ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/3653/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛ ТМ"
про стягнення 326919,69 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛ ТМ" про стягнення 326919,69 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду №ДР-12/09-2020 від 18.09.2020 в частині виконання робіт обумовлених договором, у зв'язку із чим позивачем заявлені вимоги про стягнення 284277,99 грн суми основного боргу, 14213,90 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3. договору та 28427,80 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3.1. договору.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3653/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.04.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не виконав свого зобов'язання щодо надання відповідачу будівельного майданчику (фронту робіт) та передачі проектної документації, у зв'язку із чим на підставі ч.4 ст.612, ч.1 ст.613 ЦК України відповідач не вважається таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з виконання робіт у строки встановлені договором. Таким чином, відповідач стверджує, що його обов'язок з виконання робіт не вважається порушеним, а тому правові наслідки передбачені ч.1 ст.611 ЦК України, п.15.3., п. 15.3.1., п.15.3.2. договору не настають, та не можуть відповідно бути застосовані до відповідача. Також відповідач зазначає, що одночасне стягнення з відповідача штрафів передбачених пунктами 15.3. та 15.3.1. договору, суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, відповідний штраф - є одним видом юридичної відповідальності, який застосовується за одне й теж правопорушення - прострочення виконання робіт за договором.
22.04.2021 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач проти посилань відповідача на прострочення кредитора заперечив, посилаючись на те, що з моменту проведення авансових платежів жодних уповноважених представників підрядника на територію замовника не направив, на лист відповідача про дострокове розірвання договору не відреагував. Відтак, позивач як замовник скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору в односторонньому порядку та відповідно звернувся до суду із позовною вимогою про повернення попередньої оплати на підставі ст.1212 ЦК України. Також позивач заперечив з приводу видаткової накладної № 109 від 21.12.2020 та товарно-транспортної накладної № Р109 від 21.12.2020, наданих відповідачем на підтвердження поставки матеріалів на об'єкт на загальну суму 38991,11 грн, оскільки вказані документи не підписані із сторони позивача. Окрім того, позивач зазначив, що заявлені позивачем до стягнення суми штрафів не суперечать ст.61 Конституції України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 призначено судове засідання у справі №910/3653/21 на 25.05.2021.
25.05.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 25.05.2021 відкладено судове засідання на 10.06.2021.
04.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що у зв'язку із невиконанням позивачем свого обов'язку передбаченого п.2.1., 6.2., 11.1. договору, строки виконання робіт передбачені п.3.1. договору не наступили, отже і не наступили обставини передбачені ч.2 ст.849 ЦК України та пунктом 6.1. договору, які надають позивачу право достроково розірвати договір.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
09.06.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 10.06.2021 повторно не з'явилися. Позивач та відповідач були повідомлені про судові засідання з розгляду справи по суті ухвалами суду від 18.05.2021, від 25.05.2021.
Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).
Частиною п'ятою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
18.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛ ТМ" (підрядник, відповідач) укладено договір підряду № ДР-12/09-2020 (надалі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався за замовленням замовника, виконати та здати йому в строк установлений договором, та згідно із Графіком виконаних робіт (Додаток № 3), роботи по влаштуванню фальшпідлоги в приміщеннях операторської, серверної і коридору під ключ на об'єкті "Реконструкція системи паропостачання заводу з монтажем когенераційної установки потужністю 13,315 МВт на ТОВ "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" за адресою: Миколаївська область, Первомайський район, селище Бандурка, вулиця Центральна, 40", а замовник зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх, згідно з умовами даного договору (п.2.1 договору).
За змістом пункту 3.1. договору, підрядник розпочне виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виконання замовником зобов'язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансу та передачі проектної документації, і здійснюватиме виконання робіт згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №3), який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до Графіку виконання робіт (у редакції Додаткової угоди № 1 від 02.11.2020 року), сторони встановили наступні строки виконання робіт - 51 календарний день, у тому числі:
Термін поставки матеріалів на об'єкт - 38 календарних днів;
Термін підготовки основи та улаштування плитки на об'єкті - 6 календарних днів;
Термін улаштування фальшпідлоги на об'єкті - 7 календарних днів.
Відповідно до п.3.4. договору, датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником після підписання остаточного Акту приймання виконаних робіт, а датою закінчення розрахунків, на підставі підписаного Акту про відсутність зауважень (за формою згідно з додатком №4), є дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.
Договірна ціна та вартість виконання окремих етапів робіт визначається цим договором, а також додатками та додатковими угодами, які є невід'ємною частиною даного договору (п.4.1. договору).
Відповідно до п.4.2. договору (у редакції додатковою угодою № 1 від 02.11.2020 року) договірна ціна робіт та одиничні розцінки на роботи, вказуються в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна становить - 406111,42 грн з ПДВ.
Відповідно до п.5.1. договору розрахунки за виконання робіт замовник здійснює таким чином:
- авансовий платіж у розмірі 272921,18 грн, що здійснює замовник у якості попередньої оплати за майбутнє виконання робіт та/або придбання матеріалів, перераховується замовником протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього договору;
- щомісячні розрахунки за виконані підрядником роботи за цим договором здійснюються замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом десяти банківських днів із дати підписання сторонами актів приймання виконаних робіт та надання рахунків, які надаються замовнику не пізніше 20 числа кожного місяця , з урахуванням раніше перерахованого авансу та утримання коштів згідно із п.5.4. даного договору.
Згідно із п.5 додаткової угоди № 1 від 02.11.2020 сторонами погоджено, що авансовий платіж у розмірі 11356,81 грн, що становить 70% від вартості робіт, визначеної у п.3 цієї додаткової угоди перераховується замовником протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди; оплата у розмірі 4867,11 грн, що становить 30% від вартості виплачується на користь підрядника протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Згідно із платіжними дорученнями № 7715 від 28.09.2020 на суму 272921,18 грн та №7837 від 05.11.2020 на суму 11356,81 грн позивач сплатив на користь відповідача аванс у загальній сумі 284277,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, відповідно до умов договору (з урахуванням внесених змін та доповнень, визначених додатковою угодою № 1 від 02.11.2020) строк виконання будівельних робіт становив 51 календарний день від отримання авансового платежу, однак відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, станом на час подання позову до виконання будівельних робіт не приступив.
Пунктом 15.1. договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.
У відповідності до п.15.3. договору, в разі недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього, більше ніж 15 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 5% від вартості робіт, по яким відбулися порушення.
Згідно із до п.15.3.1. договору, в разі якщо недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього (невиконання робіт) та/або виправлення робіт неналежної якості перевищує 30 календарних днів, підрядник сплачує замовнику понад суму штрафу, указану в п.15.3 цього договору, суму штрафу в розмірі 10% від вартості робіт, по яким відбулися порушення.
Відповідно до п.15.3.2. договору, у випадку недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього, (невиконання робіт) та/або виправлення робіт неналежної якості, більше ніж 30 календарних днів по відповідному зобов'язанню, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом направлення підряднику відповідного письмового повідомлення. В такому випадку підрядник зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення замовника про розірвання цього договору повернути замовнику - суму в розмірі оплачених, але невиконаних робіт, а також зобов'язаний сплатити штрафи, передбачені пп.15.3, 15.3.1. цього договору, та відшкодувати збитки, викликані невиконанням договірних зобов'язань.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку та вимагати повернення сплачених коштів у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт за формою КБ-2в, переданих інших цінностей, відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав виконання робіт згідно з п. 3.1. договору або порушує графік виконання робіт (додаток №3) більше ніж 10 календарних днів з вини підрядника, або за наявності інших порушень підрядником умов договору.
Згідно із п.18.1. договору, внесення змін до цього договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом. В разі наявності підстав для розірвання цього договору в односторонньому порядку з боку замовника, замовник направляє повідомлення про розірвання цього договору підряднику за 5 календарних днів до дати його розірвання. В такому разі цей договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання підрядником повідомлення.
Відповідно до п.20.1. договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
09.02.2021 позивач направив відповідачу претензію вих. №113 від 02.02.2021 у якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до п. 18.1. договору та вимагав у п'ятиденний термін з дня отримання цієї претензії повернути грошові кошти в розмірі оплачених, але не виконаних робіт та не придбаних матеріалів, загальною вартістю 284277,99 грн.
Оскільки, відповідач оплачені згідно договору роботи не виконав, повернути отриманий аванс відмовився, а також не виконав покладені на нього зобов'язання зі складання та реєстрації податкових зобов'язань з податку на додану вартість за отриманими від позивача платежами (п.15.13. договору), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 284277,99 грн суми основного боргу, 14213,90 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3. договору та 28427,80 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3.1. договору.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом, права та обов'язки сторін у даній справи виникли на підставі договору підряду № ДР-12/09-2020 від 18.09.2020.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до договору підряду № ДР-12/09-2020 від 18.09.2020 (п.5.1. договору, п.5 додаткової угоди № 1 від 02.11.2020) сторонами погоджено, що позивач сплачує авансовий платіж у розмірі 272921,18 грн протягом 10-ти банківських днів з дати підписання сторонами цього договору та авансовий платіж у розмірі 11356,81 грн, що становить 70% від вартості робіт протягом 3 банківських днів з дати підписання сторонами цієї додаткової угоди.
Судом встановлено, що позивач на виконання умов п.5.1. договору, п.5 додаткової угоди № 1 від 02.11.2020 перерахував на користь відповідача суму авансу у загальному розмірі 284277,99 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7715 від 28.09.2020 на суму 272921,18 грн та №7837 від 05.11.2020 на суму 11356,81 грн.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Позивач вказує, що право на відмову від договору в односторонньому порядку виникло у нього на підставі на п.15.3.2. договору та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (з урахуванням додаткових пояснень та відповіді на відзив).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в якості підстав для відмови від договору підряду позивач зазначив про те, що зі сторони відповідача має місце порушення умов укладеного договору, а саме невиконання робот, визначених договором згідно із графіком виконання робіт.
Як підтверджено матеріалами справи, 09.02.2021 позивач направив відповідачу претензію вих. №113 від 02.02.2021 у якій повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до п. 18.1. договору та вимагав у п'ятиденний термін з дня отримання цієї претензії повернути грошові кошти в розмірі оплачених, але не виконаних робіт та не придбаних матеріалів, загальною вартістю 284277,99 грн.
У статті 849 Цивільного кодексу України передбачено права замовника під час виконання роботи.
Так, згідно з частиною 1 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Таким чином, правовою нормою, якою позивач обґрунтовує своє право на відмову від подальшого виконання договору є саме частина 2 статті 849 ЦК України, а отже під час розгляду цієї справи суд має встановити чи доведена фактична наявність визначених у цій частині статті 849 ЦК України підстав для такої односторонньої відмови.
Також пунктом 6.1. договору встановлено, що замовник має право розірвати цей договір в односторонньому порядку та вимагати повернення сплачених коштів у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт за формою КБ-2в, переданих інших цінностей, відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав виконання робіт згідно з п. 3.1. договору або порушує графік виконання робіт (додаток №3) більше ніж 10 календарних днів з вини підрядника, або за наявності інших порушень підрядником умов договору.
Відповідно до п.15.3.2. договору, у випадку недотримання строків виконання робіт, встановлених даним договором або додатками до нього, (невиконання робіт) та/або виправлення робіт неналежної якості, більше ніж 30 календарних днів по відповідному зобов'язанню, замовник має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, шляхом направлення підряднику відповідного письмового повідомлення. В такому випадку підрядник зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання відповідного письмового повідомлення замовника про розірвання цього договору повернути замовнику - суму в розмірі оплачених, але невиконаних робіт, а також зобов'язаний сплатити штрафи, передбачені пп.15.3, 15.3.1. цього договору, та відшкодувати збитки, викликані невиконанням договірних зобов'язань.
Згідно із п.18.1. договору, внесення змін до цього договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено цим договором або законом. В разі наявності підстав для розірвання цього договору в односторонньому порядку з боку замовника, замовник направляє повідомлення про розірвання цього договору підряднику за 5 календарних днів до дати його розірвання. В такому разі цей договір вважається розірваним на шостий календарний день з моменту отримання підрядником повідомлення.
Отже як встановлено п.6.1., п.15.3.2. договору та частиною 2 статті 849 ЦК України право позивача на односторонню відмову від договору обумовлене порушенням відповідачем строків виконання робіт.
Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до Графіку виконання робіт (у редакції Додаткової угоди № 1 від 02.11.2020 року), сторони встановили наступні строки виконання робіт - 51 календарний день, у тому числі:
Термін поставки матеріалів на об'єкт - 38 календарних днів;
Термін підготовки основи та улаштування плитки на об'єкті - 6 календарних днів;
Термін улаштування фальшпідлоги на об'єкті - 7 календарних днів.
Зі змісту Графіку виконання робіт вбачається, що сторонами не визначено моменту згідно із якого бере відлік строк виконання робіт.
Водночас, пунктом 3.1. договору передбачено, що підрядник (відповідач) розпочне виконання робіт протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виконання замовником (позивачем) зобов'язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансу та передачі проектної документації, і здійснюватиме виконання робіт згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №3), який є невід'ємною частиною даного договору.
Тобто, строк виконання робіт визначений у графіку виконання робіт розпочинається протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виконання позивачем зобов'язань щодо надання будівельного майданчика (фронту робіт), перерахування авансу та передачі проектної документації.
Отже, відповідач мав розпочати роботи лише після виконання позивачем таких умов у сукупності: перерахування авансу, надання будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі проектної документації.
Відповідач у відзиві на позов зазначав про те, що відсутні підстави для розірвання договору в односторонньому порядку, повернення позивачу сплаченої останнім суми авансу та стягнення з відповідача штрафів за несвоєчасно виконані роботи у зв'язку з тим, що відбулося прострочення кредитора, оскільки позивач не виконав свого зобов'язання щодо надання відповідачу будівельного майданчику (фронту робіт) та передачі проектної документації.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Як зазначено судом вище, позивач як замовник виконав свій обов'язок зі сплати на користь відповідача як підрядника авансу у розмірі 284277,99 грн.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачу будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі проектної документації.
Умовами договору (п.6.2.) передбачено обов'язок замовника надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисною документацією, сплатити аванс згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.11.1. договору будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником протягом трьох робочих днів з дати підписання цього договору і оформляється відповідним актом. Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (проект організації будівництва та проект виконання робіт, погоджені сторонами замовником), склад і зміст якої нормативними документами та цим договором.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, позивач у порушення наведених приписів процесуального закону не надав суду жодних належних доказів на підтвердження передачі будівельного майданчика (фронту робіт) згідно із актом та проектно-кошторисної документації підряднику.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, та не підтверджено доказами відповідно до умов договору та наведених норм закону виконання свого обов'язку щодо передачі відповідачеві будівельного майданчику (фронт робіт) та проектно-кошторисної документації.
Оскільки позивач не передав відповідачу будівельного майданчика (фронту робіт) та проектної документації, докази виконання зазначеного обов'язку позивач у матеріали справи не надав, з огляду на те, що обов'язок відповідача розпочати виконання робіт виникає лише після виконання позивачем у сукупності умов договору щодо перерахування авансу, надання будівельного майданчика (фронту робіт) та передачі проектної документації, суд дійшов висновку, що строк виконання робіт не настав.
Тобто, позивач не довів, що відповідачем були порушені строки виконання спірного договору, а відповідно позивач не довів обставин виникнення у нього права на відмову від договору на підставі п.6.1., п.15.3.2. договору та частиною 2 статті 849 ЦК України.
З огляду на викладене, претензія вих. №113 від 02.02.2021 не може вважатися належною і обґрунтованою відмовою від договору підряду № ДР-12/09-2020 від 18.09.2020.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для повернення сплачених позивачем коштів у сумі 284277,99 грн. За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 284277,99 грн заборгованості.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст.218 Господарського кодексу України).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Водночас, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 220 Господарського кодексу України боржник не визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
З огляду на встановлені судом вище обставини щодо відсутності порушення відповідачем строків виконання спірного договору відсутні підстави для нарахування згідно із п.15.3., п.15.3.1. договору штрафу у розмірі 5% та 10%, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення 14213,90 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3. договору та 28427,80 грн штрафу, нарахованого на підставі п.15.3.1. договору слід відмовити.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №926/107/19 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі умовами договору не було визначено конкретного порядку передачі як відповідної документації, так і майданчика (фронту) робіт, у той час у справі №910/3653/21 встановлено порядок передачі будівельного майданчика, визначено обов'язок позивача надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати проектно-кошторисною документацією, сплатити аванс із виконанням такого обов'язку обумовлений початок виконання робіт підрядника.
Щодо посилань позивача на листування, доданого позивачем до додаткових пояснень від 09.06.2021, зокрема, листи вих.№1282 від 13.11.2020, вих.№10/11-2020 від 25.11.2020, то суд зазначає, що зі змісту наданого позивачем листування не вбачається підтвердження відповідачем факту отримання будівельного майданчику чи проектної документації, а наявність такого листування не звільняє позивача від покладених на нього договором обов'язків.
Судом враховано, що за змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Однак, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.
Разом з тим, позивач обґрунтовував відмову від договору на підставі ч.2 ст.849 ЦК України та п.6.1., п.15.3.2. договору, згідно із якими право замовника на відмову від договору обумовлене несвоєчасним виконанням (невиконанням) підрядником робіт.
Отже, підставою для відмови від договору замовником було не реалізація його права на відмову від договору у будь-який час до закінчення роботи, а саме неналежне виконання підрядником умов договору щодо своєчасного початку виконання відповідних робіт.
Суд зазначає, що законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може буде виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми (постанова Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БАНДУРСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВАПОЛ ТМ" про стягнення 326919,69 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.06.2021.
Суддя С. О. Турчин