Справа № 640/32174/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міжгірського районного суду Закарпатської області про визнання протиправним та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Міжгірського районного суду Закарпатської області, в якому просила суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 року «Питання оплати праці працівників державних органів» в частині затвердження пункту четвертого Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах;
- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія ЗУ «Про державну службу» в частині затвердження пункту четвертого Умов оплати праці працівників патронатних служб у державних органах;
- визнати протиправною та скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» в частині затвердження пункту четвертого та шостого Порядку обчислення стажу державної служби.
- зобов'язати керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області здійснити: перерахунок стажу її роботи у Міжгірському районному суді Закарпатської області, який дає їй право на встановлення надбавки у відсотках до посадового окладу за вислугу років у державних органах, як працівнику патронатної служби з урахуванням сумарного стажу на посадах службовців і державного службовця та відповідно до вимог Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 № 1049; встановити їй надбавку за вислугу років у державному органі, як працівнику патронатної служби у розмірі: 30 відсотків, починаючи з 06.07.2016; 40 відсотків, починаючи з 05.09.2020, провівши відповідні перерахунки її заробітної плати з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років, шляхом видачі керівником апарату суду відповідних галузевих наказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року вказаний адміністративний позов був повернутий позивачу на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не правильно визначив зміст позовних вимог та порушив норми процесуального права, що призвело до необґрунтованого повернення позовної заяви.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року та на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась з позовом до
Міжгірського районного суду Закарпатської області про зобов'язання керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області вчинити певні дії у зв'язку з незаконністю оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України.
Разом з цим, приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги, виключна підсудність яких визначена за різними судами, а саме: позовні вимоги до Кабінету Міністрів України належать до виключної підсудності Окружного адміністративного суду міста Києва, тоді як вимоги до Міжгірського районного суду Закарпатської області не належать до підсудності Закарпатського окружного адміністративного суду.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, оскільки розгляд вказаних позовних вимог не може бути об'єднаний в одному провадженні, що у свою чергу, відповідно до приписів п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Переглядаючи матеріали справи, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до приписів ст. 55 КАС України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а приписами ч. 3 ст. 6 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
Аналогічна правова норма закріплена у ч.1 статті 5 КАС України, відповідно до змісту якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
При цьому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 3 ст. 9 КАС України регламентовано, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу, п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України регламентовано, якщо позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог позовна заява повертається позивачеві (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Приписами ч. 1 ст. 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Приписами ч. 5 наведеної норми встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивачу виходив з того, що позивачем заявлено позовні вимоги, виключна підсудність яких визначена за різними судами.
Вирішуючи питання щодо правомірності відповідного висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом та вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернулась до Окружного адміністративного суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування нормативно-правових актів вказаного органу виконавчої влади, якими визначено умови оплати праці працівників державним органів, а також порядок обчислення стажу державної служби.
Приписами ч. 1 ст. 27 КАС України регламентовано, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Отже, звертаючись з відповідними позовними вимогами до Окружного адміністративного суду м. Київ, позивачем було дотримано вимоги виключної підсудності.
Водночас, як було встановлено судом, у вказаній позовній заяві позивачем було заявлено також вимоги до Міжгірського районного суду Закарпатської області про зобов'язання керівника апарату зазначеного суду вчинити певні дії, а саме вчинити перерахунок заробітної плати та перерахунок стажу роботи позивача.
При цьому, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказує, що заявлені нею позовні вимоги до різних відповідачів пов'язані між собою підставою їх виникнення, а також поданими доказами.
Вирішуючи питання щодо підсудності вказаних позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ч. 1 ст. 20 КАС України визначено перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Разом з тим, у ч. 2 наведеної норми вказано, що всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті підсудні окружним адміністративним судам.
За правилами ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання позивача та місцезнаходженням відповідача є Закарпатська область.
Отже, з огляду вказані норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, заявлені позивачем позовні вимоги до Міжгірського районного суду Закарпатської області про зобов'язання керівника апарату зазначеного суду вчинити певні дії територіально підсудні Закарпатському окружному адміністративному суду та дія приписів ст. 27 КАС України, якими визначено перелік адміністративних справ, що мають виключну підсудність, на ці позовні вимоги не поширюється.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановивши, що позовні вимоги до Кабінету Міністрів України належать до виключної підсудності Окружного адміністративного суду міста Києва, дійшов помилкових висновків, що позивачем заявлено позовні вимоги, виключна підсудність яких визначена за різними судами, що унеможливлює їх об'єднання в одному провадженні та розгляду Окружним
Крім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі або після відкриття провадження суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви з підстав, визначених у п. 6 ч. 4 ст.169 КАС України було порушено норми процесуального права, не правильно встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги, виключна підсудність яких визначена за різними судами та не враховано приписів ч. 6 ст. 172 та ч. 1 ст. 29 КАС України.
За наведених обставин, судова колегія приходить до висновку, що підстави для повернення даного позову позивачу у суду першої інстанції були відсутні, оскільки позивачем не було порушено правила об'єднання позовних вимог таким чином, що їх розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва був би неможливим.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи рішення про повернення позовної заяви суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно встановив обставини справи та дійшов помилкового висновку про наявність передбачених п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, шо рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Водночас, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було не повно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ст. 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 311- 313, 320-322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року скасувати, а справу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.О. Беспалов
І.О. Лічевецький