Справа № 580/4262/20
про залишення апеляційної скарги без руху
15 червня 2021 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Мельничук В.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року позовну заяву повернуто особі, що її подала.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДФС у Полтавській області повторно подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України в редакції згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Як вбачається з матеріалів справи 22 грудня 2020 року судом першої інстанції ухвалено зазначене вище рішення.
Згідно відомостей повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року про повернення позовної заяви вручено адресату 18 січня 2021 року.
Апеляційну скаргу Головне управління ДФС у Полтавській області повторно подало до суду першої інстанції 04 червня 2021 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, вказаною особою в повторній апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року та вказано про наявність поважних причин його пропуску, а саме: у зв'язку з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року про повернення апеляційної скарги у зв'язку з несплатою судового збору.
Головне управління ДФС у Полтавській області зазначає, що було позбавлене можливості здійснити сплату судового збору за подання апеляційної скарги вперше з огляду на відсутність необхідної суми коштів по КЕКА 2800.
Вказана особа також просить врахувати, що є неприбутковою установою, яка фінансується з Державного бюджету України.
Головне управління ДФС у Полтавській області звертає увагу, що первинна апеляційна скарга на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року була подана у строки, визначені чинним законодавством.
Фіскальним органом, у встановлені строки в повній мірі вживалися заходи щодо виконання вимог апеляційного суду, проте відсутність бюджетних асигнувань, тобто фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі, в даному випадку - на сплату судового збору, були поважною причиною неможливості сплатити судові витрати у зв'язку з чим Головне управління ДФС у Полтавській області просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Також, пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.
Таким чином, Головне управління ДФС у Полтавській області, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинне забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинне вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду справа № 804/2979/17 від 15 травня 2018 року, №822/276/17 від 07 червня 2018 року.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 № 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
У зв'язку з цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Звертаю увагу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а в даному випадку з апеляційною скаргою до суду після повернення такої скарги, яка була залишена судом без руху.
Однак, право на повторне подання апеляційної скарги скарги не може розумітися таким чином, що якщо вперше скаргу було подано у встановлений КАС України строк і у подальшому повернуто, то повторно таку скаргу може бути подано протягом будь-якого строку, і строк на звернення до суду апеляційної інстанції в такому випадку однозначно підлягає поновленню як такий, що пропущений з поважних причин.
При цьому, слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Також наголошую, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Крім цього, особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження , згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас, доказів, які б підтверджували фінансову неспроможність Головного управління ДФС у Полтавській області сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги вперше та не передбачення можливості використання коштів на фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи державної влади, в тому числі, на сплату судового збору, до вказаного клопотання не додано.
Позивачем не вказано причин, які б стали підставою для визнання поважними причини пропуску та поновлення строку на апеляційне оскарження, а також не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скарги у передбачені ст. 295 КАС України строки.
Подібні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду справа № 320/4591/19 від 28 січня 2021 року.
Також необхідно зазначити, що предметом оскарження у даній справі є визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 липня 2020 року та вимоги про сплату виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Згідно ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною 6 ст. 287 КАС України передбачено особливий порядок оскарження рішень суду першої інстанції у справах визначених цією статтею, а саме можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ч. 7 ст. 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Звертаю увагу, що первинну апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року.
Разом з тим, з повторною апеляційною скаргою вказана особа звернулась лише 04 червня 2021 року.
При цьому, Головним управління ДФС у Полтавській області не надано доказів щодо вжиття заходів для повторного подання апеляційної скарги у найкоротші строки після її повернення, не обґрунтовано зволікання з повторною апеляційною скаргою.
Таким чином, клопотання Головного управління ДФС у Полтавській області про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строки - неповажними.
Частиною 3 ст. 298 КАС України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 298, 328 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати Головному управлінню ДФС у Полтавській області строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали протягом якого має право звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали судді Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, вказати інші причини пропуску строку та зазначити підстави для його поновлення, а також надати докази на підтвердження вказаного.
У разі невиконання зазначених вище вимог у вище вказаний строк судом буде вирішено питання про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя В.П. Мельничук