Справа № 730/125/21 Суддя (судді) першої інстанції: Ріхтер В.В.
15 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2021 року місце ухвалення: місто Борзна, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 17.03.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області Лапка Д.І. про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до Борзнянського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області Лапка Д.І. про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову прийшов до хибних висновків щодо підтвердження наданими відповідачем відеодоказами допущення позивачем порушень ПДР України.
Апелянт зазначає, що ПДР не порушував, обгону не здійснював, а на відеофіксації, яку надано до матерів справи неможливо встановити який саме автомобіль допустив таке порушення, також наданий відеоряд не містить фіксації знаку, вимоги якого він порушив.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 15.06.2021 р. за вх. № 23381, у якому відповідач щодо задоволення вимог апеляційної скарги заперечує та вказує, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 06.02.2021 року близько 14год. 44 хв. рухаючись автодорогою Н-12 у Сумській області Охтирського району на 66 км, за кермом автомобіля «Рено Лагуна» державний номерний знак НОМЕР_1 перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив вимоги дорожнього знаку 3.25 (обгін заборонено), чим порушив п. 33.3.25 ПДР України.
Інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області Лапко Д.І. складено постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 771369 від 06.02.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП у зв'язку із допущенням порушення п. 33.3.25 (б) ПДР України та накладено штраф у розмірі 255 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 8.1.ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.
Дорожній знак - це технічний засіб організації дорожнього руху, який має умовні позначення, символи, які інформують учасників дорожнього руху про умови руху, його особливості та необхідні режими, а також про маршрут руху. Перелік та класифікація дорожніх знаків і їх вимоги до учасників дорожнього руху встановлюються розділом 33 ПДР.
Пунктом 8.4. ПДР визначено заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Заборонний знак 3.25 "Обгін заборонено" забороняє обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких*, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год).
Відповідно до п. 34 ПДР, розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, інкриміновані позивачу адміністративні правопорушення зафіксовані на службовий відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR, який має відповідний сертифікат дослідження конструкції.
Аналіз вказаного відеоряду дає підстави зробити висновки, що транспортний засіб «Рено Лагуна», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, здійснив обгін, перетнувши суцільну лінію, який в подальшому був зупинений працівниками поліції та за кермом перебував позивач.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що допущення позивачем вказаного порушення ПДР при розгляді адміністративної справи визнавалось присутнім у транспортному засобі пасажиром та позивачем не заперечувалось. Вказані особи зазначали, що порушення ПДР допустили вимушено, оскільки поспішали, а сам транспортний засіб потребував ремонту та лише після повідомлення відповідачем про складання постанови про вчинення адміністративного правопорушення скоєння правопорушення заперечили.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтованих доказів невідповідності інформації викладеної у спірній постанові щодо порушення позивачем ПДР дійсним обставинам справи.
Також, з аналізу відеоряду нагрудної камери відповідача, колегією суддів не встановлено допущення відповідачем порушення порядку розгляду адміністративної справи та відповідно винесення оскаржуваної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Сумській області Лапка Д.І. про визнання незаконною та скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 17 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст складено 15.06.2021)