Справа № 826/14048/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
09 червня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У жовтні 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (у подальшому замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві) у якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року № 000772/26-15-14-01-03.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 25 вересня 2017 року № 000772/26-15-14-01-03 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відносно дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ "Конім Груп" позивач мав застосувати положення підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України, що діяли у 2013 році, у зв'язку з чим позивач в порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" невірно сформував резерв сумнівних боргів на таку заборгованість, що призвело до завищення витрат на суму сумнівної дебіторської заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому вказує, що доводи апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві не спростовують висновки Окружного адміністративного суду міста Києва, викладені в рішенні від 09 лютого 2021 року, є необгрунтованими та безпідставними, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що Працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агелес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.
За результатами перевірки складено акт 28 серпня 2017 року № 370/26-15-14-01-03/34426956 у якому зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ "Агелес" вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.7, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9, пункту 10, пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за № 27/4248, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018, встановлено заниження ТОВ "Агелес" за період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014 податку на прибуток, в тому числі за 2014 рік в сумі 169 506,00 грн, за 2015 рік в сумі 346 919,00 грн та за 2016 рік на суму 928 454,00 грн (всього 1 444 879 грн), та одночасно завищення фінансового результату до оподаткування (збитків) на суму 3 021 779,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 1 040 173 грн та за 2016 рік на суму 1 981 606 грн.
За змістом акту 28 серпня 2017 року № 370/26-15-14-01-03/34426956 суть зазначених правопорушень полягає у наступному:
- ТОВ "Агелес" завищило задекларований показник у ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2014 рік ("собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)") на загальну суму 941701 грн, у зв'язку з віднесенням до складу оподатковуваних витрат сум витрат по операціях з ПП "Родімар", код ЄДРПОУ 35075420 (договір від 28 жовтня 2014 № ІС-02/10-2014/БП про надання інформаційно-консультаційних послуг). При формуванні таких висновків перевіряючі виходили з того, що: згідно даних АІС "Податковий блок" відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ПП "Родімар" основних засобів, виробничих запасів та необхідної кількості працівників, оскільки декларація з податку на прибуток за 2014 рік, звіт форми № 1ДФ зазначеним платником до податкової інспекції не подавались; відповідно до АІС "Податковий блок" ПП "Родімар" є суб'єктом фіктивного підприємництва. Оперативним управлінням ГУ ДФС у м. Києві було опитано гр. ОСОБА_1 , який значиться директором ПП "Родімар". У своїх письмових поясненнях від 25 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомив, що він не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності названого підприємства, а статутні документи підписав за винагороду; за результатами дослідження наданих ТОВ "Агелес" до перевірки актів та звітів по операціях з ПП "Родімар" перевіряючі дійшли висновку, що зі змісту таких документів неможливо встановити умови надання послуг, кількість осіб задіяних у виконанні робіт (наданні послуг), місце, де безпосередньо надавались послуги, відсутнє обґрунтування у замовленні таких послуг, обґрунтування вартості та відомостей про те, хто виступав замовником послуг;
- ТОВ "Агелес" занизило задекларовані показники у ряд. 01 декларацій з податку на прибуток за 2015 і 2016 роки ("дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)"), всього на загальну суму 1 068 072 грн (в т.ч. за 2015 рік - 3 322 202 грн, за 2016 рік - 7 364 870 грн), у зв'язку безоплатним отриманням послуг від суб'єктів господарювання - ТОВ "Віва-Торг", код ЄДРПОУ 39457402 (договір від 28.04.2015 № ІТ-04/15-БП про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ "Зелений хамелеон", код ЄДРПОУ 38346801 (договір від 27 липня 2015 року № 2707/15-ІТ-S) про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ Джей Март", код ЄДРПОУ 36789600 (договір від 03 червня 2015 року № 150008) про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ "Гермес-Пріор", код ЄДРПОУ 39593840 (договір від 29.04.2015 № 04-15-ІТ) про надання інформаційно-консультаційних послуг) і ТОВ "Авто Експо", код ЄДРПОУ 40047992 (договір від 26 лютого 2016 № 02/2016-ІТ-А) про надання інформаційно-консультаційних послуг). При формуванні таких висновків перевіряючі виходили з того, що: згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Віва-Торг" не має складів, транспортних засобів, тощо, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Віва-Торг" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг). Відповідно до бази АІС "СФП", ТОВ "Віва-Торг" значиться як суб'єкт фіктивного підприємництва. Зокрема, опитано гр. ОСОБА_2 , який повідомив, що він не має ніякого відношення до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності названого товариства. У зв'язку з цим, в ході перевірки виявилось неможливим встановити, яким чином передані повноваження від попереднього керівника та засновника ОСОБА_2 до наступного ОСОБА_3 ; згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Зелений хамелеон" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ПП "Джей Март" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 3 особи, а також виявлено невідповідність придбаних ПП "Джей Март" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Гермес-Пріор" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 1 особа, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Гермес-Пріор" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Авто Експо" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 1 особа, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Авто Експо" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг). Крім того, на запит працівників контролюючого органу ТОВ "Агелес" не надало письмових пояснень з обґрунтуванням необхідності в замовленні інформаційно-консультаційних послуг у перелічених вище суб'єктів господарської діяльності;
- ТОВ "Агелес" неправомірно списано сумнівну дебіторську заборгованість у загальній сумі 503 056 грн, у тому числі по контрагенту ТОВ "Конім Груп" - 297 054 грн, по контрагенту ТОВ "Енергія Інвес Нью" - 206 002 грн. На переконання перевіряючих, позивач дебіторська заборгованість в сумі 206 002 грн не є безнадійною, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Також всупереч Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" не визначив та не створив величину резерву сумнівних боргів та не проводив класифікацію дебіторської заборгованості (з визначенням коефіцієнту сумнівності).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2017 року ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаних висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 000770/26-15-14-01-03, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Агелес" з податку на прибуток приватних підприємств на 1 719 368 грн, у тому числі за основним платежем - 1 444 879 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 274 489 грн;
- № 000772/26-15-14-01-03, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3 064 869,00 грн.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 25 вересня 2017 року № 000772/26-15-14-01-03 позивач звернувся до суду із даним позовом.
На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2017 року № 000772/26-15-14-01-03 у частині зменшення ТОВ "Агелес" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, у редакції чинній у період до 31 грудня 2014, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138 жовтня 2 - 138 жовтня 4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138 жовтня 5, 138 жовтня 6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, загальне поняття "витрат" було закріплене у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Наказом Міністерства фінансів України 08 жовтня 1999 № 237 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (П(С)БО 10).
Згідно пункту 4 П(С)БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Пункт 5 П(С)БО 10 передбачає, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Згідно пунктів 6 та 7 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.
Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Відповідно до пункту 8 П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.
Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.
Згідно пунктів 10, 11 П(С)БО 10 нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.
Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.
Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.
У контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що 11 березня 2014 року Господарським судом м. Києва видано наказ № 910/124/2013 про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 в частині стягнення з ТОВ "Конім Груп" на користь ТОВ "Агелес", зокрема, основний борг в сумі 297 054 грн.
Постановою державного виконавця від 23 березня 2016 року № 45292910 ТОВ "Агелес" (Стягувачу) повернуто виконавчий документ (наказ Господарського суду м. Києва від 11 березня 2014 року № 910/124/2013) у зв'язку із відсутністю джерел погашення заборгованості у ТОВ "Конім Груп" (Боржника).
Наказом ТОВ "Агелес" від 30 вересня 2016 року № 7 вирішено списати дебіторську заборгованість ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054 грн.
У тексті апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ТОВ "Агелес" безпідставно завищено витрати за 2016 рік на суму дебіторської заборгованості в сумі 297 054,99 грн по ТОВ "Конім Груп". Термін виникнення дебіторської заборгованості 2012 рік. Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "Агелес" зверталось у 2013 році до судової інстанції з приводу стягнення з боржника ТОВ "Конім Груп" заборгованості. На думку відповідача позивач мав застосувати підпункт 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України, в редакції від 06 грудня 2012 № 5519-VI, що діяв у 2013 році, згідно якого платник податку-продавець товару (робіт, послуг) має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості. Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця. Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що норма підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України до 01 січня 2015 року надавала право платнику податків, який є продавцем товарів, робіт, послуг, зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості, за умови, зокрема, звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця.
Тобто зменшити суму доходу на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт чи наданих послуг, оплата по яких контрагентом затримана (не здійснена), за умови звернення до суду про стягнення такої заборгованості, є саме правом платника податків, а не обов'язком.
При цьому, жодними нормами чинного законодавства не передбачено на підставі яких документів борг може бути визнаний сумнівний.
Відповідно до листа Міністерства Фінансів України від 09 грудня 2003 № 31-04200-30- 5/7021, якщо обставини засвідчують і професійним судженням підтверджують невпевненість одержання доходу (непогашений дебіторської заборгованості), то створюється резерв сумнівних боргів.
Отже, платники податків самостійно вирішують, чи створювати їм резерв сумнівних боргів, чи ні.
Разом з тим, диспозитивність щодо визнання платником податків заборгованості сумнівною не поширюється на визнання заборгованості безнадійною для чого обов'язковою є наявність умов, передбачених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Тому, визнання платником податків заборгованості сумнівною автоматично не свідчить про те, що така заборгованість є безнадійною у розумінні ПК України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зауважив, що є безпідставними висновки відповідача про обов'язковість застосування позивачем до дебіторської заборгованості у сумі 297 054,99 грн по ТОВ "Конім Груп" вимог підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України.
При цьому, така заборгованість є безнадійною заборгованістю у розумінні підпункту 14.1.11 (є) пункту 14.1 статті 14 ПК України, адже постановою державного виконавця від 23 березня 2016 № 45292910 підтверджено, що прострочена заборгованість ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054,99 грн, не погашена внаслідок недостатності майна ТОВ "Конім Груп", а дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до погашення заборгованості.
Відтак, позивач правомірно включив до складу витрат безнадійну заборгованість по ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054,99 грн.
Пунктом 136.1 статті 136 ПК України визначено, що базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є безпідставними твердження відповідача про заниження ТОВ "Агелес" суми об'єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн, а відтак й про завищення на цю суму розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у вказаній частині.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено «14» червня 2021 року.