Справа № 560/6737/20
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Іваненко Т.В.
15 червня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області у призначенні їй пенсії за віком пропорційно наявного страхового стажу роботи незаконною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області нарахувати та виплачувати їй з 24 травня 2020 року пенсію за віком пропорційно наявного у мене страхового стажу роботи.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030008300 від 12.08.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.01.1995 року по 27.05.1995 року на посаді перукаря в СВНПП "Елікон";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області призначити ОСОБА_1 з 25 травня 2020 року пенсію за віком пропорційно наявного у неї страхового стажу роботи.
В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачкою до суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона заперечує доводи апеляційної скарги, а також вказує на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін , суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 04.08.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №222030008300 від 12.08.2020 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Згідно наданої відповіді, позивачці до страхового стажу не зараховано період роботи з 19.01.1995 року по 27.05.1995 року на посаді перукаря в СВНПП "Елікон", оскільки трудова книжка заповнена з порушенням пункту 2.4 Інструкції, зокрема, дати про прийняття на роботу та звільнення, а також накази про прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивачка звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що обрахований Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області страховий стаж позивачки в розмірі 18 років 1 місяць 1 день згідно відомостей трудової книжки був набутий нею до 31 грудня 2017 року, а отже згідно абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV після досягнення 60 років вона має право на призначення пенсії за віком пропорційно наявного страхового стажу її роботи. Крім того, подані позивачкою документи до заяви підтверджують її право на призначення пенсії, а відтак право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, в зв'язку із цим відсутні підстави для відмови у призначенні пенсії за віком.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються чинним Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно абз.1 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до ч.4 ст.26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції залишено поза увагою що абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-УІІ) визначено страховий стаж, наявність якого необхідна починаючи з 01.01.2018 року, а саме право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
При цьому, абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІУ встановлено страховий стаж для призначення пенсії за віком після досягнення 63 років - за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років.
Також частиною 3 ст. 26 Закону № 1058-ІУ визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статі, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років.
Відтак, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення лише абз.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1058-ІV, проігнорувавши решту положень цієї статті.
Водночас, абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-ІУ унормовано, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Висновок суду першої інстанції, що в абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІУ фраза «по 31 грудня 2017 року» зазначена не після фрази «досягнення віку 60», а після фрази «за наявності страхового стажу не менше 15 років» і стосується, відповідно, не віку, а стажу є безпідставним та необґрунтованим, оскільки спростовується нормами самої статті.
Враховуючи вищевикладене, призначення пенсії за віком здійснюється при дотриманні двох умов: наявність достатнього страхового стажу та досягнення відповідного віку.
Поєднання вказаних умов передбачає об'єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Судом першої інстанції безпідставно не проаналізовано норми ст. 26 Закону № 1058-ІУ, зокрема абз.2 ч. 1, ч. 2, ч. З та ч. 4 зазначеної статті та невірно застосовано норми матеріального права.
Отже, враховуючи положення ст. 26 Закону № 1058-ІУ, а також те, що страховий стаж позивачки становить 18 років 1 місяць та 1 день, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії при досягненні 60-річного віку.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 222030008300 від 12.08.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 з 25 травня 2020 року пенсію за віком пропорційно наявного у неї страхового стажу роботи, є помилковим та необґрунтованим.
Щодо рішення суду в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.01.1995 року по 27.05.1995 року на посаді перукаря в СВНПП «Елікон», колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки зазначені вимоги не були заявлені.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності в даному випадку вийти за межі позовних вимог, оскільки апеляційним судом встановлено відсутність протиправних дій та рішень з боку відповідача, а тому зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.01.1995 року по 27.05.1995 року на посаді перукаря в СВНПП «Елікон» суперечить вимогам ч.2 ст. 9 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.