд. 14) - реком. з повідом.