ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2021Справа № 910/5251/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕТС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ХАБ"
про стягнення 88583,74 грн
за участю представників:
від позивача: Постульга В.Є.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕТС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ХАБ" про стягнення 88583,74 грн, з яких: 81140,87 грн - основний борг, 879,16 грн - 3 % річних, 3046,99 грн - інфляційні втрати, 3516,72 грн. - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №48/К від 03.09.2018.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5251/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
05.05.2021 через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення оплати за суборенду приміщення за жовтень - грудень 2020 року та нараховані на ці суми пеню, 3% річних та інфляційні втрати. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що згідно платіжного доручення від 24.12.2020 року відповідачем було проведено оплату 125056,36 грн за суборендну плату за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, а тому у відповідача відсутня заборгованість по суборенді. Відповідач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість по комунальним платежам за листопад - грудень 2020 року.
11.05.2021 через відділ діловодства від позивача надійшла довідка про стан заборгованості.
17.05.2021 через відділ діловодства від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 призначено судове засідання у справі №910/5251/21 на 10.06.2021.
08.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо заборгованості та розрахунки
У судове засідання 10.06.2021 з розгляду справи по суті представник відповідача не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений ухвалою суду від 26.05.2021, отриманою відповідачем 02.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480170705.
Присутній у судовому засіданні 10.06.2021 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.
У судовому засіданні 10.06.2021 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕТС" (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ХАБ" (суборендар, відповідач) укладений договір суборенди нежитлового приміщення №48/К (надалі - договір суборенди), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на 3-му поверсі інженерного корпусу (в літ "М-7"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25 (надалі - Майно, приміщення). Площа приміщення складає - 308,00 кв.м.
Майно, що суборендується, знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди № 11/18 від "07" серпня 2018 року та акта прийому - передачі, між орендарем та ПрАТ "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02426463 (надалі - власник), в особі генерального директора Деревянка Олексія Володимировича, що діє на підставі Статуту Товариства (п.1.2. договору суборенди).
Згідно із п.2.1. договору суборенди суборендоване приміщення надається для здійснення суборендарем своїх завдань згідно зі Статутом, таким чином, щоб його дії не суперечили чинному законодавству України та не створювали перешкод і не обмежували прав інших орендарів/суборендарів у праві користування приміщенням , а також власника.
Суборендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та Акта приймання-передачі майна (Додаток № 1), який підтверджує технічний стан майна і є невід'ємною частиною цього договору. Суборендоване майно повинне бути передане орендарем і прийняте суборендарем з моменту підписання сторонами даного договору та Акта приймання-передачі Майна, що підписується сторонами не пізніше "03" вересня 2018 року (п.3.1. договору суборенди).
Згідно із актом приймання-передачі від 03.09.2018 позивач передав, а орендар передав, а відповідач прийняв в суборенду нерухоме майно загальною площею 308,00 кв.м., на 3-му поверсі інженерного корпусу (в літ "М-7"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.
Відповідно до п.4.1.,4.2. договору суборенди базова суборендна плата за 1 (один) квадратний метр суборендованого приміщення складає 150,00 грн, крім того ПДВ 20% - 30 грн, а всього з ПДВ - 180,00 грн. Базова суборендна плата на місяць за суборендоване приміщення (базова місячна суборендна плата) складає - 46200,00 грн, крім того ПДВ 20 % - 9240,00 грн, а всього до сплати - 55440,00 грн.
Плата за користування майном у наступні місяці нараховується з урахуванням індексації (п.4.3. договору суборенди).
Відповідно до Додаткових угод №2-10, починаючи з квітня 2020 року відповідачу надавалася знижка у розмірі 50% по місячній суборендній платі.
Пунктом 4.5. договору суборенди сторонами погоджено, що суборендна плата сплачується суборендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Орендаря на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший та останній місяці суборенди здійснюється авансом - протягом 10 (десяти) календарних днів з дня підписання цього договору, наднормативна сума плати за суборенду підлягає в установленому порядку поверненню суборендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Згідно із додатковою угодою №1 від 31.08.2019 до договору сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до договору суборенди, зокрема пункт 4.3 розділу 4 договору після слів "з урахуванням індексації" доповнити словами "(крім випадків дефляції) ". У першому реченні пункту 4.5 розділу 4 договору слова "не пізніше 10 числа" замінити словами "не пізніше 25 числа".
За змістом пункту 4.6. договору суборенди після закінчення строку дії договору, його розірвання з підстав, визначених в цьому договорі, або у випадку відмови Суборендаря від суборенди приміщення відповідно до умов цього договору, суборендна плата та інші платежі, передбачені Договором, сплачуються по день фактичної здачі приміщення орендарю згідно з Актом приймання - передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю, в зв'язку з чим договір буде чинним в частині виконання суборендарем зазначених зобов'язань по поверненню орендарю приміщення за Актом приймання - передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю та оплаті зазначених платежів до виконання цих зобов'язань.
Згідно із пунктом 4.9. договору суборенди платежі, пов'язані з використанням майна, такі як: оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції, а також інших експлуатаційних витрат, відшкодовуються суборендарем орендарю окремо відповідно до виставленого рахунку, згідно показників лічильників, встановлених в суборендованому приміщенні. Розрахунок інших експлуатаційних послуг надається суборендарю окремо. Оплата зазначених платежів здійснюється суборендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання від орендаря рахунку - фактури.
У відповідності до пп. 5.1.2., 5.1.8. п. 5.1. договору суборенди, суборендар зобов'язався своєчасно у повному обсязі здійснювати оплату за користування майном та проводити розрахунки з орендарем згідно з розділом 4 даного договору. Нести всі витрати, пов'язані з використанням майна, такі як: оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції та інших експлуатаційних витрат і послуг, а також згідно з постановами НКРЕКП, відповідно до п. 4.9 цього договору.
Згідно з пп.9.2.1 п.9.1. договору суборенди у випадку прострочення оплати суборендної плати та інших платежів, пов'язаних з використанням майна, що передбачено розділом 4 цього договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.
Відповідно до п.3.7. договору суборенди дія договору припиняється після підписання сторонами Акта приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю. В разі розірвання договору орендарем з підстав, викладених у п. п. 11.3,11.4 цього договору, він припиняється на умовах, визначених у зазначеному розділі 11, але при цьому договір залишається чинним в частині обов'язку суборендаря відшкодувати суборендну плату та інші передбачені цим договором платежі за період від дати розірвання цього Договору до дати фактичного звільнення суборендованого майна та підписання акта приймання-передачі суборендованого приміщення від суборендаря орендарю.
Згідно із додатковою угодою № 11 від 21.12.2020 року сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору № 48/К від 03 вересня 2018 року.
У відповідності до п.3 додаткової угоди №11 від 21.12.2020 сторони підтверджують, що на момент розірвання договору існує заборгованість суборендаря перед орендарем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за договором, включаючи нарахування по день фактичного звільнення майна та підписання Акта приймання-передачі майна від суборендаря орендарю, в сумі 81140,87 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 21.12.2020, на виконання умов додаткової угоди №11 від 21.12.2020 відповідач повернув, а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення площею 308,00 кв.м., на 3-му поверсі інженерного корпусу (в літ "М-7"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.
Позивач зазначає, що відповідачеві були виставлені рахунки на оплату:
рахунок на оплату №2812 від 01 жовтня 2020 року (суборенда приміщення за жовтень 2020 року);
рахунок на оплату №3082 від 01 листопада 2020 року (суборенда приміщення за листопад 2020 року);
рахунок на оплату №3447 від 30 листопада 2020 року (відшкодування комунальних та інших витрат за листопад 2020 року);
рахунок на оплату №3388 від 01 грудня 2020 року (суборенда приміщення за 01.12.2020 -21.12.2020);
рахунок на оплату №3657 від 21 грудня 2020 року (відшкодування комунальних та інших витрат за 01.12.2020 - 21.12.2020).
На обґрунтування позову позивач посилається на те, що суборенда приміщення за жовтень 2020 року оплачена частково, заборгованість становить 31358,00 грн; суборенда приміщення за листопад 2020 року не оплачена повністю, заборгованість становить - 31734,61 грн; відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить - 30664,26 грн.; суборенда приміщення за період з 01 по 21 грудня 2020 року не оплачена повністю та становить 21777,11 грн; відшкодування комунальних витрат за 01-21 грудня 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить - 21046,89 грн. Загальна сума заборгованості становила: 136580,87 грн.
Оскільки відповідачем 21.09.2018 внесено передоплату за останній місяць суборенди згідно договору у розмірі 55440,00 грн, за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за суборенду та відшкодування комунальних та інших витрат становить 81140,87 грн.
Згідно із гарантійним листом вих.77 від 24.11.2020 відповідач зазначив, що має намір сплатити заборгованість з орендної плати за період з травня 2020 року по серпень 2020 року до кінця 2020 року.
23.12.2020 позивач направив відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості за договором суборенди. Відповідач отримав вказану вимогу позивача 28.12.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення, однак відповіді на вимогу не надав, заборгованості не сплатив.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежитлового приміщення №48/К від 03.09.2018, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ХАБ" основного боргу у сумі 81140,87 грн, 3 % річних у сумі 879,16 грн, інфляційних втрат у сумі 3046,99 грн та пені у сумі 3516,72 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами спору Договір є договором піднайму, до якого за приписами ч.3 ст.774 Цивільного кодексу України застосовуються положення про договір найму.
Згідно з вимогами ст.759 Цивільного кодексу України (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правових відносин) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно із актом приймання-передачі від 03.09.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в суборенду нерухоме майно загальною площею 308,00 кв.м., на 3-му поверсі інженерного корпусу (в літ "М-7"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.
В силу положень ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як підтверджено матеріалами справи згідно із додатковою угодою № 11 від 21.12.2020 року сторони дійшли згоди про дострокове розірвання договору № 48/К від 03 вересня 2018 року та припинення його дії з 21.12.2020.
Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 21.12.2020, на виконання умов додаткової угоди №11 від 21.12.2020 відповідач повернув, а позивач прийняв зі строкового платного користування нежитлове приміщення площею 308,00 кв.м., на 3-му поверсі інженерного корпусу (в літ "М-7"), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25.
Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Як зазначено позивачем у позові, відповідачеві були виставлені рахунки на оплату:
рахунок на оплату №2812 від 01 жовтня 2020 року (суборенда приміщення за жовтень 2020 року);
рахунок на оплату №3082 від 01 листопада 2020 року (суборенда приміщення за листопад 2020 року);
рахунок на оплату №3447 від 30 листопада 2020 року (відшкодування комунальних та інших витрат за листопад 2020 року);
рахунок на оплату №3388 від 01 грудня 2020 року (суборенда приміщення за 01.12.2020 -21.12.2020);
рахунок на оплату №3657 від 21 грудня 2020 року (відшкодування комунальних та інших витрат за 01.12.2020 - 21.12.2020).
Позивачем зазначено, що суборенда приміщення за жовтень 2020 року оплачена частково, заборгованість становить 31358,00 грн; суборенда приміщення за листопад 2020 року не оплачена повністю, заборгованість становить - 31734,61 грн; відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить - 30664,26 грн.; суборенда приміщення за період з 01 по 21 грудня 2020 року не оплачена повністю та становить 21777,11 грн; відшкодування комунальних витрат за 01-21 грудня 2020 року не оплачені повністю, заборгованість становить - 21046,89 грн. Загальна сума заборгованості становила: 136580,87 грн.
Оскільки відповідачем 21.09.2018 внесено передоплату за останній місяць суборенди згідно договору у розмірі 55440,00 грн (платіжне доручення №1260 від 21.09.2018), за розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за суборенду та відшкодування комунальних та інших витрат становить 81140,87 грн (заборгованість за суборенду за жовтень 2020 року - 31358,00 грн; заборгованість за суборенду за листопад 2020 року - 19118,61 грн; заборгованість за відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року - 30664,26 грн).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пунктів 4.5., 4.9. договору суборендна плата сплачується відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця; платежі, пов'язані з використанням майна, такі як: оплата опалення, спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, охорони будинку, вивезення побутових відходів, дезінфекції, а також інших експлуатаційних витрат, відшкодовуються відповідачем позивачу орендарю окремо відповідно до виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання від орендаря рахунку - фактури.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують факт наявності у відповідача заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №48/К від 03.09.2018 з оплати суборенди і відшкодування комунальних та інших витрат у сумі 81140,87 грн.
Натомість відповідачем доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 81140,87 грн не надано.
Доводи відповідача про відсутність заборгованості по суборенді, оскільки згідно платіжного доручення від 24.12.2020 року відповідачем було проведено оплату 125056,36 грн за суборенду плату за вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, суд відхиляє, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем враховано зазначену суму оплати в розрахунок заборгованості (здійснено зарахування за попередні періоди заборгованості).
Також у відповідності до п.3 додаткової угоди №11 від 21.12.2020 сторони підтверджують, що на момент розірвання договору існує заборгованість відповідача перед позивачем по суборендній платі та відшкодуванню комунальних і експлуатаційних витрат за договором, включаючи нарахування по день фактичного звільнення майна та підписання Акта приймання-передачі майна від відповідача позивачу орендарю, в сумі 81140,87 грн.
Окрім того, згідно із підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 по 25.01.2021 заборгованість відповідача перед позивачем станом на 25.01.2021 становить 81140,87 грн.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення від 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не спростував наведених позивачем у позові обставин та факту наявності заборгованості за договором суборенди нежитлового приміщення №48/К від 03.09.2018 у сумі 81140,87 грн. Доказів сплати заборгованості у сумі 81140,87 грн відповідачем не надано.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Ураховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання за договором суборенди нежитлового приміщення №48/К від 03.09.2018 у сумі 81140,87 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаних сум заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3 % річних у сумі 879,16 грн, інфляційних втрат у сумі 3046,99 грн та пені у сумі 3516,72 грн, то суд зазначає наступне.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з пп.9.2.1 п.9.1. договору суборенди у випадку прострочення оплати суборендної плати та інших платежів, пов'язаних з використанням майна, що передбачено розділом 4 цього договору, суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунок позивача (з урахуванням пояснень щодо розрахунку від 03.06.2021 та деталізованого розрахунку доданого до пояснень, враховуючи, що у відповідача наявна заборгованість за суборенду за жовтень 2020 року, за суборенду за листопад 2020 року, за відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року), судом встановлено, що обґрунтованими до стягнення є пеня у сумі 2435,34 грн, 3% річних у сумі 609,06 грн та інфляційні втрати у сумі 3044,79 грн, нараховані на заборгованість за суборенду за жовтень 2020 року, за суборенду за листопад 2020 року та за відшкодування комунальних витрат за листопад 2020 року.
Таким чином, позовні вимоги у частині стягнення пеня, 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє частково.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕТС".
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.9 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №05/01/2021 про надання адвокатських послуг від 05.01.2021, укладений з адвокатом Постульгою В.Є., акт прийому-передачі наданих послуг від 15.03.2021, платіжне доручення №6486 від 17.03.2021, ордер серії КВ №465023/1 виданий 05.01.2021.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/5251/21.
З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову та заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт
У відповідності до наведеної норми Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Заперечення відповідача щодо дати складення акту прийому-передачі наданих послуг суд відхиляє, оскільки складення первинного документа раніше дати підписання позовної заяви не спростовує факту надання адвокатом послуг з надання правової допомоги у цій справи, зокрема, підготовку до розгляду подання позову, розгляду справи, збір доказів, написання даної позовної заяви, надання пояснень та заяв по суті справи.
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 2700,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 2658,74 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС ХАБ" (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЗООЛОГІЧНА, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 41475792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕТС" (01133, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЩОРСА, будинок 32-Г, офіс 260, ідентифікаційний код 32916793) заборгованість у сумі 81140,87 грн, пеню у сумі 2435,34 грн, 3% річних у сумі 609,06 грн, інфляційні втрати у сумі 3044,79 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2235,31 грн та витрати на правову допомогу у сумі 2658,74 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.06.2021.
Суддя С. О. Турчин