Справа № 320/2083/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Лисенко В.І.
Іменем України
08 червня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 16 січня 2019 року № 69 «Про призначення службового розслідування»;
- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 18 лютого 2019 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Київській області генералом поліції третього рангу Ценовим Д.М., в частині проведення службового розслідування відносно лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 та пропозиції про звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2019 року № 386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2019 №129/ос «По особовому складу» в частині звільнення зі служби за н. 6 ч. 1 ст. 77 лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу Ткача Олександра Олександровича з 12 березня 2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області з поновленням та виплатою йому всього передбаченого чинним законодавством грошового та речового забезпечення за встановленими нормами відповідно до його посади, спеціального звання та вислуги за час вимушеного прогулу з 12 березня 2019 року по день поновлення на роботі, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в поліції.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2019 №386 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 11.03.2019 №129/ос «По особовому складу» у частині звільнення зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 "Про національну поліцію" лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу ОСОБА_1 з 12 березня 2019 року;
- поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді лейтенанта поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області з 12.03.2019;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 87463,71 (вісімдесят сім тисяч чотириста шістдесят три) грн 71 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 08.02.2019 позивач прийнятий на службу в органи Національної поліції Головного управління Національної поліції у Київській області на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції ГУ НП у Київській області (т.1 а.с. 25-26).
Начальником ГУНП в Київській області 16.01.2019 видано наказ №69 «Про призначення службового розслідування», згідно якого, призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у поданні «Про усунення виявлених недоліків та вжиття заходів реагування щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Васильківського ВП ГУНП в Київській області».
Для проведення службового розслідування, створено дисциплінарну комісію у складі: голови - Заступника начальника відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_2 , а також членів: комісії старшого інспектора з особливих доручень відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 , а також, оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України рядового поліції ОСОБА_4 .
За результатами розгляду справи, оформлено висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у поданні КОУ ДВБ НП України від 18.02.2019 (т. 1 а.с. 28-56).
Висновком службового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_1 убачаються порушення вимог статей 2, 3, підпунктів 1, 2 та 4 статті 7, пункту 1 статті 8, пункту 3 статті 11, підпунктів 1, 2 та 3 пункту статті 18, статті 19, статей 43, 44, 45, 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 2 пункту 10 розділу 6 Інструкції з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440, підпунктів 2, 3, 6, 7, 8, 9 пункту 1, пунктів 4, 5 розділу 9 Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 за № 111, які виразилися у жорстокому поводженні з ОСОБА_5 , що призвело до отримання останнім тілесних ушкоджень, приниження його честі та гідності, не доповіді безпосередньому керівництву про факти жорстокого поводження з громадянами, не попередженні ОСОБА_5 про застосування відносно нього фізичної сили та спеціальних засобів, не доповіді керівництву про застосування заходів примусу відносно останнього, не наданні невідкладної медичної допомоги останньому в результаті застосування заходів примусу, не реєстрації в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ОСОБА_5 , неналежному з'ясуванні на місці події інформації заявника (потерпілого), обставин правопорушення або події, не інформуванні диспетчера (оперативного чергового) про реагування на правопорушення або подію, проявленні нещирості під час надання письмових пояснень.
Головним управлінням Національної поліції в Київській області 28 грудня 2019 року було видано наказ №386 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», в якому зазначено, що за порушення службової дисципліни, звільнити інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Надалі, 11.03.2019 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №129 о/с "По особовому складу", яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Васильківського відділу поліції, на підставі пункту шостого частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), звільнено зі служби з 12.03.2019.
Не погодившись з такими рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про хибність та безпідставність тверджень відповідача, відображених у документах, оформлених за результатами проведеного службового розслідування.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частин першої та другої, пункту 3 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Згідно із частинами першою та шостою статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.
Частинами першою та другою статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно із статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 Дисциплінарного статуту підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Процедура проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначена Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок № 893).
Відповідно до пункту 1 розд. ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За приписами пункту 4 розд. V Порядку № 893 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
- обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
- вид і розмір заподіяної шкоди;
- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 13 розд. V Порядку № 893 поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Згідно з пунктом 7 розд. ІV Порядку № 893 відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.
Відповідно до пунктів 2-5 розд. VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження) <…>.
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення <…>.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються:
- висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.
У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування;
- вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку;
- відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством;
- запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як зазначалося, підставою для звільнення позивача слугувало застосоване до нього дисциплінарне стягнення, в основу якого покладені висновки проведеного службового розслідування.
Так, на переконання відповідача, в діях ОСОБА_1 убачаються порушення, які виразилися у: жорстокому поводженні з ОСОБА_5 , що призвело до отримання останнім тілесних ушкоджень, приниження його честі та гідності; не попередженні ОСОБА_5 про застосування відносно нього фізичної сили та спеціальних засобів; не наданні невідкладної медичної допомоги ОСОБА_5 в результаті застосування заходів примусу; не доповіді безпосередньому керівництву про факти жорстокого поводження з громадянами; не доповіді керівництву про застосування заходів примусу відносно ОСОБА_5 ; неналежному з'ясуванні на місці події інформації заявника (потерпілого), обставин правопорушення або події; не реєстрації в журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ОСОБА_5 ; не інформуванні диспетчера (оперативного чергового) про реагування на правопорушення або подію; проявленні нещирості під час надання письмових пояснень.
Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, у ході службового розслідування не досліджувався факт того, чи виконав позивач вимоги закону в частині попередження про намір застосування спочатку сили, а потім кайданок до громадянина ОСОБА_5 , адже дане питання не ставилося ні ОСОБА_5 , ні іншим очевидцям події, та не висвітлювалось в описовій частині висновку.
Щодо покладених в основу висновку службового розслідування обставин жорстокого поводження з ОСОБА_5 , то суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, з наявних в матеріалах справи доказів встановив, що 17.12.2018 підійшовши до місця події, ОСОБА_1 та його напарник почали розмову з громадянином ОСОБА_5 , який перебував у неспокійному емоційному стані та різкими рухами і жестами суперечив працівникам поліції. ОСОБА_1 неодноразово звертався до ОСОБА_5 , однак останній не реагував на позивача, та продовжував неспокійно себе вести, у зв'язку із чим, до нього було застосовано спеціальний засіб - сльозогінний газ та фізичну силу.
Наведені обставини підтвердив також і допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 ..
Крім того, з наявної у матеріалах справи відеофіксації спірної події видно, що у ході намагання помістити гр. ОСОБА_5 у службовий транспорт для доставлення його до відділу поліції, затриманий чинив агресивний фізичний опір, шляхом нанесення ударів ногою ОСОБА_1 в область грудної клітини та рук.
Визначаючись із ступенем суспільної небезпечності дій гр. ОСОБА_5 у контексті наявності чи відсутності у позивача необхідності щодо застосування спеціальних заходів примусу, суд першої інстанції вірно звернув увагу на постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.03.2019, якими встановлено, що 17.12.2018 своїми діями ОСОБА_5 вчинив правопорушення, передбачене статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян), а також, правопорушення, передбачене частиною першою статті 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків).
Вказаними постановами громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачено статтями 173 та 185 КУпАП.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, встановленими є обставини того, що 17.12.2019 громадянин ОСОБА_5 порушував громадський порядок і спокій громадян, агресивно поводився на законну вимогу працівників поліції припинити протиправні дії, а також чинив злісну непокору позивачу та його напарнику.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що застосування позивачем фізичної сили та спеціальних засобів під час служби 17.12.2019 не можна визнати невиправданим чи таким, що відбулось не на підставі та не у відповідності до вимог Закону України «Про національну поліцію», оскільки дії позивача характеризуються забезпеченням особистої безпеки та безпеки інших осіб, а також припиненням правопорушення.
Щодо посилань відповідача на ненадання позивачем медичної допомоги ОСОБА_5 , то суд першої інстанції вірно вказав про те, що затриманому ОСОБА_5 було викликано швидку медичну допомогу, що підтверджується самим висновком службового розслідування, у якому вказано, що прибувши до відділу поліції, бригадою Васильківської станції екстреної медичної допомоги, у складі фельдшерів медицини невідкладних станів вищевказаної станції, було оглянуто ОСОБА_5 та встановлено попередній діагноз.
Щодо висновку службового розслідування в частині нездійснення позивачем доповіді керівництву про застосування заходів фізичної сили та спеціальних засобів відносно затриманого ОСОБА_5 , то суд першої інстанції встановив наявність рапорту ОСОБА_1 на ім'я начальника Васильківського ВП ГУНП в Київській області Первака В.М. , в якому зазначається інформація про подію, що сталася 17.12.2018, а також повідомляється про застосування фізичної сили та спецзасобу - кайданок до ОСОБА_5 ..
У висновку службового розслідування міститься також посилання на те, що позивачем не було зареєстровано у журналі обліку доставлених відвідувачів ОСОБА_5 . Суд першої інстанції, з яким не може не погодитися і суд апеляційної інстанції, проаналізувавши положення Інструкції з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України та Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16.02.2018 за № 111, встановив, що Інструкція з організації діяльності чергової служби органів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 23.05.2017 №440 не поширюються на діяльність ОСОБА_1 як інспектора сектору реагування, який не відноситься до працівників чергової служби органів Національної поліції України.
Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС).
У зв'язку із викладеним колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що апеляційна скарга Головного управління Національної поліції України в Київській області не містить жодного спростування встановлених судом першої інстанції обставин та не містить будь-яких заперечень наведеним вище мотивам суду першої інстанції.
Відсутні також в апеляційній скарзі обґрунтування помилковості висновків суду першої інстанції щодо порушення при проведенні спірного службового розслідування вимог частини шостої статті 14 та частини четвертої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України з огляду на залучення до проведення службового розслідування зацікавленої особи - оперуповноваженого Київського обласного управління ДВБ НП України Хоменка П.Г., який здійснював попередню перевірку фактів за результатом якої, встановив для себе наявність вини у діях ОСОБА_1 .
Не наводить скаржник також і заперечень висновкам суду першої інстанції в частині, що стосується порушення права позивача на захист під час дисциплінарного провадження, адже за час перебування позивача у відпустці, жодних викликів для надання пояснень на його адресу, що вказана в особовій справі, не надходило, жодних повідомлень по номеру телефону, який вказаний в особовій справі ОСОБА_1 теж не здійснювалося.
Не заперечує скаржник в апеляційній скарзі також і рішення суду першої інстанції в частині, що стосується поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зміст апеляційної скарги практично повністю відтворює висновок службового розслідування (за виключенням з тексту висновку кількох посилань на окремі правові норми), що безумовно свідчить про те, що скаржник не наводить жодних обґрунтувань помилковості висновків суду першої інстанції, які б могли бути предметом перевірки під час апеляційного провадження.
В силу згаданих вище положень частини першої статті 308 КАС, колегія суддів не перевіряє правомірність рішення суду першої інстанції в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині наведених вище мотивів, які скаржник не заперечив та яким не навів будь-яких спростувань в апеляційній скарзі.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів не вбачає підстав вважати неправильним висновок суду першої інстанції про те, що застосовуючи до позивача найсуворіше дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби та прийнявши наказ про звільнення позивача, відповідач діяв протиправно, з огляду на що спірні накази підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі із виплатою на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 14.01.2021.