Справа № 320/7606/20 Суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.
16 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на прийняте у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ у Київській області) про:
- визнання протиправним та скасування рішення № б/н від 28.07.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в особі Макарівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області провести з 26.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підпункту 9-1 п. 2 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», Рішення Конституційного Суду України №1-р (ІІ) 2019 від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення № б/н від 28.07.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в особі Макарівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 01.08.2020 року перерахунок та здійснити виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 перше січня відповідного року, на підставі положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Крім того, допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 перше січня відповідного року, на підставі положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ, у межах суми стягнення за один місяць.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС будучи службовцем органів внутрішніх справ, то останній вважається таким, що у розумінні положень ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Водночас, суд зауважив, що за правилами ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії має бути проведений з 01.08.2020 року, а не з 20.07.2020 року, як помилково вважав Позивач.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що на Позивача положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» взагалі не поширюються, оскільки він не брав участь і ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовослужбовець. Поряд з викладеним звертає увагу на те, що пенсія за умовами вказаної статті виплачується не у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, а обчислюється, виходячи з цього розміру.
Після усунення визначених в ухвалі від 16.03.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФ у Київській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 28.03.2019 року (а.с. 14). Крім того, Позивач є інвалідом війни І групи згідно посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 15).
ОСОБА_1 , будучи працівником Макарівського РВВС Київського ОУВС МВС України, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25.05.1986 року по 05.06.1986 року згідно довідки начальника штабу оперативної групи УВС від 05.06.1986 року (а.с. 20) та довідки про заробітну плату останнього (а.с. 30).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії КИО-1 №0414315 ОСОБА_1 отримав І групу інвалідності з 26.09.2019 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконання службових обов'язків у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС (а.с. 18).
Крім іншого, судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2020 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 (а.с. 24).
За наслідками розгляду даної заяви Відповідач листом від 28.07.2020 року повідомив Позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки положення ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюються лише на військовослужбовців дійсної строкової служби (а.с. 10).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 10, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також ряду підзаконних актів, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, адже після визнання неконституційним словосполучення «дійсної строкової» Позивач набув право на отримання пенсії, виходячи з визначеного за правилами ч. 3 ст. 59 Закону розміру.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59 Закону у редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року, військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто, у порівнянні з попередньою редакцією статті 59 Закону з 01.10.2017 року було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Отже, положення ч. 3 ст. 59 Закону передбачають, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Водночас, як вірно підкреслив суд першої інстанції, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(II)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.
Вирішуючи порушені у конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст. ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту. За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов'язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.
Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Згідно ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
З урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до висновку, що чинними після 25.04.2019 року є положення ч. 3 ст. 59 Закону, згідно яких особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру за правилами ч. 3 ст. 59 Закону з 25.04.2019 року.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності у особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону.
Згідно ст. 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
У примітці до вказаної статті зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою регламентовано, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС є, зокрема, військовослужбовці без відносно до того, який вид військової служби останні проходили на час залучення у роботах з ліквідації наслідків аварії.
Судом першої інстанції вірно підкреслено, що ОСОБА_1 прибув у м. Чорнобиль 25.05.1986 року, приступив до виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильської АЕС з 25.05.1986 року, відбув із зони Чорнобильської АЕС 05.06.1986 року та пропрацював у вказаній зоні 12 діб, що підтверджується довідкою начальника штабу оперативної групи УВС від 05.06.1986 року. Крім того, Позивачу виплачено заробітну плату за 12 днів 1986 року за відпрацьовані дні в п. Прип'ять та м. Чорнобильна підставі постанови Ради Міністрів СРСР №524-156 від 05.05.1986 року та наказів МВС СРСР №0130 від 11.05.1986 року, №0149 від 26.05.1986 року, що випливає із змісту довідки заробітної плати ОСОБА_1 за роботу в населених пунктах п. Прип'ять, м. Чорнобиль, виданої Макарівським районним відділом внутрішніх справ Київського обласного управління внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.
Отже, як вірно зазначено Київським окружним адміністративним судом, в силу приписів примітки до ст. 10 Закону, якою встановлено, зокрема, те, що до військовослужбовців належать особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак і те, що Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, як військовослужбовець та має статус особи з інвалідністю внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків, останній має право на перерахунок пенсії за його заявою від 20.07.2020 року на підставі ч. 3 ст. 59 Закону.
Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що, приймаючи рішення про відмову в перерахунку Позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, Відповідач діяв всупереч вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим, є обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №б/н від 28.07.2020 року.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, всупереч доводів Апелянта, суд першої інстанції, спираючись на положення ч. 3 ст. 59 Закону та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, наголосив на тому, що пенсія за вказаними правилами має виплачуватися у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року з огляду на те, що приписи ч. 3 ст. 59 Закону закріплюють лише, що пенсія обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак не містять положень про те, що саме пенсія встановлюється у такому розмірі.
Таким чином аргументи ГУ ПФ у Київській області про безпідставність покладення судом на нього обов'язку виплачувати ОСОБА_1 пенсію у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення.
Також, з урахуванням положень ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Київський окружний адміністративний суд, встановивши, що із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся 20.07.2020 року, прийшов до обґрунтованого висновку, що її перерахунок має бути здійснений з 01.08.2020 року, адже відповідна заява подана пенсіонером після 15-ого числа.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 16» червня 2021 року.