Справа № 826/13664/15 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.
16 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни (далі - Відповідач-2, Уповноважена особа) про:
- визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо ненадання відповіді на заяву про виплату гарантованої суми відшкодування;
- визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БК Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- зобов'язання Уповноваженої особи внести ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування за рахунок за рахунок Фонду шляхом надання Фонду додаткової інформації про вкладника ОСОБА_1 стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду за договором від 27.06.2014 року №ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (Вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо невключення Позивача до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язано Уповноважену особу внести ОСОБА_1. до переліку вкладників ПАТ «БГ Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом надання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_1 , стосовно здійснення їй виплати по відшкодуванню вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором від 27.06.2014 року № ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції виходив з того, що Уповноваженою особою не надано належних і допустимих доказів, що перерахування коштів здійснювалося на рахунок ОСОБА_1 з порушенням вимог чинного законодавства, доказів нікчемності правочину матеріали справи не містять, а тому гарантії Фонду поширюються на відшкодування коштів, що перераховані на рахунок Позивача.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд підкреслив, що позовні вимоги до Фонду є передчасними з огляду на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до моменту спливу встановленого законом строку для розгляду звернення громадянина.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що станом на 27.03.2020 року внесено запис про припинення ПАТ «БГ Банк» як юридичної особи, що свідчить про припинення повноважень Фонду як ліквідатора банку. Наголошує, що правочин є нікчемним в силу закону, а не рішення Уповноваженої особи. Підкреслює, що внесення коштів на рахунок Позивача іншою особою унеможливлює визнання останнього вкладником. До того ж такий переказ є нікчемним правочином з огляду на надання окремим кредиторам банку пільг і переваг.
Після усунення визначених в ухвалі від 05.04.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Фонду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 03.06.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Перший» правонаступником якого після реорганізації є ПАТ «БГ Банк», було укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1 , за умовами якого Банком відкрито Позивачу поточний рахунок в національній валюті України (а.с. 12-13).
27.06.2014 року на підставі цивільно-правової угоди між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 згідно платіжного доручення № 108545 на поточний рахунок Позивача було перераховано 180 000,00 гривень (а.с. 14).
Цього ж дня між Позивачем та Банком було укладено договір № ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту) (вклад «Класичний» без права поповнення зі щомісячною сплатою процентів), за умовами якого договір укладено строком на 91 день, з 27.06.2014 року по 26.09.2014 року (а.с. 15).
Відповідно до пункту 1.2 указаного Договору в день укладання цього Договору Вкладник (тобто позивач) передав, а Банк прийняв на зберігання на Рахунок грошові кошти у розмірі 180000,00 гривень, що підтверджується платіжним доручення № 108582 від 27.06.2014 року, за яким ОСОБА_1 перерахувала кошти зі свого поточного рахунку на депозитний (а.с. 16).
Також судом першої інстанції встановлено, що для обслуговування депозитного Договору між Позивачем та Банком укладено Договір № VC/2014-06/45 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи для проведення операцій з використанням електронного платіжного засобу від 27.06.2014 року (а.с. 17-18).
Матеріали справи свідчать, що депозитний договір виконувався обома сторонами, про що свідчить виписка про угоді № ДФ-063130 від 27.06.2014 року за період з 27.06.2014 року по 26.09.2014 року, згідно якої грошові кошти було зараховано на депозит та на них нараховувалися відсотки у розмірі 10 652,05 гривень та сплачувалися податки (а.с. 19-20).
Разом із тим, Постановою Правління Національного банку України №383/БТ від 26.06.2014 року було прийнято рішення, зокрема, про заборону ПАТ «Банк Перший» (правонаступником якого, відповідно до положень статуту ПАТ «БГ Банк» є ПАТ «БГ Банк») в період з 27 червня по 27 грудня 2014 року (включно) здійснювати залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб (у тому числі з видачею депозитних сертифікатів) у національній та іноземній валютах, відкриття поточних рахунків (у тому числі карткових) фізичним особам, зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих у ПАТ «Банк Перший».
Постановою Правління Національного банку України №709/БТ від 06.11.2014 року вирішено віднести ПАТ «БГ Банк» до категорії проблемних та запровадити особливий контроль за діяльністю ПАТ «БГ Банк» строком на 180 днів.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 року № 745 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року № 131 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «БГ Банк», згідно з яким з 28.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БГ Банк».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 року №134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.02.2015 року №43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БГ Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Новікову М.М. строком на 1 рік з 27 лютого 2015 року по 26 лютого 2016 року включно.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 6 березня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «БГ Банк»; для отримання коштів вкладники банку можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Укрінбанк»; виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
У червні 2015 року Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ «Банк Перший» (ПАТ «БГ Банк») (а.с. 9-10), яку було отримано Фондом 15.06.2015 року (а.с. 11).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 5, 7, 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 2, 3, 4, 26, 27, 38 Закону України «Про систему гранування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), ст. ст. 1062, 1063, 1066 Цивільного кодексу України, а також ряду інших нормативних актів, суд першої інстанції, врахувавши позицію Великої Палати Верховного Суду у спірних правовідносинах, прийшов до висновку, що в Уповноваженої особи не було правових підстав для віднесення правочину до нікчемного, кошти перераховані на рахунок ОСОБА_1 та є вкладом, а тому відсутні перешкоди для отримання останньою гарантованого Фондом відшкодування.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду і має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Приписи ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону визначають, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон про банки) - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Отже, право на відшкодування грошових коштів в межах гарантованої суми грошових коштів має вкладник банку, а саме: фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку, або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону).
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (ст. ст. 2, 25 Закону).
Аналіз наведених вище законодавчих норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000,00 грн.
Отже, Закон пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
Згідно п. 3, 4 розд. ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 року № 14 (далі - Положення № 14), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики ФГВФО, така сума відшкодування включається до Переліку.
Відповідно до п. п. 2, 3 розд. IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому, вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі ст. 26 Закону підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів ст. 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 802/351/16-а та від 27.02.2019 року у справі № 826/9960/15, від 16.09.2020 року у справі № 826/2624/16
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що на рахунок вкладника в ПАТ «БГ Банк» грошові кошти зараховані 27.06.2014 року, тобто, до початку віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації (28.11.2014 року).
Отже, враховуючи вищевикладене, на Позивача поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів на підставі ст. 26 Закону. При цьому, Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону.
Судовою колегією враховується, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 укладення зазначеного вище правочину, а також щодо фактичного невнесення грошових коштів на її рахунок за цим договором. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що як вже було встановлено раніше, Відповідач-2 вважає нікчемним правочин з перерахування коштів ОСОБА_2 на рахунок Позивача, посилаючись на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону. Водночас, Уповноваженою особою не враховано, що операція із перерахування коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно ст. 202 ЦК України.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду раніше сформулювала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15 зазначено, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону.
У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до Позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Така обставина як наявність руху коштів по рахункам інших клієнтів банку, які мали на той час великі вклади, та відповідно до яких в цей час проводились операції по рахункам вкладників, не може бути підставою для відмови позивачу у включенні його до переліку вкладників.
При цьому, викладені Фондом посилання на визнання спірних правочинів нікчемними з огляду на підстави, визначені п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачами всупереч приписів КАС України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірних правочинів у Позивача виникли переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку.
Указаний висновок щодо аналогічних за змістом правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2020 року у справі №826/6778/15.
Крім того, у постанові від 23.04.2020 року у справі № 826/27089/15, яка є аналогічною справі №826/27093/15, Верховний Суд підкреслив, що предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.
Водночас, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що, вказуючи про наявність в останньої повноважень на визнання правочинів (операцій), укладених (вчинених) ПАТ «БГ Банк», нікчемними, Уповноважена особа посилається на те, що спірні операції відбулись з метою отримання коштів не від банку, не за рахунок банку, а від і за рахунок Фонду, тобто за рахунок держави.
Разом з тим, судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому ОСОБА_1 не могла знати про встановлені для ПАТ «БГ Банк» обмеження.
Таким чином, постанова Правління Національного банку України від №709/БТ від 06.11.2014 року стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
До того ж, у постанові від 16.09.2020 року у справі №826/2624/16 Велика Палат Верховного Суду, аналізуючи правову природу аналогічної за змістом постанови Правління Національного банку України від 15.09.2015 року №607/БТ у розрізі правозастосування норм п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону зазначила, що така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, а тому підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 є вкладником ПАТ «БГ Банк», має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а відтак право особи у межах спірних правовідносин може бути захищене шляхом, зокрема, зобов'язання Уповноваженої особи включити Позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду шляхом надання Фонду додаткової інформації про вкладника ОСОБА_1 , стосовно здійснення їй виплати відшкодування вкладу за рахунок Фонду за договором від 27.06.2014 року №ДФ-063130 банківського вкладу (депозиту).
Щодо посилання Апелянта на те, що відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи, а відтак, оскільки відповідний запис внесений до ЄДОЮОФОПГФ 27.03.2020 року, то у Фонду відсутні повноваження на здійснення Позивачу виплат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У постанові від 26.05.2021 року у справі №200/3647/20-а Верховний Суд, надаючи оцінку аналогічним доводам Фонду, акцентував увагу на те, що відповідач не обґрунтував підстав невиплати коштів позивачу у період з початку процедури ліквідації банку по дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення його державної реєстрації.
У цьому ж рішенні суд касаційної інстанції підкреслив, що до припинення банку відповідач мав близько п'яти років для виконання зобов'язань перед позивачем щодо виплати йому відшкодування коштів за вкладом. Однак зобов'язання не виконав. Зважаючи на вищенаведене, припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 року у справі № 200/14379/19-а.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Указана позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України у постанові від 03.07.2015 року № 13.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано «16» червня 2021 року.