вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" травня 2021 р. м. Київ Справа № 911/4610/15 (235/928/20)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні
позовну заяву ОСОБА_1
до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
у межах справи №911/4610/15
про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870)
У судовому засіданні брали участь представники:
позивача: Лайтаренко О.В. (посвідчення адвоката №4638 від 03.09.2013, ордер АІ №1108807 від 13.05.2021);
відповідача: Майорова Н.О. (посвідчення №513 дійсне до 31.12.2021, довіреність №70 від 31.12.2020)
1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)
1.1. 11.01.2021 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (далі - відповідач, ДП «РЕМ»), в якій просить: визнати поважними причини пропуску строку на звернення з позовом до суду про визнання незаконним та скасування наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоуса С.М. №106-к від 16.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Донецької філії ДП «РЕМ», поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновити цей строк; визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоуса С.М. №106-к від 16.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Донецької філії ДП «РЕМ» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником філії п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП); поновити ОСОБА_1 на посаді директора Донецької філії ДП «РЕМ»; стягнути з ДП «РЕМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, позивач просить стягнути понесені ним судові витрати.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 41, 139, 233-235 КЗпП, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та вказує на те, що, зокрема:
порушення, які нібито вчинені керівником Донецької філії ДП «РЕМ» упродовж певного проміжку часу, не можуть вважатися одноразовим грубим порушенням, оскільки мають системний характер;
нарахування позивачем премій працівникам підприємства у тому числі і собі здійснювалося на підставі Положення про преміювання працівників ДП «РЕМ», за основні результати господарської діяльності, та наказу в.о. генерального директора №55-ос від 29.03.2019;
порушено процедуру, передбачену КЗпП, при накладені дисциплінарного стягнення, а саме, не ознайомлено позивача про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
1.2. Відповідач проти позову заперечив, про що зазначив у своєму відзиві від 05.03.2020 №Д1-03/51 (т.1 а.с.123-129). Крім того, просить застосувати позовну давність, передбачену ч.1 ст.233 КЗпП. Вказує, зокрема, що:
одноразове грубе порушення полягає саме у виданні та підписанні позивачем наказу на преміювання працівників Донецької філії за основні результати господарської діяльності за лютий 2019 року від 29.03.2019 №126;
видання інших наказів про преміювання працівників підприємства не були підставою для звільнення його з посади;
твердження позивача про не ознайомлення його з наказом про накладення на нього дисциплінарного стягнення не відповідає дійсності, оскільки спростовується листом останнього від 07.02.2019 «Про незгоду з оголошеною доганою»;
пропущений строк звернення позивача із відповідним позовом до суду, а причини пропуску, на які посилається останній, не є поважними.
1.3. Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив від 18.03.2020 №1803/1 (т.2 а.с. 35-54), який в цілому за своїм змістом є аналогічний змісту позовної заяви. Черговий раз зазначає, що постановою Димитрівського міського суду Донецької області від 12.08.2019 у справі №226/2218/19 визнано винним ОСОБА_1 у скоєні адміністративних порушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), зокрема, за прийняття наказу про преміювання працівників Донецької філії №126 від 29.03.2019. Проте, постановою Донецького апеляційного суду від 31.10.2019 зазначене рішення суду скасовано та провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
1.4. 09.04.2020 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив №Д1/73 (т.2 а.с.58-59, 64-66), в яких акцентує увагу на тому, що Акт внутрішнього службового розслідування щодо вчинення директором Донецької філії ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та порушень Антикорупційної програми ДП «РЕМ» не є документом на підставі якого позивача звільнено із займаної посади. Позивача звільнено за видання наказу від 29.03.2019 №126, згідно з яким він нарахував собі щомісячну премію за основні результати господарської діяльності за лютий 2019 року попри наявність діючого наказу ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос, яким позивача було позбавлено премії у лютому 2019 року.
1.5. Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити. Додатково надав суду розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 .
1.6. Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволені із підстав, викладених у відзиві та заперечені на відповідь на відзив.
2. Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
2.1. 03.02.2020 від позивача надійшло клопотання №0302/10 про витребування доказів, яке було задоволено, про що постановлено ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.02.2020.
2.2. 16.03.2020 позивачем заявлено клопотання №1603/9 про продовження процесуальних строків, яке ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.03.2020 задоволено, зокрема, продовжено строк учасникам справи на подання заяв по суті справи.
2.3. 05.03.2020 відповідачем заявлено Красноармійському міськрайонному суду Донецької області клопотання про закриття провадження у справі, у задоволенні якого ухвалою зазначеного суду від 17.04.2020 було відмовлено.
2.4. 17.07.2020 відповідачем заявлено Красноармійському міськрайонному суду Донецької області клопотання №Д1-03/127 про поновлення провадження у справі, яке було задоволено, про що постановлено ухвалу від 24.07.2020.
2.5. 17.07.2020 відповідачем заявлено Красноармійському міськрайонному суду Донецької області клопотання №Д1-03/128 про закриття провадження у справі, у задоволенні якого відмовлено, про що постановлено ухвалу від 19.10.2020.
2.6. 22.07.2020 від позивача надійшло клопотання №2207/11, зокрема, про передачу справи за територіальної юрисдикцією (підсудністю) до іншого суду, яке було задоволено, про що постановлено ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2020.
3. Процесуальні дії у справі
3.1. Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12.02.2020, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 12.03.2020.
Ухвалою вищевказаного суду від 12.03.2020, яка занесена до протоколу судового засідання від 12.03.2020, зокрема, оголошено перерву у судовому засіданні до 17.04.2020.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.04.2020, зокрема, зупинено провадження у справі №235/928/20 до вирішення справи №911/4610/15 за заявою ДП «РЕМ» про банкрутство, що розглядається в порядку господарського провадження Північним апеляційним господарським судом - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2020, зокрема, поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 19.10.2020.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2020, яка залишена в силі постановою Донецького апеляційного суду від 16.12.2020, на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс) вирішено передати справу №235/928/20 на розгляд до Господарському суду Київської області (далі - суд).
3.2. 11.01.2021 судом отримано вищевказану справу, що підтверджується відповідним штампом суду за вхідним №99/21 від 11.01.2020, та відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.01.2021 її передано до розгляду судді Янюк О.С., яка, ухвалою суду від 16.01.2021, зокрема, прийняла вказану справу до розгляду в межах провадження у справі №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ», постановила подальший розгляд справи №235/928/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, на стадії - підготовче провадження та призначила підготовче засідання на 08.02.2021.
3.3. Ухвалою суду від 08.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.03.2021.
Водночас, з 15.03.2021 по 01.04.2021 суддя Янюк О.С. перебувала на лікарняному, у зв'язку з чим судове засідання не відбулось. Після відновлення працездатності судді ОСОБА_2 , остання ухвалою суду від 05.04.2021 призначила судове засідання на 13.05.2021.
На підставі ст.216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.05.2021 та 27.05.2021 відповідно.
3.4. На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 27.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази
4.1. Ухвалою суду від 17.11.2015, з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2015, порушено провадження у справі про банкрутство ДП «РЕМ», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна ДП «РЕМ» арбітражного керуючого Сольського Володимира Степановича (свідоцтво №1122 від 07.06.2013), вирішено інші процесуальні питання по справі.
За результатами попереднього засідання, судом постановлено ухвалу від 07.07.2016, якою, зокрема, затверджено реєстр вимог боржника.
Ухвалою суду від 21.01.2020 закрито провадження у справі про банкрутство ДП «РЕМ» та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду від 17.11.2015.
Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020, зокрема, скасовано вищевказану ухвалу суду, а справу №911/4610/15 постановлено передати до Господарського суду Київської області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника.
16.07.2020 зазначену справу повернуто судом апеляційної інстанції до Господарського суду Київської області, що підтверджується його вхідним штампом від 16.07.2020.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2020 відповідну справу передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою суду від 21.07.2020 прийняла справу №911/4610/15 до свого провадження.
4.2. Так, наказом т.в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 09.06.2016 №34-к на посаду директора Донецької філії призначено ОСОБА_1 , з окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.216).
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Положення про Донецьку філію ДП «РЕМ», затвердженого в.о. генерального директора ОСОБА_3 05.07.2017, управління філією здійснює її директор. Призначення та звільнення директора філії здійснюється генеральним директором підприємства (т.1 а.с.157-163).
Пунктом 5.9 вказаного Положення визначено, зокрема, що з адміністративних і фінансово-господарських питань директор філії підпорядковується генеральному директору ДП «РЕМ».
Директор і керівництво філії відповідають, зокрема, за виконання наказів, розпоряджень керівництва підприємства. Посадові особи філії несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків і за неналежне використання наданих прав (п.п.7.1, 7.3 Положення).
У свою чергу, п.3 додатка 5 до діючого Колективного договору «Положення «Про преміювання працівників ДП «РЕМ» за основні результати господарської діяльності (далі-Положення) встановлено порядок визначення розміру премії. Так, із змісту п.3.2 вбачається, що на підставі отриманих документів, які відповідно до п.3.1 щомісячно готуються та подаються відділом економічного аналізу генеральному директору, останнім щомісячно визначається: розмір премії для першої групи преміювання на відповідний місяць; розмір премії працівникам апарату управління; розмір премії керівництву філій (т.1 а.с.70-75, 217-228).
Розміри премії працівникам апарату управління та керівництву філії визначаються в залежності від виконання останніми показників та умов преміювання з урахуванням персонального вкладу в кінцевий результат діяльності підприємства (п.3.4 Положення).
Підпунктом 4.4 Положення визначено, що генеральний директор має право повністю або частково позбавити премії будь якого працівника підприємства за невиконання ним умов преміювання.
У п.4.18 Положення передбачено, що як виключення, генеральним директором за погодженням з Радою профспілкових комітетів може встановлюватись премія працівникам, які мають дисциплінарне стягнення (догану).
4.3. 06.02.2019 наказом в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоусом С.М. №22-ос «Про результати внутрішнього службового розслідування щодо фактів, викладених у заявах від працівника Донецької філії ДП «Регіональні електричні мережі» ОСОБА_4 до прокурора Донецької області про можливі корупційні дії директора Донецької філії Вагіса В.В.» за порушення законодавства України, яке проявилось у необґрунтованому відстороненні провідного інженера-технолога ВТВ ОСОБА_5 на період службового розслідування від виконання посадових обов'язків без збереження заробітної плати, послаблення контролю за дотриманням трудової дисципліни серед працівників Донецької філії директору Донецької філії ДП «РЕМ» ОСОБА_1 оголошено догану, премію за лютий 2019 року не нараховувати. Крім того, у п.6 зазначеного наказу вказано, що: «Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою» (т.1 а.с.30-32, 238-240).
06.02.2019 листом №05/241 ДП «РЕМ» надіслано на адресу Донецької філії ДП «РЕМ» директору ОСОБА_1 відповідний наказ для ознайомлення (т.1 а.с.137). Із змісту зазначеного листа вбачається, що відповідний наказ Донецькою філією ДП «РЕМ» отримано 06.02.2019 за вх.№109, що підтверджується відповідним вхідним штампом останнього.
07.02.2019 ОСОБА_1 надіслав лист на ім'я генерального директора ДП «РЕМ» ОСОБА_3 про незгоду з оголошеною доганою та з проханням переглянути застосоване до нього дисциплінарне стягнення (т.1 а.с.138). Відповіді на вказане звернення учасниками справи суду надано не було.
4.4. 20.03.2019 позивачем листом №20/165 надіслано на ім'я в.о. генерального директора ДП «РЕМ» ОСОБА_3 довідку про виконання умов та показників преміювання керівників у лютому 2019 року (т.1 а.с.229-231).
29.03.2019 в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоусом С.М. виданий наказ №55-ос «Про преміювання керівництва філії та встановлення граничного розміру премії для інших працівників філії за основні результати господарської діяльності у лютому 2019 року» (т.1 а.с.232) відповідно до якого, зокрема, директору Донецької філії Вагісу В.В. за показником «забезпечення 100-відсоткового надходження коштів за послуги з розподілу електроенергії» премію за лютий 2019 року не нараховувати. Підстава: додаток 5.3 Положення. Крім того, зазначеним наказом зобов'язано директорів філії: забезпечити виплату заробітної плати за березень 2019 року в межах затвердженого граничного розміру; нарахувати премію працівникам за лютий 2019 року відповідно до Положення та цього наказу; провести необхідні розрахунки та виплати. Водночас, контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
29.03.2019 ОСОБА_1 як директором філії у відповідності до п.3.2 додатка 5 до діючого Колективного договору «Положення «Про преміювання працівників ДП «РЕМ» за основні результати господарської діяльності та наказу №55-ос від 29.03.2019 ДП «РЕМ» підписаний наказ №126 «Про преміювання працівників Донецької філії та встановлення граничного розміру премії за основні результати господарської діяльності за лютий 2019р.» (т.1 а.с.27, 233). Із змісту наказу вбачається, зокрема, що: останнім затверджено розмір премії спеціалістам керівного складу, професіоналам, фахівцям та службовцям в процентному відношенні до посадового окладу (з урахуванням доплат і надбавок) за 1-шою групою преміювання (додаток №1); бухгалтерії провести нарахування і виплату премії працівникам Донецької філії за лютий 2019 р. у відповідності з додатками 1,2,3 до наказу; контроль за виконанням цього наказу по пп.1,2,3 залишаю за собою, по п.4 за головним бухгалтером ОСОБА_6 .
Відповідно до додатку до наказу №126 від 29.03.2019 розмір премії, зокрема, директору Донецької філії ДП «РЕМ» ОСОБА_1 за лютий 2019 рік становить 40,50% (т.1 а.с.28-29, 36-237).
Із змісту додатку №1 до наказу №126 від 29.03.2019 вбачається, що частка показника преміювання, а саме «забезпечення 100-відсоткового надходження коштів за послуги з розподілу електроенергії», під час нарахування премії за лютий 2019 року, зокрема, ОСОБА_1 нарахована не була (т.1 а.с.234).
4.5. Водночас, 10.09.2019 членами комісії з службового розслідування складений та підписаний акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення щодо факту підписання наказу від 29.03.2019 №126 по Донецькій філії, згідно з яким останньому було нараховано та сплачено премію за основні результати господарської діяльності за лютий 2019 (т.1 а.с.141).
10.09.2019 в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоусом С.М. затверджено акт внутрішнього службового розслідування щодо вчинення директором Донецької філії ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та порушень Антикорупційної програми ДП «РЕМ» (т.1 а.с.64-68, 241-249) із змісту якого вбачається, що за результатами перевірки комісія запропонувала керівництву ДП «РЕМ», зокрема, за грубе порушення трудових обов'язків на посаді керівника філії ДП «РЕМ», а саме, видання та підписання наказу на преміювання працівників Донецької філії за основні результати господарської діяльності за лютий 2019 року від 29.03.2019 №126, згідно з яким директору Донецької філії ОСОБА_1 була нарахована та сплачена премія за лютий 2019 року, всупереч вимогам наказу в.о.генерального директора ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос про позбавлення ОСОБА_1 премії за лютий 2019 року, а також порушення Закону України «Про запобігання корупції» та антикорупційних документів ДП «РЕМ», керуючись п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, ОСОБА_1 звільнити з посади директора Донецької філії ДП «РЕМ».
У той же день, 10.09.2019 ОСОБА_1 ознайомлено із відповідним актом, що підтверджується його особистим підписом, який міститься на останньому аркуші самого акту. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.
16.09.2019 наказом в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоусом С.М. №106-к про припинення трудового договору (контракту) звільнено з 16.09.2019 ОСОБА_1 з посади директора Донецької філії ДП «РЕМ» за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником філіалу п.1 ст.41 КЗпП (т.1 а.с.69, т.2 а.с.11). Як зазначено у наказі, підставою звільнення є порушення п.п.5.7, 7.1 Положення про Донецьку філію ДП «РЕМ», а саме: невиконання наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос та видання наказу директором Донецької філії ДП «РЕМ» від 29.03.2019 №126, що зафіксовано в акті від 09.09.2019 внутрішнього службового розслідування щодо вчинення директором Донецької філії ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, та порушення Антикорупційної програми ДП «РЕМ», проведеного відповідно до наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 18.08.2019 №40-аг зі змінами, внесеним наказом від 29.08.2019 №42-аг.
16.09.2019 працівниками ДП «РЕМ» складено акт відмови ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з наказом №105-к від 16.09.2019 та наказом 106-к від 16.09.2019 (т.1 а.с.142).
4.6. Водночас, 12.08.2019 постановою Димитровського міського суду Донецької області у справі №226/2218/19, зокрема, визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.1727 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення за більш тяжке правопорушення за 2 ст.1727 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у сумі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (т.1 а.с.33-57).
Проте, постановою Донецького апеляційного суду від 31.10.2019 постанову Димитровського міського суду Донецької області від 12.08.2019 у справі №226/2218/19 скасовано та закрито провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.1727 КУпАП (т.1 а.с.58-63, т.3 а.с.77-79).
4.7. Не погоджуючись із наказом в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоуса С.М. від 16.09.2019 №106-к про припинення трудового договору (контракту), ОСОБА_1 08.10.2019 звернувся із відповідним позовом до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, який прийняв її до свого провадження та призначив до розгляду на 06.11.2019.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2019 закрито провадження у справі №235/7021/19 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; роз'яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Київської області за місцезнаходженням ДП «РЕМ», відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство (т.1 а.с.76-79).
16.01.2020 до Господарського суду Київської області звернувся позивач із відповідною заявою, проте, ухвалою зазначеного суду від 21.01.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 21.01.2020 у справі №911/4610/15 (про банкрутство ДП «РЕМ») закрито провадження у справі, а тому зазначений спір не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства (т.1 а.с.88-91).
07.02.2020 позивач звернувся із відповідною позовною заявою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, який ухвалою від 12.02.2020 прийняв її до свого провадження (т.1 а.с.113).
Проте, як зазначалось вище постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 скасовано ухвалу суду від 21.01.2020 у справі №911/4610/15 (про банкрутство ДП «РЕМ») та скеровано її до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника (т.2 а.с.146-155), у зв'язку з чим ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.10.2020, вирішено передати справу №235/928/20 на розгляд до Господарського суду Київської області.
5. Щодо порушеного права
Вважаючи, що звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП є незаконним, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
6. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано
6.1. Так, основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями ст.43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 139 КЗпП (у редакції від 16.09.2019) установлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у ст.ст. 40, 41 КЗпП.
Так, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до ч.3 ст.41 КЗпП розірвання договору у випадках, передбачених ч.ч.1 і 2 цієї статті, провадиться з додержанням вимог ч.3 ст.40, а у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 цієї статті, - також вимог ст. 43 цього Кодексу.
Важливим елементом застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків. Аналогічна правова позиція містить, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2019 у справі 461/4863/16-ц.
Із змісту наказу №106-к від 16.09.2019 про припинення трудового договору (контракту) вбачається, що підставою для звільнення позивача є як невиконання останнім наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос та видання наказу від 29.03.2019 №126, так і порушення Антикорупційної програми ДП «РЕМ».
Як зазначено у п.8 Акта внутрішнього службового розслідування щодо вчинення директором Донецької філії ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією та порушень Антикорупційної програми ДП «РЕМ» від 10.09.2019 (далі - Акт), зокрема, кожне, зазначене у висновках №№3 та 6 цього Акта порушення антикорупційного законодавства України та Антикорупційної програми підприємства директором Донецької філії ОСОБА_1 є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків керівником філії підприємства.
Водночас, у п.3 Акта вказано, що комісія вважає, що одночасно директор Донецької філії ОСОБА_1 порушив вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та Антикорупційної програми підприємства, оскільки всупереч вимогам наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос, директор Донецької філії ОСОБА_1 підписав наказ від 29.03.2019 №126, згідно з яким йому була нарахована та сплачена премія за лютий 2019 рік. Цим він умисно вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів.
У п.6 зазначено, що комісія приймає до уваги, що у відповідності з вимогами ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення не може бути накладене на працівника пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Таким чином, під дію вищезазначеної статті підпадають такі дії директора Донецької філії ОСОБА_1 як відсутність інформування керівництва підприємства про наявність реального конфлікту інтересів (п.5.3.4 Антикорупційної програми) та підписання в умовах реального конфлікту інтересів наступних наказів (при їх підготовці та виданні): за лютий 2019 року наказ від 29.03.2019 №126 (преміювалися ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ); за березень 2019 року наказ від 26.04.2019 №176 (преміювалася ОСОБА_7 ); за травень 2019 року наказ від 27.06.2019 №249 (преміювалася ОСОБА_7 ).
Проаналізувавши зміст Акта та спірного наказу, суд зазначає, що останній містить щонайменше дві підстави звільнення (підписання відповідного наказу; не вчинення дій в частині інформування про наявність реального конфлікту інтересів), що у свою чергу суперечить умовам застосування зазначеного положення КЗпП.
Твердження відповідача про те, що позивача звільнено саме за видання та підписання наказу від 29.03.2019 №126 всупереч вимогам наказу в.о. генерального директора ДП «РЕМ» від 06.02.2019 №22-ос (невиконання розпорядження керівника) спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Крім того, акт від 09.09.2019 внутрішнього службового розслідування щодо вчинення директором Донецької філії ОСОБА_1 адміністративних порушень, пов'язаних з корупцією, в якому зафіксовано відповідне порушення (невиконання наказу керівника), та посилання на який є в оскаржуваному наказі, відповідачем на дослідження суду надано не було.
6.2. Водночас, як роз'яснено у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів», та аналогічні правові висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №607/25677/18, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3, 4, 7, 8 ч.1 ст.40, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому, суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Грубість порушення трудових обов'язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Як встановлено судом та не спростовано сторонами, підставою для нарахування щомісячної премії є порядок, який, у свою чергу, передує підписанню позивачем відповідного наказу. Заперечень щодо недотримання позивачем зазначеного порядку відповідачем, у свою чергу, зазначено не було.
Так, із змісту наказу від 29.03.2019 №126 вбачається, що останній виданий відповідно до п.3.2 додатка 5 до діючого Колективного договору «Положення «Про преміювання працівників ДП «РЕМ» за основні результати господарської діяльності та наказу №55-ос від 29.03.2019 ДП «РЕМ», із змісту якого вбачається, що в.о. генерального директора ОСОБА_3 визначено, зокрема, ОСОБА_1 розмір премії, та зобов'язано останнього здійснити її нарахування та виплату. Доказів протилежного учасниками справи суду надано не було.
Крім того, судом береться до уваги та обставина, що контроль за виконання наказу як від 06.02.2019 №22-ос, яким оголошено догану та позбавлено премії, так і про преміювання керівництва філії від 29.03.2019 №55-ос покладений саме на в.о. генерального директора ДП «РЕМ» Білоуса С.М., а отже, підписуючи наказ від 29.03.2019 №55-ос останній повинен ураховувати відповідні обставини, та у разі необхідності вжити відповідних заходів.
Тому стверджувати, що позивачем грубо порушено свої трудові обов'язки, в частині невиконання вказівок керівника, у суду підстав немає.
6.3. Ураховуючи викладене у п.6.1 та п.6.2 цього рішення, суд дійшов висновку, що наказ №106-к від 16.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, виданий із недотриманням умов визначених п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
6.4. Водночас, судом береться до уваги те, що звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватись з дотриманням порядку і строків, викладених у ст.ст.148, 149 КЗпП України.
Відповідно до ст.148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Також встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Як зазначає відповідач, підставою для дисциплінарного стягнення є саме видання наказу від 29.03.2019 № 126 «Про преміювання працівників Донецької філії та встановлення граничного розміру премії за основні результати господарської діяльності за лютий 2019р.», тоді як наказ про звільнення позивача із займаної посади (накладення дисциплінарного стягнення) підписаний 16.09.2019. Тобто у строк, визначений ст.148 КЗпП.
6.5. Також, судом ураховано те, що відповідно до ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Установлені ст.233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 336/3679/17).
У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Згідно з вимогами ст.234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У ст.234 КЗпП не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в ч.1 ст.233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма ст.233 КЗпП деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.
Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто, для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов'язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (ч.3 ст.267 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №751/1198/18.
Як неодноразово зазначалось судом, спірний наказ був підписаний 16.09.2019, а позивач звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із відповідним позовом - 08.10.2019, тобто у строк встановлений ст. 233 КЗпП.
Проте, ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20.12.2019 закрито провадження у справі №235/7021/19 у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; роз'яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Київської області за місцезнаходженням ДП «РЕМ», відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.
У свою чергу, 16.01.2020 позивач звернувся із відповідним позовом до Господарського суду Київської області, проте, ухвалою зазначеного суду від 21.01.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що ухвалою суду від 21.01.2020 у справі №911/4610/15 (про банкрутство ДП «РЕМ») закрито провадження у справі, а тому зазначений спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
07.02.2020 позивач, після спливу встановленого строку, черговий раз звернувся із відповідною позовною заявою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, який, ухвалою від 19.10.2020, вирішив передати справу №235/928/20 на розгляд до Господарському суду Київської області.
Суд зазначає, що звернення до іншого суду з порушенням правил юрисдикції не є безумовною підставою для визначення, що строк звернення до належного суду пропущено з поважних причин. Проте трудове законодавство України не містить вичерпного переліку підстав, які можливо визнати як поважні при пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Обставини пропуску строку звернення до суду встановлюються в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи.
Так, під час звернення до суду із позовною заявою від 03.02.2020 №0302/9, позивач у п. 1 просив визнати поважними причини пропуску строків звернення та поновити йому строк звернення до суду, а у тексті заяви обґрунтовував підстави поважності пропуску цього строку.
Під час дослідження питання щодо поважності причин пропуску судом береться до уваги: період, у який позивач звертався за захистом до суду, а саме, введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства - 21.10.2019; скасування відповідного рішення суду, яке, у свою чергу, безпосередньо вплинуло на юрисдикцію даного спору; строки, протягом яких позивач звертався до того чи іншого суду.
З урахуванням наведеного та для забезпечення реалізації права на справедливий суд, гарантованого п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає поважними причинами пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 .
6.6. Відповідно до ч.1.ст.235 КЗпП (у редакції чинній на час вирішення даного спору) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, аналіз правових норм у їх системному зв'язку з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позовна вимога в частини поновлення ОСОБА_1 на відповідні посаді є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
6.7. Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до довідки про середньоденну заробітну плату, виданої Донецькою філією ДП «РЕМ» 04.03.2020 №22/03/20, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на посаді директора Донецької філії ДП «РЕМ» становить 1 616,07грн (т.2 а.с.12,18).
Разом із тим, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язку роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримай цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає резолютивній частині рішення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №813/851/16.
Така позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Отже, розрахунковою величиною відповідно до Порядку №100, є нарахована позивачу середньоденна заробітна плата у розмірі 1 616,07грн, а час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 17 вересня 2019 року по 27 травня 2021року становить 424 робочий день, то, з урахуванням абз. 2 п. 8 Порядку № 100, до виплати належить сума середньої заробітної плати у розмірі 685 213,68грн із урахуванням обов'язкових платежів та зборів (1 616,07грн. * 424 робочих днів).
6.8. Інші обставини та докази, які їх підтверджують судом не беруться до уваги, оскільки останні суттєво не впливають на повне та всебічне вирішення спору у даній справі.
7. Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 41 Кодексу, ст.ст. 7, 20, 42, 46 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. генерального директора Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) Білоуса С.М. №106-к від 16.09.2019 про звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з посади директора Донецької філії (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником філії на підставі п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
3.Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді директора Донецької філії Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з 17.09.2019.
4. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.09.2019 по 27.05.2021 (424 робочі дні) у розмірі 685 213,68грн (без урахування обов'язкових відрахувань).
5. Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору у розмірі 840,80грн (вісімсот сорок грн 80 коп.)
6. Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.С. Янюк
Повний текст рішення складений та підписаний 16.06.2021.
Станом на 16.06.2021 рішення законної сили не набрало.