16 червня 2021 року Справа № 915/489/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промхімскло” (код ЄДРПОУ 25373713, 54018, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 47, кв. 3)
до відповідача 1: Держави Україна в особі Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (54038, м. Миколаїв, вул. Біла, 44)
до відповідача 2: Держави Україна в особі Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54029, м. Миколаїв, вул. Бузника, 14)
про: відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу досудового розслідування і прокуратури,
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Добрікова І.В.,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою №12-04 від 12.04.2021, якою просить суд:
1) стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Промхімскло” в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області і Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, що порушують його права, а саме:
- майнової шкоди у розмірі 318554,56 грн за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2013 у справі №6/233/09, не отриманих з вини вказаних осіб;
- суми, сплаченої адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з поданням ним юридичної допомоги за період березень 2015 року - травень 2020 року у розмірі 11400,00 грн;
- моральної шкоди у розмірі 1200000,00 грн;
2) стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Промхімскло” витрати у розмірі 7000,00 грн, що буде сплачена адвокату Беліку В.Г. у зв'язку з поданням юридичної допомоги при розгляду в суді справи про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області і Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1, що порушують його права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/489/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17 травня 2021 року о 10:30 год., встановлено сторонам процесуальні строку для подання до суду заяв по суті.
30.04.2021 на адресу суду надійшов відзив Окружної прокуратури міста Миколаєва за вих. №51-1585вих-21 від 27.04.2021 на позовну заяву.
14.05.2021 на адресу суду надійшов лист Миколаївського районного управління поліції за вих. №7553/50-21 від 15.05.2021, яким повідомлено суду, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», наказом Національної поліції України від 08.12.2020 №955 «Про затвердження змін до Структури територіальних органів поліції», затверджено зміни до Структури територіальних органів поліції, затвердженої наказом Національної поліції України від 06.11.2015 №1. Таким чином, районними територіальними (відокремленими) підрозділами Головного управління Національної поліції в Миколаївській області є: Баштанський районний відділ поліції, Вознесенське районне управління поліції, Миколаївське районне управління поліції, Первомайський районний відділ. Юридичною особою органу національної поліції в Миколаївській області є ГУНП в Миколаївській області, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5.
14.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив окружної прокуратури міста Миколаєва, якою позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.
17.05.2021 Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області листом №289/27-2021 від 14.05.2021 повідомлено суду про ліквідацію та утворення територіальних органів поліції.
17.05.2021 Окружною прокуратурою міста Миколаєва подано до суду додаткові пояснення до відзиву.
В судовому засіданні 17.05.2021 судом зазначено позивачеві про необхідність подання заяв та клопотань щодо обставин реорганізації органів Прокуратури та Національної поліції в письмовому вигляді у відповідності до положень ст. 169 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 16 червня 2021 року о 10:00 год.
02.06.2021 позивач звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, в якій виклав твердження про те, що головуючим у справі, на його думку, було зобов'язано його замінити відповідачів.
10.06.2021 позивачем подано до суду заяву за вих. №9-06 від 09.06.2021 про заміну відповідачів на правонаступників.
16.06.2021 позивачем подано до суду заяву про відвід судді, яку він просить розглянути за відсутності заявника та його представників.
Заяву обґрунтовано посиланням на норми ч. 1 ст. 35, ч. 2-4 ст. 38 ГПК України та мотивовано тим, що суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О. ухвалою від 21.05.2021 передав за підсудністю до Господарського суду м. Києва справу №915/654/21 за позовом ТОВ «Промхімскло» до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди проігнорувавши той факт, що відповідачем у справі є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальні органи, чим порушив норми процесуального права та права заявника, що в тому числі стало причиною безпідставного затягування розгляду позовної заяви та свідчить про недостатність знань норм процесуального та матеріального права.
Зазначені обставини, на думку заявника, викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Ржепецького В.О.
Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.
Підстави для відводу судді визначено статтею 35 ГПК України.
Відповідно до цієї норми, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, твердження заяви, які витікають з правової позиції, висловленої судом в рішенні, постановленому у іншій справі не є підставою для відводу у відповідності до положень ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Разом з тим, твердження позивача в контексті визначення належного суб'єктного складу сторін в цьому спорі, з урахуванням того, що: право визначати особу, якою завдано шкоди, належить виключно позивачеві та є похідним від невід'ємного права особи на судовий захист; позивач дотримується тверджень, покладених в основу позовних вимог щодо того, що відповідачем в цій справі є саме Держава Україна; заяв про заміну неналежного відповідача в порядку, визначеному ст. 52 ГПК України позивачем не подано; наявність в цій справі клопотання про здійснення правонаступництва, що підлягає вирішенню, у своїй сукупності відносяться до категорії обставин, визначених п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В п. 66 рішення у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (заява № 4785/02) від 10 грудня 2009 року, судом зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, № 255, с.12, п.27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).
Судом зазначається, що особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).
У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Кастільо Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).
З урахуванням цих міркувань, наявність наведених вище обставин, навіть за відсутності об'єктивних причин, може бути підставою для виникнення у сторін та інших учасників справи почуття упередженості судді в цій справі, створити перешкоди для вирішення справи у відповідності до засад господарського судочинства, в тому числі у зв'язку з вірогідними зловживаннями сторонами процесуальними правами, та зашкодити законності прийнятих рішень, за рахунок наявності додаткових підстав для їх оскарження, пов'язаних із наведеними обставинами.
Отже, враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України та наведені вище міркування в їх сукупності, господарський суд вважає наявними підстави для задоволення заяви позивача про відвід (з урахуванням застережень, які містяться в цій ухвалі, щодо обсягу та характеру тверджень заявника, з яких суд при цьому виходить).
Керуючись ст. ст. 35, 38, 177-185, 196, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» від 09.06.2021 вих. № 15-06 про відвід судді задовольнити.
2. Передати справу №915/489/21 для визначення головуючого судді в порядку встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України.
3.Ухвалу надіслати учасникам справи.
4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складено і підписано 16.06.2021.
Суддя В.О.Ржепецький