14.06.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/305/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро"
про стягнення заборгованості в сумі 546 160,28 грн., з них: 504120,00 грн. - основний борг, 24983,72 грн. - пеня, 5758,20 грн. - 3% річних, 11 298,36 грн. - інфляційні
за участю:
від позивача: Окуневич Михайло Валентинович - адвокат, (посвідчення адвоката № 000260 від 02.02.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР № 000260 від 02.02.2018)
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 535 746,41 грн., з них: 504 120,00 грн. - основний борг, 16 351,53 грн. - пеня, 3976,52 грн. - 3% річних, 11 298,36 грн. - інфляційні.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.04.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.05.2021.
Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2021 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 18.05.2021.
18 травня 2021 року позивачем по справі в судовому засіданні подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№7751/21 від 18.05.2021).У вказаній заяві про збільшення позовних вимог позивач зазначає про збільшення розміру позовної вимоги за період з 06.04.2021 по 18.05.2021 в частині стягнення 3 % річних в сумі 1781,68 грн. та пені в сумі 8632,19 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 5758,20 грн та пеня в сумі 24 983,72 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2021 прийнято заяву позивача за вх. № 7751/21 від 18.05.2021 про збільшення позовних вимог та відкладено підготовче судове засідання на 31.05.2021. Таким чином, предметом спору у справі є стягнення заборгованості заборгованості в сумі 546 160,28 грн., з них: 504 120,00 грн. - основний борг, 24 983,72 грн. - пеня, 5 758,20 грн. - 3% річних, 11 298,36 грн. - інфляційні.
Ухвалою від 31.05.2021 Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.06.2021 о 10:00 год.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та з підстав зазначених у позовній заяві і просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 31.05.2021 року. Відзив на позов не подав.
Вказана ухвала направлена на адресу відповідача, яка зазначена в ЄДРПОУ та позовній заяві. Крім того, про знаходження відповідача за зазначеною адресою свідчать долучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення останньому (відповідачу по справі) попередніх процесуальних документів (ухвал суду) по справі.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до ч.2 ст. 178 господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір поставки №09-10-2020 від 09.10.2020 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 укладеного Договору, сторонами погоджено, що постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити товар сортименту кількості та за ціною, яка вказується в рахунках та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату за товар у формі безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дати поставки.
Відповідно до п.6.1 Договору, сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які передбачені даним договором.
На виконання умов Договору поставки №09-10-2020 від 09.10.2020 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 148 296 грн 00 к., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи а саме: №РН-0000106 від 01.12.2020 на суму 233 472 грн 00к., №РН-0000107 від 01.12.2020 на суму 233 624 грн 00 к., №РН-0000108 від 02.12.2020 на суму 112 176 грн 00 к., №РН-0000113 від 09.12.2020 на суму 170 088 грн 00 к., №РН-0000114 від 11.12.2020 на суму 166 136 грн 00 к., №РН-0000001 від 06.01.2021 на суму 232 800 грн 00 к.
На виконання умов договору щодо оплати за отриманий відповідачем товар, останній розрахувався частково, зокрема на суму 644 176 грн 00к., зокрема:
04.12.2020 року здійснено оплату в розмірі 112 176 грн 00к.;
09.12.2020 здійснено оплату в розмірі 250 000 грн 00 к.;
10.12.2020 здійснено оплату в розмірі72 000 грн 00 к.;
05.01.2021 здійснено оплату в розмірі 210 000 грн 00к.
Непогашеною залишилась сума в розмірі 504 120 грн 00 к., про що свідчить двосторонній акт звірки розрахунків, копія якого долучена до матеріалів справи.
Претензійним листом №11/02 від 22.02.2021 позивач звернувся до відповідача про погашення заборгованості в сумі 504 120 грн 00к.
Проте відповідач вказану заборгованість не сплатив, що зумовило позивача звернутись з вказаним позовом до суду.
За наведених обставин, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. п. 1, 2, 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Як встановлено матеріалами справи між сторонами укладено Договір поставки №09-10-2020 від 09.10.2020 року, відповідно до якого відповідач зобов'язується у відповідності до умов договору вчасно здійснювати оплату за поставлений позивачем та отриманий ним (відповідачем по справі) товар.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов Договору поставки №09-10-2020 від 09.10.2020 та на підставі видаткових накладних позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 1 148 296 грн 00к., за який у відповідності до умов договору відповідач зобов'язався розрахуватись у встановлені договором строки.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач умови договору щодо повної оплати за отриманий від позивача товар не виконав в обумовлені строки, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 504 120 грн 00 к.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 504 120 грн 00 к. не надав, доводи позивача не спростував.
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо повної оплати за отриманий товар по Договору поставки № 09-10-2020 від 09.10.2020, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості на суму 504 120 грн 00 к. на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.5 Договору сторонами погоджено, що у випадку порушення строків з оплати товару, передбачених даним договором , покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої партії товару у відношенні якої мало місце прострочення за кожну добу прострочення.
На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 24 983,72 грн.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу прийшов до висновку про обгрунтованість її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов'язання, позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 5758 грн 20 к. та 11 298 грн 36 к. - інфляційних втрат.
Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних і встановлено правомірність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги заявлених у позовній заяві.
За наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема в частині стягнення заборгованості за договором поставки № 09-10-2020 від 09.10.2020 року в сумі 546 160,28 грн., з них: 504120,00 грн. - основний борг, 24983,72 грн. - пеня, 5758,20 грн. - 3% річних, 11 298,36 грн. - інфляційні.
Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до заявленої суми заборгованості, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, сплаті підлягав судовий збір в загальній сумі 8192 грн 40 к. (546 160 грн 28 к. Х 1,5/100=8 192 грн 40 к.), проте позивач при доплаті судового збору при збільшенні позовних вимог у справі сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00к., що в сумарному (загальному) розмірі із сплатою попереднього судового збору при поданні позовної заяви складає судовий збір за розгляд вказаної справи більшому розмірі ніж підлягало сплаті. Зокрема, загальна сума сплати судового збору складає 10 306 грн 20к. (8036 грн 20 к. судовий збір сплачено згідно платіжного доручення № 259 від 05.04 2021 та 2270 грн 00к. - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №347 від 17.05.2021). Платіжні доручення наявні в матеріалах справи.
Отже, в спірному випадку позивачем по справі сплачено (переплачено) судовий збір в більшому розмірі на суму 2 113 грн 80к.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Клопотань про повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 2 113 грн 80к. на момент ухвалення судом рішення у справі позивачем не подано. А отже, у суду відсутні правові підстави щодо повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 2 113 грн 80к. по даній справі.
З урахування приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду справи (задоволення позову), судовий збір по справі в розмірі 8192 грн 40 к. слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Щодо витрат на правову допомогу, орієнтовний розмір якого заявлений позивачем у справі та долучений до позовної заяви (арк. справи 42), то суд зазначає наступне.
Відповідно до поданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат сума витрат яку позивач поніс за підготовку, написання та подання позовної заяви про стягнення коштів складає 1500 грн 00к. та загальна сума витрат, яку очікує понести складає 85 861 грн 96 к., з яких:
- орієнтовна кількість судових засідань у даній справі вартість 1000 грн/засідання - 4 засідання (4000 грн);
- підготовка та подання заперечення на відзив - 1500 грн 00к.;
- гонорар успіху адвоката - 15% від задоволеної суми позову.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: копію Договору про надання правничої допомоги №22-1/21 від 02.04.2021 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ТР №000260 від 02.02.2018, Акту №01/22-Г/21 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 05.04.2021 за договором №22-Г/21 від 02.04.2021 та копію платіжного доручення №260 від 05.04.2021 на суму 1 500 грн 00к. (за підготовку та подання позовної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області).
Щодо решти суми витрат на правову допомогу, зазначену у попередньому розрахунку судових витрат, який долучений до матеріалів справи, то позивачем доказів їх понесення не надав, однак до початку судових дебатів заявив усне клопотання про їх надання у встановлений законом термін (протягом 5-ти днів, після ухвалення судом рішення).
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі задоволення позовних вимог витрати понесені позивачем в зв'язку з розглядом справи, слід відшкодувати за рахунок відповідача.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Згідно з п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.240 ГПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відшкодування з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу за підготовку, написання та подання позовної заяви в розмірі 1500 грн 00к. Щодо решти витрат на правову допомогу, заявлену позивачем у попередньому розрахунку, суд вважає призначити в судове засідання.
Керуючись ст. 13, 123, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Росан-Агро" (с.Підгороддя, Рогатинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРЮОФОПГФ 30425351 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бачів Агро" (м.Рогатин, вул.Галицька, 52, код ЄДРЮОФОПГФ 36848408) 504120,00(п'ятсот чотири тисячі сто двадцять гривень) основного боргу, 24983,72(двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят три гривні сімдесят дві копійки) пені, 5758,20(п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень двадцять копійок) 3% річних, 11298,36 (одинадцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень тридцять шість копійок) інфляційних втрат, 8192,40(вісім тисяч сто дев'яносто дві гривні сорок копійок) судового збору та 1500,00 грн (тисячу п'ятсот грн) витрат на професійну правничу допомогу .
Судове засідання по розгляду витрат на правову допомогу позивача призначити на 22.06.2021 року о 10:30 год.
Судове засідання відбудеться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32, зал судових засідань 2.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 16.06.2021
Суддя О. М. Фанда