ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2021 Справа № 910/5160/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер”
про стягнення 174 059,66 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань у сумі 174 059,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за укладеним між сторонами 29.12.2018 року договором № 286/2/18/175 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації), що встановлено актами про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, у зв'язку з чим відповідачу нараховано штрафні санкції.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
12.04.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Міністерства оборони України про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2021 року відкрито провадження у справі № 910/5160/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 16.04.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/5160/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалка, будинок 10/8, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105480041115, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 22.04.2021 року.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання “розумності” строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
29.12.2018 року між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” (виконавець) було укладено договір № 286/2/18/175 про закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги з харчування (годування), забезпечення продуктами харчування особового складу (штатних тварин) військових частин (установ) Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах у зонах відповідальності оперативних командувань за місцем постійної дислокації) (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався у 2019 році надати замовнику відповідні послуги, зазначені у специфікації до цього Договору, освіження продовольства, а позивач, у свою чергу, - прийняти означені послуги та оплатити їх у строки та за цінами згідно з положеннями цього Договору.
Означений правочин, а також додаткові угоди до нього від 09.12.2019 року № 11, від 31.03.2020 року № 20, від 06.04.2020 року № 21, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до Розділу 1 Договору “Визначення термінів” харчування включає в себе наступні види послуг: послуги з харчування - послуга щодо забезпечення харчуванням, а саме: приготування та подавання готових страв, виготовлених з харчових продуктів виконавця у місці розташування військових частин (установ, закладів), у тому числі, військових частин (установ, закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення, у тому числі годування штатних тварин;
послуга щодо забезпечення харчовими продуктами - постачання/доставка харчових продуктів консервованих, концентрованих харчових продуктів для приготування страв, у тому числі годування штатних тварин;
освіження наявних запасів продовольства - постачання харчових продуктів консервованих, концентрованих харчових продуктів для закладення на зберігання під час освіження наявних запасів продовольства військової частини.
За умовами пункту 3.2 Договору послуги надаються відповідно до законодавства України, а саме: Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції, Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”, постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2001 року № 1348 “Про норми годування штатних тварин військових частин, закладів, установ і організацій Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ та установ кримінально-виконавчої системи”, наказів Міністерства оборони України від 09.02.2016 року № 62 “Про затвердження Інструкції з організації продовольчого забезпечення Збройних Сил України та годування штатних тварин військових частин Збройних Сил України шляхом залучення суб'єктів господарювання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.03.2016 року за № 361/28491, від 29.07.2016 року № 390 “Про затвердження норм забезпечення столово-кухонним посудом, обладнанням, інвентарем та мийними засобами Збройних Сил України на мирній час”, від 29.02.2016 року № 114 “Про затвердження типових договорів позички рухомого та нерухомого майна, необхідного для організації харчування особового складу Збройних Сил України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2016 року за № 429/28559, наказу Міністра оборони України від 09.12.2002 року № 402 “Про затвердження Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час” та інших нормативно-правових актів України, а також прийнятих під час дії Договору нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання відносин, визначених умовами Договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що харчові продукти, які використовуються виконавцем для надання послуг за цим Договором, повинні відповідати вимогам чинних стандартів для харчових продуктів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У та ТУ, розробленими та затвердженими Міністерством оборони України, які зареєстровані установленим порядком відповідно до чинного законодавства. Поставку харчових продуктів, на які відсутні державні стандарти або ТУ Міноборони, дозволяється здійснювати за ТУ виробника.
Харчові продукти, виготовлені відповідно до ТУ, при поставці першої партії товару повинні проходити обов'язковий контроль в установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню в установах безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини здійснюється відповідно до Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 року № 833.
Кожна партія харчових продуктів, які використовуються виконавцем для надання послуг, повинна супроводжуватись документами, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі, забезпечують їх простежуваність відповідно до Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”.
Маркування харчових продуктів повинно відповідати вимогам наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.10.2010 року № 487 “Про затвердження Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів” (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2011 року за № 183/18921, а також виконавець має надати наступну інформацію щодо харчових продуктів: а) країну-виробника; б) назву продукту; в) склад продукту; г) номер партії виробника; ґ) дату виробництва; д) кількість одиниць упаковок; е) кінцеву дату споживання “Вжити до”.
Повсякденний набір сухих продуктів, який постачається виконавцем у комплекті, повинен супроводжуватися документами, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів, у тому числі забезпечують їх простежуваність, відповідно до Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”. Кожна партія повсякденного набору сухих продуктів повинна мати зведений протокол випробувань на харчові продукти, які входять до складу комплекту, виданий установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
Виконавець гарантує належну якість, безпечність, комплектність і відповідність ТУ У 8010185.001-2001 “Повсякденний набір сухих продуктів. Технічні умови” поставлених повсякденних наборів сухих продуктів протягом гарантійного терміну їх зберігання.
У разі встановлення порушення вимог чинних нормативних актів щодо якості, порядку фасування, маркування комплектуючих зі складу повсякденних наборів сухих продуктів, виконавець за власний рахунок здійснює їх заміну на якісну продукцію у термін до тридцяти діб.
Під час забезпечення виконавцем харчовими продуктами, у разі виникнення сумніву щодо відповідності до якості, маркування та етикетування, фасування та стану упаковки, на вимогу замовника, або представника замовника застосовується обов'язковий контроль на сумнівну продукцію в установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Рішення щодо подальшого використання продукції приймається за результатами проведених досліджень.
Згідно з пунктом 3.4 Договору під час надання послуг із забезпечення харчуванням виконавець забезпечує належні умови для якісного зберігання харчових продуктів на продовольчих складах та у виробничих приміщеннях згідно вимог чинних стандартів, з урахуванням актів прийому-передачі майна.
Відповідно до положень пункту 3.5 Договору приймання послуг за якістю та обсягом здійснюють представники замовника відповідно до вимог чинного законодавства у присутності представника виконавця. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчуванням оформлюється актом приймання наданих послуг з харчування (додаток № 4 до Наказу № 62 від 09.02.2016), який складається представником виконавця та представником замовника щоденно у трьох примірниках: перший - замовнику; другий - представнику замовника; третій - представнику виконавця. Якість та обсяг наданих послуг щодо забезпечення харчовими продуктами оформлюється актом приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами (додаток № 6 до Наказу № 62 від 09.02.2016), який підтверджує виконання своїх зобов'язань виконавцем за відповідний період. Акт складається не частіше ніж тричі на місяць (станом на 10, 20 та на останнє число місяця), але не більше ніж 5 робочих днів з часу отримання послуг в повному обсязі: перший примірник - замовнику, другий - представнику замовника; третій - представнику виконавця, та підписується: перший примірник - замовником, представниками замовника та представниками виконавця, другий та третій - представниками замовника і представниками виконавця.
Згідно з пунктом 6.4 Договору послуги надаються особовому складу військових частин, зазначених у пунктах 2.2 та 2.3 цього Договору в межах дислокації військових частин, а також особовому складу військових частин, що прикріплені на продовольче забезпечення, та іншим особам, які мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами законодавства України. Послуги можуть надаватися в інших місцях, які встановлюються представником замовника відповідно до свого розпорядку дня та специфіки завдань, які виконуються військовою частиною.
За умовами пункту 6.4.1 Договору обсяги послуг щодо забезпечення харчуванням визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю заявки на приготування їжі, на необхідну кількість осіб за кожною нормою харчування (годування) у розрізі асортименту харчових продуктів на підставі розкладок продуктів, додаткових норм і додаткових продуктів щодоби до 18.00 дня, що передує дню отримання послуг у двох примірниках. Перший - залишається у представника виконавця, другий - в їдальні та повертається представнику замовника наступного дня.
Пунктом 6.4.2 Договору передбачено, що обсяги послуг щодо забезпечення харчовими продуктами визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю щодекадно шостого, шістнадцятого та двадцять шостого числа кожного місяця, до дванадцятої години, заявки на харчові продукти у розрізі асортименту харчових продуктів за кожною нормою харчування (годування).
Згідно з пунктом 7.4.16 Договору у разі виявлення під час здійснення контрольних заходів порушень правил утримання та зберігання харчових продуктів в місцях їх зберігання; харчових продуктів, які не відповідають вимогам безпечності та окремим показникам якості (у тому числі правил маркування та етикетування); строк придатності яких закінчився, а також у разі використання харчових продуктів, які не відповідають вимогам чинних стандартів ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ розробленими та затвердженими Міністерством оборони України та ТУ виробника, на які відсутні державні стандарти або ТУ Міноборони, виконавець зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня складення та підписання сторонами відповідного акта вжити заходів стосовно вивезення продуктів, що були зафіксовані у такому акті, за межі військових частин та не допустити їх переміщення в інші військові частини.
Відповідно до пункту 11.1 Договору, з урахуванням додаткової угоди від 06.04.2020 року № 21 до нього, Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов Договору у період з 17.06.2020 року по 10.10.2020 року були надані послуги із забезпечення харчуванням особового складу (штатних тварин) військових частин, зокрема НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , а позивачем прийняті надані послуги, що підтверджується відповідними актами приймання наданих послуг та зведеними актами, наявними у матеріалах справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Міністерство оборони України посилалося на те, що при наданні послуг із забезпечення харчування у військових частинах НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 представником замовника було виявлено порушення відповідачем його договірних зобов'язань в частині безпечності та якості харчових продуктів, а також доведення встановлених норм харчування до особового складу, про що складено акти про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання від 23.06.2020 року № 551, від 15.07.2020 року № 350/48857/968, від 16.07.2020 року № 350/488/57/970, від 17.07.2020 року № 350/488/57/975, від 20.07.2020 року № 350/488/57/980, від 20.07.2020 року № 350/488/57/981, від 20.07.2020 року № 350/488/57/985, від 04.08.2020 року № 2542, від 04.09.2020 року № 2976, від 01.10.2020 року № 1768/01-40, від 21.09.2020 року № 350/488/57/1404, від 22.09.2020 року № 350/488/57/1405, від 23.09.2020 року № 350/488/57/1412, від 24.09.2020 року № 350/488/57/1414, від 25.09.2020 року № 350/488/57/1423, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1430, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1431, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1432, від 29.09.2020 року № 350/488/57/1445, від 30.09.2020 року № 350/488/57/1446, від 22.09.2020 року № 1702/01-40, від 11.09.2020 року № 1620/01-40, від 15.10.2020 року № 3471, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції у загальному розмірі 174 059,66 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями від 06.08.2020 року № 286/6/5676, від 06.08.2020 року № 286/6/5678, від 16.09.2020 року № 286/6/6592, від 30.09.2020 року № 286/6/6939, від 30.10.2020 року № 286/6/7750, від 30.10.2020 року № 286/6/7752, від 04.11.2020 року № 286/6/7886, від 04.11.2020 року № 286/6/7887, від 06.11.2020 року № 286/6/7957, в яких просив відповідача сплатити нараховану суму штрафу. Однак, наведені претензії були залишені відповідачем без задоволення, у зв'язку із чим Міністерство оборони України звернулося до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору від 29.12.2018 року № 286/2/18/175 відповідач у період з 17.06.2020 року по 10.10.2020 року надав позивачу послуги із забезпечення харчуванням особового складу (штатних тварин) військових частин, зокрема НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , на загальну суму 870 298 ,30 грн., що підтверджується відповідними актами приймання наданих послуг із забезпечення харчуванням особового складу (штатних тварин) військових частин та зведеними актами приймання наданих послуг із харчування.
Відповідно до пункту 6.17.1 Договору контроль за станом виконання договірних зобов'язань виконавцем здійснюють замовник та представники замовника. Контрольні заходи за якістю послуг із забезпечення харчуванням, харчовими продуктами представник замовника здійснює в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 року № 488 “Про затвердження Порядку контролю за якістю послуг із харчування особового складу Збройних Сил”.
Контроль здійснюється за: технологією приготування їжі, її якістю; відповідністю даних накладних фактичній наявності виданих харчових продуктів; санітарним станом об'єктів продовольчої служби; безпекою якості харчових продуктів під час постачання (у т.ч. для освіження) та зберігання; відповідністю харчових продуктів, що використовуються для надання послуг за цим Договором, чинним стандартам; порядком зберігання харчових продуктів на складі (або місцях); якістю та повнотою доведення встановлених норм харчування до кожного військовослужбовця та норм годування для штатних тварин і забезпечення їх кормами та фуражем, вивозом і видачею їжі; порядком освіження харчових продуктів; дотриманням санітарних заходів під час кулінарної обробки харчових продуктів, приготування і роздачу готової їжі, утримання їдалень, складів, овочесховищ; своєчасним проходженням медичного обстеження обслуговуючим персоналом, який задіяний в організації продовольчого забезпечення; використанням і утриманням виконавцем військового майна та його обслуговуванням відповідно до експлуатаційної документації.
Якщо під час здійснення контрольного заходу щодо якості послуг із забезпечення харчуванням, харчовими продуктами за результатами оцінки представника замовника існує обґрунтована підозра або встановлено, що харчовий продукт або інший об'єкт санітарних заходів є небезпечним чи непридатним до споживання та використання, зразок такого продукту відбирається у трьох юридично та аналітично однакових екземплярах у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 року № 833 “Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень”. Один з яких направляється до установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини для проведення досліджень, другий в присутності представника виконавця передається на зберігання військовій частині як контрольний зразок, а третій передається представнику виконавця.
Обіг зазначеного харчового продукту або іншого об'єкта контрольних заходів тимчасово припиняється представником замовника на період проведення дослідження до отримання протоколів лабораторних випробувань строком не більш як на 15 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи - не більше як на 5 календарних днів.
Згідно з пунктом 6.17.2 Договору будь-які контрольні заходи здійснюються представниками замовника в обов'язковій присутності представника виконавця, в разі його відмови та/або його відсутності - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника).
Результати проведення контрольних заходів оформлюються актом контролю, який складається в довільній формі та підписується представником замовника, що здійснював перевірку, та представником виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії. У разі відмови представника Виконавця підписувати акт контролю, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого акт контролю надсилається замовнику.
Відповідно до пункту 6.17.2.2 наведеної угоди для контролю за якістю готової продукції, співвідношення компонентів у страві та дотримання процесів приготування виконавець надає замовнику під час контрольних заходів технологічні карти, затверджені представником замовника.
Згідно з пунктом 6.17.3 Договору виявлені порушення умов цього договору фіксуються в: щоденному акті приймання наданих послуг з харчування, зведеному акті приймання наданих послуг із харчування, в графах книги обліку контролю за якістю приготування їжі та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуги щодо організації харчування; акті приймання послуг із забезпечення харчовими продуктами та акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - у разі надання послуги щодо надання забезпечення харчовими продуктами.
При виявленні порушень будь-яких умов Договору представником замовника складається акт про порушення договірних зобов'язань за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови - членами комісії та засвідчується їх підписами.
У разі відмови представника виконавця підписувати акт про порушення договірних зобов'язань, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого надсилається замовнику.
На підставі акта про порушення договірних зобов'язань замовником оформлюється претензія та направляється в установленому порядку виконавцю.
За умовами пункту 6.17.4 означеного правочину, у разі виявлення під час здійснення контрольних заходів порушень правил утримання і зберігання харчових продуктів в місцях зберігання харчових продуктів, харчових продуктів, які не відповідають вимогам безпечності та якості (у тому числі правил маркування та етикетування); строк придатності яких закінчився; а також у разі використання харчових продуктів, які не відповідають вимогам чинних стандартів: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ У, ТУ розробленими та затвердженими Міністерством оборони України та ТУ виробника, на які відсутні державні стандарти або ТУ Міноборони, виконавець зобов'язаний протягом одного робочого дня з дня складання та підписання сторонами відповідного акту вжити заходів стосовно вивезення продукції, що були зафіксовані у такому акті, за межі військових частин та недопущення їх переміщення в інші військові частини.
З матеріалів справи вбачається, що при наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_1 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань від 23.06.2020 року № 551, а саме: постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_2 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що складено акти про порушення договірних зобов'язань від 15.07.2020 року № 350/488/57/968, від 16.07.2020 року № 350/488/57/970, від 17.07.2020 року № 350/488/57/975, від 20.07.2020 року № 350/488/57/980, від 20.07.2020 року № 350/488/57/981, від 20.07.2020 року № 350/488/57/985, а саме: не доведення встановлених норм харчування до особового складу (у період з 15.07.2020 року по 20.07.2020 року).
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_3 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що свідчать акт про порушення договірних зобов'язань від 04.08.2020 року № 2542, а також зведений акт № 45/2678, а саме: надання послуг за щотижневою розкладкою продуктів, яка складена та погоджена в односторонньому порядку представником виконавця без врахування пропозицій представника замовника, що в свою чергу призвело до надання неякісних послуг та невідповідності наданих послуг розкладці продуктів.
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_3 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань від 04.09.2020 року № 2976, а саме: не доведення встановлених норм харчування до особового складу (у період з 21.08.2020 року по 31.08.2020 року).
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_4 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що складено акти про порушення договірних зобов'язань від 01.10.2020 року № 1768/01-40, а саме: не доведення встановлених норм харчування до особового складу (у період з 21.09.2020 року по 30.09.2020 року).
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_2 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що свідчать акти про порушення договірних зобов'язань від 21.09.2020 року № 350/488/57/1404, від 22.09.2020 року № 350/488/57/1405, від 23.09.2020 року № 350/488/57/1412, від 24.09.2020 року № 350/488/57/1414, від 25.09.2020 року № 350/488/57/1423, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1430, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1431, від 28.09.2020 року № 350/488/57/1432, від 29.09.2020 року № 350/488/57/1445, від 30.09.2020 року № 350/488/57/1446, а саме: надання послуг за щотижневою розкладкою продуктів, яка складена та погоджена в односторонньому порядку представником виконавця без врахування пропозицій представника замовника, що в свою чергу призвело до надання неякісних послуг та невідповідності наданих послуг розкладці продуктів, заміни одних продуктів на інші.
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_4 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що складено акт про порушення договірних зобов'язань від 22.09.2020 року № 1702/01-40, а саме: не доведення встановлених норм харчування до особового складу (у період з 11.09.2020 року по 20.09.2020 року).
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_4 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що свідчать акт про порушення договірних зобов'язань від 11.09.2020 року № 1620/01-40, а також зведений акт № 51/2736, а саме: не доведення встановлених норм харчування до особового складу (у період з 01.09.2020 року по 10.09.2020 року).
При наданні послуг із забезпечення харчуванням у військовій частині НОМЕР_3 представником замовника було виявлено порушення умов Договору, про що свідчить акт про порушення договірних зобов'язань від 15.10.2020 року № 3471, а саме: надання послуг за щотижневою розкладкою продуктів, яка складена та погоджена в односторонньому порядку представником виконавця без врахування пропозицій представника замовника, що в свою чергу призвело до надання неякісних послуг та невідповідності наданих послуг розкладці продуктів.
Суд зазначає, що вищенаведені акти про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” підписані уповноваженими представниками замовника та виконавця відповідно до пункту 6.17.3 Договору в добровільному порядку, а тому вважаються прийнятими відповідачем.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України)
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
За змістом положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 8.1 Договору унормовано, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до пункту 8.2.1 Договору у разі виявлення порушень договірних зобов'язань, виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20 % від вартості наданої послуги відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення:
- допущення виконавцем до процесу виробництва та/або обігу харчових продуктів осіб, які мають протипоказання до роботи з харчовими продуктами, у тому числі відсутність особових медичних книжок, несвоєчасне проходження медичного обстеження;
- недотримання виконавцем санітарних норм, встановлених законодавством про безпечність та якість харчових продуктів на об'єктах, що використовуються для надання послуг з харчування;
- використання виконавцем під час надання послуги з харчування харчових продуктів, які є небезпечними та з порушенням маркування;
- відмова від виконання вимоги замовника щодо зміни харчових продуктів, які є небезпечними;
- не допуск представників замовника для проведення контрольних заходів до об'єктів, що використовуються для надання послуг з харчування.
У розмірі 20 % від вартості наданої послуги, відповідно до акту приймання послуг із забезпеченням продуктами харчування:
- транспортування харчових продуктів транспортними засобами з порушенням вимог статті 44 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” від 23.12.1997 року № 771/97-ВР (зі змінами);
- постачання виконавцем харчових продуктів з порушенням маркування та харчових продуктів, які є небезпечними.
За порушення інших умов цього Договору щодо якості надання послуг виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20 % від вартості наданої послуги відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування на день виявлення порушення.
Пунктом 8.2.2 Договору, зокрема, встановлено, що при не доведенні встановлених норм харчування (заміни одних продуктів на інші без письмового дозволу представника замовника), виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості наданих послуг відповідно до акту приймання наданих послуг з харчування за окремими прийомами їжі за кожний встановлений та зафіксований випадок.
Судом, з урахуванням приписів чинного законодавства України та умов пунктів 8.2.1, 8.2.2 Договору від 29.12.2018 року № 286/2/18/175, перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, нарахованого за кожним порушенням окремо, та встановлено, що розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій є арифметично вірним та таким, що відповідає положенням закону та Договору.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” про стягнення 174 059,66 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Військсервіс-Волонтер” (04116, місто Київ, вулиця Маршала Рибалка, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 40887542) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022) 174 059 (сто сімдесят чотири тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. штрафу та 2 610 (дві тисячі шістсот десять) грн. 89 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 16.06.2021 року.
Суддя В.С. Ломака