Справа № 640/25253/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Горяйнова А.М.
Кузьмишиної О.М.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповільністю "ТК "Технокомплект" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариства з обмеженою відповільністю "ТК "Технокомплект" (далі - позивач або ТОВ «Технокомплект») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100100/2019/300125/2 від 19 листопада 2019 року.
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та безпідставністю застосування другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваних рішень без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаргу мотивовано тим, що додані позивачем до митних декларацій документи містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари позивача, у зв'язку з чим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті органом доходів і зборів з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 вересня 2019 року компанією HANGZHOU CHENLONG INDUSTRY.CO., LTD був виставний ТОВ «ТК «Технокомплект» рахунок на оплату (інвойс) 19CL-TK02 на суму 19764,43 дол. США за товар - шайби, країна виробництва - China.
19 листопада 2019 року позивачем до Київської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № UA100110.2019.792858, в якій для митного оформлення було пред'явлено товар: вироби з чорних металів без різьби - шайби круглі плоскі з покриттям та без покриття, Виробник HANGZHOU CHENLONG INDUSTRY.CO., LTD, Торговельна марка ТК, країна виробництва - CN.
Митна вартість товару за вказаною ВМД була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) на рівні 20 881,47 дол. США.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані: рахунок-проформа від 16 серпня 2019 року № 19CL-TK-02; рахунок-фактура (інвойс) від 25 вересня 2019 року № 19CL-TK-02; коносамент від 01 жовтня 2019 року № ME0819091537; автотранспортна накладна від 15 листопада 2019 року № 442343; сертифікат про походження товару від 28 вересня 2019 року №19С3301М7307/00014; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 28 серпня 2019 року № 12; платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 03 жовтня 2019 року № 16; бухгалтерський документ, що підтверджує вартість товару від 18 жовтня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12 листопада 2019 року № 12/11; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 25 вересня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 18 листопада 2019 року № В-2291; страховий поліс від 01 жовтня 2019 року № 11888/03/222; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 01 лютого 2019 року № 1; зовнішньоекономічний договір від 28 серпня 2019 року № 18CL-TK01; договір (контракт) про перевезення від 01 червня 2018 року №010618; лист отримувача від 19 листопада 2019 року; сертифікати якості від 18 листопада 2019 року; копія митної декларації країни відправлення від 29 вересня 2019 року № 425820190000900931; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 19 листопада 2019 року №UA100110.2019.792858.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ВМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ВМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також виявлені у них розбіжності.
Митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів із третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та /або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вказаний запит декларантом були надані додаткові пояснення листом від 19 листопада 2019 року № 1911-3, до яких додано інвойс від компанії SHENZEN MAKEASY INTL LOGSSTICS CO.LTD на адресу ТОВ «Мітрідат Одеса».
19 листопада 2019 року Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100100/2019/300125/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації 19 листопада 2019 року №UA100110.2019.792858 скоригував до рівня 26 263,87 дол. США.
Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, оскільки 1) відповідно до коносамента № МЕ0819091537 від 01 жовтня 2019 року перевізником є фірма «SHENZEN MAKEASYINTL LOGSSTICS CO.LTD», однак довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «Митрадат Одеса»; 2) відповідно до п.3 поданого до митного оформлення контракту у вартість товару входить упаковка, маркування, експортне митне очищення, страхування морського фрахту, однак у поданому до митного оформлення інвойсі від 25 вересня 2019 року № 19CL-TK02 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару. В рахунку на оплату №29539 від 12 листопада 2019 року та страховому полісі від 01 жовтня 2019 року № 11888/03/222 вказано страхування вантажу в розмірі 1272.14 грн., але сума страхування в поданій МД не вказана.»
Скоригована відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації митної декларації від 22 липня 2019 року №UA100110/2019/178103.
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням митна вартість товару визначена за резервним методом. Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, відповідно до коносамента № МЕ0819091537 від 01 жовтня 2019 року перевізником є фірма «SHENZEN MAKEASYINTL LOGSSTICS CO.LTD», однак довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «Митрадат Одеса».
З даного приводу слід зазначити, що пунктом 6 контракту від 28 серпня 2018 року № 18CL-TK01 сторони (ТОВ «ТК «Технокомплект» та HANGZHOU CHENLONG INDUSTRY.CO., LTD) узгодили, що товар поставляється на умовах FOB (QINGDAO) (в редакції Інкотермс 2010 р.) або інших умовах поставки, вказаних в інвойсі.
Згідно Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FOB ("FREE ON BOARD (... named port of shipment); ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. При цьому Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (пункти А.1, А.3, Б.3 умов поставки FOB за Інкотермс 2010).
Зі змісту коносаменту від 01 жовтня 2019 року № ME0819091537 та сертифікату походження від 28 вересня 2019 року №19С3301М7307/00014 вбачається, що транспортування імпортного товару здійснювалося морським транспортом (судном) за наступним маршрутом: від місця завантаження у порту в Циндао (Китай) до Одеського морського торговельного порту (ОМТП), а звідти автомобільним транспортом до міста Київ.
01 червня 2018 року між ТОВ «ТК «Технокомплект» (Клієнт) та ТОВ «Митридат Одеса» (Експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 010618, за умовами якого клієнт доручає експедитору, а експедитор в інтересах клієнта забезпечує надання послуг на транспортно-екпедиторське обслуговування вантажів, що перевозяться залежно від конкретного комбінованого транспортного ланцюгу, розробленого для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним і автомобільним транспортом на території України, країн СНД та інших держав. При цьому, на кожну партію вантажу шляхом підписання додаткової угоди до договору на підставі відповідної заявки клієнта фіксуються умови перевезення, вид та найменування вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, пункт призначення та відправки вантажу, порядок узгодження змін маршруту, вид транспорту, вказівки клієнта, строки доставки вантажу, а також інші умови, пов'язані з виконанням даного договору, узгоджені сторонами.
Згідно вимог п. п. 2.1.1 розділу 2 договору, експедитор зобов'язується за рахунок та плату клієнта забезпечувати ТЕО, а також організацію перевезення вантажу клієнта різними видами транспорту на території України та за її межами, а також надавати інші послуги клієнту за узгодженням сторін.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору від 01 червня 2018 року № 010618 між ТОВ «Митридат Одеса» (Замовник) та «SHENZEN MAKEASYINTL LOGSSTICS CO.LTD» (Експедитор) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого експедитор погоджується надавати експедиторські послуги, організовувати перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів та надавати інші послуги.
За змістом довідки про транспортні витрати від 12 листопада 2019 року № 12/11 вартість транспортування вантажу за маршрутом Циндао (Китай) - до митного кордону України (тобто, до Одеського морського торговельного порту) за коносаментом № МЕ0819091537 від 01 жовтня 2019 року для ТОВ «ТК «Технокомплект» склала 26 962,10 грн. (в т.ч. ПДВ 0%).
Відповідно до матеріалів справи, на електронну вимогу митниці декларант додатково подав дебетову ноту, виписану «SHENZEN MAKEASYINTL LOGSSTICS CO.LTD» на адресу ТОВ «Митридат Одеса», згідно з якою сума фрахту контейнера MEDU5663462 за коносаментом МЕ0819091537 від 01 жовтня 2019 року склала 1100 дол. США.
Отже, з наведеного вбачається, що безпосередньо морським перевізником вантажу була компанія «SHENZEN MAKEASYINTL LOGSSTICS CO.LTD», а організацією, відповідальною за здійснення морського перевезення за маршрутом Циндао (Китай) - до митного кордону України - ТОВ «Митрадат Одеса».
Таким чином, помилковими є твердження відповідача про те, що довідка про транспортні витрати та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг видані іншим перевізником, ніж зазначений у коносаменті. Натомість, ланцюг транспортування товару за наданими документами підтверджує доводи позивача.
Також при коригуванні митної вартості товару відповідаяем було зазначено, що відповідно до п.3 поданого до митного оформлення контракту у вартість товару входить упаковка, маркування, експортне митне очищення, страхування морського фрахту, але у поданому до митного оформлення інвойсі від 25 вересня 2019 року № 19CL-TK02 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару.
З даного приводу слід зазначити, що вказані супутні витрати продавця не є складовими митної вартості в розумінні ч.10 статті 58 МК України, оскільки такі витрати включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, а тому не впливають на числові значення митної вартості товарів.
При цьому, умовами контракту від 28 серпня 2018 року № 18CL-TK01, правилами міжнародної торгівлі, МК України та жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку продавця окремо зазначати в рахунку (інвойсі) числові складові витрат на супутні послуги, якщо згідно з умовами поставки вони включені до ціни товару.
Стосовно доводів відповідача про те, що в рахунку на оплату №29539 від 12 листопада 2019 року та страховому полісі від 01 жовтня 2019 року № 11888/03/222 вказано страхування вантажу в розмірі 1272.14 грн., але сума страхування в поданій МД не вказана, то згідно пункту 3 контракту від 28 серпня 2018 року № 18CL-TK01 вартість товару включає в себе, зокрема, страхування морського фрахту. Відтак, доводи контролюючого органу щодо не відображення декларантом суми страхування у митній декларації суд вважає необгрунтованими.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Слід зазначити, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися ним при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03. березня 2018 року по справі № 809/4367/15.
Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, а також не зазначено інформацію про джерела, які було використано, що суперечить вимогам статті 55 МК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.
Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.
Тобто, ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваних рішень та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, подаючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що він не погоджується з розміром присуджених на користь позивача витрат на правову допомогу.
Згідно ч. 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В силу ч.2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно ч. 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно його практики, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: копію договору про надання правової допомоги від 01 січня 2017 року, додаткову угоду № 6 до договору про надання правових послуг № 010117, додаткову угоду № 6 до договору про надання правових послуг № 010117, рахунок-фактуру № 06/12 від 06 грудня 2019 року на суму 6000,00 грн., платіжне доручення № 2216 від 06 грудня 2019 року на суму 6000,00 грн., рахунок-фактуру № 07/04/20 від 07 квітня 2020 року на суму 4000,00 грн., платіжне доручення № 793 від 09 квітня 2020 року на суму 4000,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 07 квітня 2020 року на суму 10000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії АА №063379 від 01 травня 2017 року.
При цьому, згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 07 квітня 2020 року, правова допомога за договором від 01 січня 2017 року №6 виконана у наступному обсязі: складено позовну заяву, сформовано пакет документів для подання до Окружного адміністративного суду міста Києва, надані додаткові докази на виконання ухвали суду, надано відповідь на відзив відповідача. Додатковою угодою №8 від 06 грудня 2019 року до договору про надання правових послуг № 010117 у пункті 2 встановлено, що гонорар адвоката за подання позову та представництво інтересів в суді першої інстанції складає 10 000 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ТОВ «ТК «Технокоплект» судових витрат у розмірі 10 000,00 грн., понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15 червня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: А.М. Горяйнов
О.М. Кузьмишина