Справа № 826/22199/15 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
08 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Безименної Н.В.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Віра" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 29.05.2020 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позов було задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи.
Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» із змінами та доповненнями, зокрема вилучено п.п.8 п.4 ст.11 Закону №1669 та відповідно скасовано п.9 прим.4 розд. VIIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною другою ст.6 Закону №2464, платників ЄВ, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» застосовано штраф у розмірі 25806,03 грн. (за період з 21.11.2014 по 20.03.2015 (10% до 01.01.2015), штраф у розмірі 69297,22 грн. (за період з 21.01.2015 по 30.06.2015 (20% з 01.01.2015) та нараховано пеню у розмірі 37 039,22 грн., що у загальному розмірі складає 132 142,47 грн.
Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 29.05.2020 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У вказаній постанові Верховний Суд виходив з необхідності встановити обставини, пов'язані із правильністю нарахування штрафних санкцій. Відповідно до постанови Верховного Суду, з метою виокремлення правомірно застосованої суми штрафної санкції від тієї, яка застосована безпідставно необхідно витребувати у відповідача деталізований розрахунок штрафних санкцій з розбивкою за окремими платежами за період з 14.04.2014 до 08.12.2014 та після цієї дати, з'ясувати підстави скасування податкової вимоги від 31.03.2015 та періоди нарахування недоїмки, які були охоплені.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 податкова вимога державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.01.2015 №Ю-14565-25, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» станом на 31.12.2014 визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 180905,66 грн., скасована та вважається відкликаною.
У вказаному рішенні Державної фіскальної служби України від 31.03.2015 №6620/6/99-99-10-01-07-15 наголошено, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2015 №Ю-14565-25 передчасно зазначено дату набрання законної сили, відтак, дана вимога підлягає скасуванню.
Разом з тим, дане порушення не скасовує суму недоїмки по суті.
Факт наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2014 у розмірі 180 905,66 грн. також підтверджується наявною у матеріалах справи копією особової картки платника єдиного внеску.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, та вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.12.2014 вчинено реєстраційну дію за №12661050012015562 щодо змін до установчих документів, зміни місцезнаходження, зміни складу або інформації про засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», 10.12.2014 видано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою в якості місцезнаходження позивача зазначено місто Київ, площа Спортивна, 3-В.
Разом з тим, до грудня 2014 року вказане товариство було зареєстровано у місті Донецьк, яке віднесено до зони АТО.
Як вбачається з доданого до оскаржуваного рішення розрахунку штрафної санкції, нарахування штрафу відбувалось у період з 21.11.2014 по 30.06.2015.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що розрахунковий період включає у себе період, у якому позивач звільнявся від виконання обов'язків платника єдиного внеску.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що абз. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про збір та облік, згідно якого положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відтак, оскільки позивач у періоді з 14.04.2014 по 08.12.2014 за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону про збір та облік.
У постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №826/22199/15 суд вказував про необхідність, серед іншого, витребувати у відповідача деталізований розрахунок штрафних санкцій з розбивкою за окремими платежами за період з 14.04.2014 до 08.12.2014 та після цієї дати з метою виокремлення правомірно застосованої суми штрафної санкції від тієї, яка застосована безпідставно.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25.06.2020 витребувано від відповідача деталізований розрахунок штрафних санкцій з розбивкою за окремими платежами за період з 14.04.2014 до 08.12.2014 та після цієї дати, інформацію щодо підстав скасування податкової вимоги від 31.03.2015 та періоди нарахування недоїмки, які були охоплені.
Однак, відповідачем не надано до суду розрахунок штрафних санкцій з розбивкою за окремими платежами за період з 14.04.2014 до 08.12.2014 та після цієї дати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС у м. Києві не виконано обов'язок встановлений частиною 2 статті 77 КАС України, тобто не доведено належними та достатніми доказами правомірність застосованих до позивача штрафних санкцій.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення від 11.08.2015 №0017481706 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 14.06.2021 року.