П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 червня 2021 р. м.ОдесаСправа № 420/2701/20
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Лук'янчук О.В. та Ступакової І.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року по справі за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (далі ДВС), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій відповідача щодо закінчення виконавчого провадження в ВП №56852779 по примусовому виконанню виконавчого листа №815/6667/17 від 01 жовтня 2018 року, виданого 05 липня 2018 року Одеським окружним адміністративним судом, та зобов'язання відновити вказане провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року позов задоволено. Суд визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. про закінчення виконавчого провадження ВП№56852779 від 01 жовтня 2018 року.
Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року без змін.
Від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшла заява про винесення додаткового судового рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року про стягнення з відповідача на його користь судового збору у сумі 2102, 00 грн..
Розглянувши вказану заяву колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
З аналізу вказаної заяви вбачається, що в її обґрунтування заявник посилався на положення ст.139 та 252 КАС України.
Так, положеннями статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання судових витрат регламентовано Главою 8. (Судові витрати) КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 (Розподіл судових витрат) КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведеного вбачається, що саме той суд, який задовольнив позов особи, тобто розглянув справу по суті, і є належним первинним судом для розподілу судових витрат за результатом вказаного розгляду.
Колегія суддів зазначає, що оскільки рішенням саме Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року було задоволено позов ОСОБА_1 , то саме вказаний суд, а не суд апеляційної інстанції, який залишив рішення від 28 вересня 2020 року без змін, повинен вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, щодо стягнення судового збору.
При цьому, колегія суддів наголошує, що згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З наведеного можна дійти висновку, що діючим процесуальним законодавством апеляційний суд наділено правом розподілу судових витрат за результатом апеляційного перегляду лише у випадку, якщо такий суд змінить судове рішення або ухвалить нове, чого в даному випадку під час винесення постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року не відбулось (рішення суду першої інстанції залишено без змін).
Враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.139, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового судового рішення - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач Федусик А.Г.
Судді Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.