номер провадження справи 12/66/21
31.05.2021 Справа № 908/782/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/782/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" (69096, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 36, кв. 115)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27)
про стягнення 1 082 858,48 грн.
за участю представників:
від позивача - Кравченко С.І., ордер АР № 1032814 від 01.03.2021, адвокат, Василенко Л.О., ордер АР № 1048006 від 28.05.2021, адвокат
від відповідача - Лишенко С.С., ордер АР № 1014232 від 27.04.2020, адвокат
Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 21.04.2021, 12.05.2021, 27.05.2021, 31.05.2021 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу «Акорд».
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 18/03 від 18.03.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" про стягнення основного боргу в сумі 699213,61 грн., штрафу в розмірі 358436,81 грн., пені в сумі 20220,09 грн., трьох відсотків річних в сумі 4987,97 грн. за договором поставки товару № 11/010 від 01.11.2019, що разом складає 1082858,48 грн.
При цьому в пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.
23.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/782/21, присвоєно справі номер провадження 12/66/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 21.04.2021 о 15:15.
В підготовчому судовому засіданні 21.04.2021 оголошено перерву до 12.05.2021 о 15:30 без винесення процесуального документу суду, про що був складений протокол.
Безпосередньо в судовому засіданні 12.05.2021 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає наступне:
- 01.11.2019 року між ТОВ «ТД Стандарт» (Постачальник за договором) та ТОВ «АІСС ГРУПП» (Покупець за договором) укладено договір поставки товару №11/010, на умовах якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця Товар - металопродукцію (металопрокат), а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного договору;
- позивачем виконано свої зобов'язання з поставки замовленої партії товару, починаючи з 01.01.2020 року по 22.12.2020 року на загальну суму 2 469 588,14 грн.;
- отриманий від позивача товар на загальну суму 2469588,14 грн. відповідачем сплачено у сумі 1752714,53 грн.;
- станом на теперішній час заборгованість перед позивачем за поставлений товар за умовами договору поставки товару №11/010 від 01.11.2019 становить 699213,61 грн.;
- зазначена сума заборгованості визнається відповідачем у повному обсязі;
- чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення;
- для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення, тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві;
- загальний розмір поставленого товару становить 2469588,14 грн., відповідачем виконано зобов'язання на суму 1752714,53 грн., залишок заборгованості становить 699213,61 грн., що становить 29,03% від загальної вартості постановленої продукції;
- вищевказане, разом і з визнанням відповідачем суми заборгованості у розмірі 699213,61 грн., свідчить про добросовісність відповідача та намір належним чином виконувати договірні зобов'язання, в тому числі щодо сплати заборгованості за договором;
- у позовній заяві заявник розраховує пеню у максимально можливому розмірі, застосовуючи подвійну ставку НБУ, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості передбачених ч. 3 ст. 509 ЦК України, оскільки як зазначалося вище, відповідачем належним чином виконані умови договору на 70,97%, а розрахунок пені у максимальному (подвійна ставка НБУ) розмірі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача;
- звертає увагу суду на негативні наслідки у роботі підприємства відповідача в умовах пандемії, яка вплинула чи не на всі підприємства в Україні, та тими обмежувальними заходами, запровадженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2”;
- дохід відповідача значно зменшився, а фінансовий стан погіршився у зв'язку з пандемією та спричиненими нею негативними наслідками;
- просить звернути увагу суду на те, що на невиконання умов договору поставки товару за відповідачем вплинула ситуація коли відсутність активних коштів зумовлена невиконаннями договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «АІСС ГРУП», вищевказане підтверджується наявними судовими справами, де в якості позивача виступає ТОВ «АІСС ГРУП», а саме господарські справи № 904/2660/20, № 908/1193/20, № 908/1092/20, № 904/2441/20 та судовими справами, де рішення прийнято на користь ТОВ «АІСС ГРУП», але на жаль, станом на теперішній час рішення суду не виконано, справи № 904/3669/15, № 921/126/13, № 333/5470/15, № 910/27646/14;
- також звертає увагу суду на те, що усі оборотні активи підприємства вкладені у продукцію, накладення арешту на майно відповідача призведе до заблокування продажу зазначеної продукції, що у свою чергу призведе до ситуації коли позивач змушений бути стягувати заборгованість з відповідача наявним майном, та самостійно здійснювати заходи його реалізації за готівку;
- задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі призведе до неможливості виконання поточних договірних зобов'язань, слугуватиме непомірним тягарем для комерційної діяльності підприємства, що може призвести до неплатоспроможності та як наслідок банкрутства та ліквідації підприємства. Просить задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій на 100% та пені на 50%, а також відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та пені в розмірі 368 546,86 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/782/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2021 об 11:00.
В судовому засіданні 27.05.2021 оголошено перерву до 31.05.2021 о 12:30 без винесення процесуального документу суду, про що був складений протокол.
31.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів від 31.05.2021, в якому останній зазначає, що 31.05.2021 під час розгляду справи відповідач самостійно сплатив частину боргу в розмірі 25000,00 грн. При цьому вказує, що він не міг надати відповідне платіжне доручення про сплату частини боргу разом з відзивом у зв'язку з тим, що платіж було проведено пізніше. Просить визнати причину неподання доказу поважною та долучити до матеріалів справи платіжне доручення № 2192 від 31.05.2021 та врахувати його при винесенні рішення у справі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Приписами ч. 8 ст. 80 ГПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки відповідач обґрунтував неможливість подання доказу здійснення часткової оплати боргу у строк, встановлений ч. 3 ст. 80 ГПК України з причин, що не залежали від нього, суд задовольняє клопотання відповідача про долучення доказів від 31.05.2021.
В судове засідання 31.05.2021 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представники позивача в судовому засіданні 31.05.2021 підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.
Безпосередньо в судовому засіданні 31.05.2021 представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить залучити до матеріалів справи додатковий письмовий доказ, який підтверджує розмір витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.05.2021 підтримав вимоги клопотання про зменшення штрафних санкцій.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію представників позивача та представника відповідача, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що 01.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт", далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп", далі Покупець, був укладений договір поставки товару № 11/010, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар - металопродукцію (металопрокат), а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного Договору.
Згідно із п. 2.1. - 2.4. Договору поставка товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами, за заявкою Покупця переданого Постачальнику за допомогою телефонного або факсимільного зв'язку. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття Покупцем товару, з оформленням видаткової накладної, підписаної сторонами. Перехід ризиків на товар відбувається в момент прийняття Покупцем товару. Поставка здійснюється шляхом відвантаження замовленої партії металопрокату в транспорт Покупця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 4. За домовленістю сторін щодо окремої партії товару Постачальник може здійснити доставку товару Покупцю. Розвантаження товару здійснюється силами і за рахунок Покупця.
Умовами п. 3.1., 3.2., 3.4. Договору сторони визначили, що кількість та асортимент партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього Договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана Специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником Покупця, прирівнюється до Специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що постачається Покупцю. Усі специфікації та накладні з поставки (відпуску) Покупцю металопрокату, підписані представниками сторін у період дії даного Договору, є невід'ємними частинами цього Договору, навіть якщо в них немає посилання на реквізити Договору. Умови поставок, оплати товару за ними та відповідальність Покупця за прострочення оплати товару регулюється Договором. Підписання Покупцем накладної засвідчує факт передачі товару по кількості та асортименту, а також усієї необхідної документації, що його стосується, у тому числі документів про якість товару. Датою поставки (передачі) товару є дата, яка вказана в накладній.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що ціна товару узгоджується сторонами по кожній партії товару окремо і зазначається в специфікації або накладній, які є невід'ємною частиною договору. Загальна договірна ціна по договору визначається із суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником за весь період дії договору.
Умовами п. 6.1. - 6.5. Договору сторони дійшли згоди про те, що Покупець бере на себе зобов'язання сплатити 100 % від вартості товару. Форма сплати - безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем, на поточний рахунок Постачальника. При наявності заборгованості за поставлений товар або нарахованої пені та штрафних санкцій, сторони узгодили, що незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжному дорученні, сплачена Покупцем сума зараховується в рахунок погашення заборгованості Покупця, яка виникла раніше. У випадку недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає зобов'язання у наступній черговості:
- у першу чергу сплачуються проценти та пеня, нараховані самостійно Продавцем;
- у другу чергу сплачується основна сума боргу та штраф.
Згідно із п. 9.1., 9.2. Договору договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020. Строк дії Договору вважається автоматично подовженим ще на один рік у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про його припинення. Зазначена заява направляється за 20 днів до закінчення строку дії Договору.
Позивач в позові вказує, що виконав свої зобов'язання з поставки замовленої партії товару, починаючи з 01.01.2020 по 22.12.2020 поставив ТОВ "АІСС Груп" товар на загальну суму 2469588,14 грн. Проте отриманий від позивача товар відповідач частково оплатив в сумі 1752714,53 грн., несплаченим станом на 23.12.2020 залишився товар на суму 716873,61 грн. Позивач зазначає, що відповідачем не сплачено вартість товару, поставленого позивачем за видатковими накладними в період з 05.10.2020 по 22.12.2020. Вказує, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки товару № 11/010 від 01.11.2019 позивачем була направлена відповідачу вимога про сплату боргу за вих. № 28/01/21 від 28.01.2021, яка отримана ним 09.02.2021. Зазначає, що після отримання вказаної вимоги 05.03.2021 відповідач в рахунок погашення заборгованості перерахував 17660,00 грн., таким чином станом на дату звернення з цим позовом до суду заборгованість відповідача за договором поставки № 11/010 від 01.11.2019 складає 699213,61 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 23.12.2020 по 18.03.2021 в сумі 20220,09 грн. на підставі п. 8.2. Договору. Так вказаним пунктом договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ діючої на момент існування заборгованості.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в розмірі 358436,81 грн. на підставі п. 8.4. Договору. Так вказаним пунктом договору передбачено, що при простроченні оплати за поставлений товар по термінах, визначених умовами даного Договору, більш ніж на 20 (двадцять) днів, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 23.12.2020 по 18.03.2021 в сумі 4987,97 грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору були оформлені замовлення Покупця на поставку товару.
Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив поставку товару в період з 05.10.2020 по 22.12.2020 відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 735355,84 грн., що підтверджується підписаними між ними видатковими накладеними (а.с. 63 - 85).
На оплату поставленого товару позивачем були виписані відповідні рахунки, які містяться в матеріалах справи (а.с. 39-62).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач самостійно зазначає, що відповідачем були здійснені часткові оплати вартості поставленого товару в період з 05.10.2020 по 22.12.2020, а саме:
- 21.01.2020 здійснена оплата в сумі 18482,23 грн.;
- 05.03.2021 здійснена оплата в сумі 17660,00 грн.
Проте докази на підтвердження здійснення відповідачем вказаних часткових оплат позивач суду не надав.
Разом з тим зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнав, що станом на теперішній час заборгованість перед позивачем за поставлений товар складає 699213,61 грн. При цьому заперечень щодо зазначених позивачем часткових оплат в позові відповідач не надав.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки позивач самостійно визнає факт здійснення відповідачем часткових оплат 21.01.2020 на суму 18482,23 грн. та 05.03.2021 на суму 17660,00 грн., відповідач будь-яких заперечень з цього приводу не надав, крім того відповідач визнав наявність боргу в сумі 699213,61 грн., відтак суд враховує вказані обставини при визначенні суми заборгованості за поставлений товар.
В матеріалах справи міститься вимога про сплату основного боргу за вих. № 28/01/21 від 28.01.2021, яка адресована відповідачу. У вказаній вимозі позивач вимагає терміново перерахувати на його поточний рахунок суму основного боргу в розмірі 716873,61 грн., пеню за п. 8.2. договору поставки товару № 11/010 від 01.11.2019 та штраф за п. 8.4. договору поставки товару № 11/010 від 01.11.2019. На підтвердження факту надіслання на адресу відповідача вказаної вимоги позивач надав копію фіскального чеку від 29.01.2021.
Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 6 Договору, а саме умовами п. 6.1. - 6.3. визначено, що Покупець бере на себе зобов'язання сплатити 100 % від вартості товару. Форма сплати - безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених Покупцем, на поточний рахунок Постачальника.
Зі змісту Договору вбачається, що його умовами сторони не визначили конкретний строк оплати товару.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Враховуючи, що положеннями Договору не встановлено строку (терміну) оплати товару, а визначено, що: покупець бере на себе зобов'язання сплатити 100 % від вартості товару, суд дійшов висновку, що до правовідносин сторін за вказаним договором щодо здійснення оплати за товар підлягає застосуванню норма ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою передбачено виникнення обов'язку негайного виконання після прийняття товару, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Таким чином, обов'язок здійснити оплату товару, поставленого позивачем за видатковими накладними у відповідача виник після прийняття товару, тобто в день підписання відповідної видаткової накладної.
Докази у справі свідчать, що відповідачем було здійснено часткове погашення боргу за поставлений товар за Договором на загальну суму 25000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2192 від 31.05.2021.
Вказана часткова оплата боргу в сумі 25000,00 грн. здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.
Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:
· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Оскільки відповідачем погашено частково суму заборгованості за вказаним Договором, провадження у справі № 908/782/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 25000,00 грн. за договором поставки товару № 11/010 від 01.11.2019 слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.
З врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, заборгованість за поставлений товар за Договором складає 674213,61 грн.
Втім, відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений строк за поставлений згідно умов договору товар на суму 674213,61 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, а наявність заборгованості в сумі 674213,61 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Стандарт» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 674213,61 грн.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 8.2. Договору за загальний період з 23.12.2020 по 18.03.2021 на загальну суму 20220,09 грн. та також штраф в розмірі 358436,81 грн. на підставі п. 8.4. Договору.
Пунктом 8.5. Договору сторони визначили, що нарахування та стягнення штрафних санкцій за кожен випадок порушення зобов'язання здійснюється протягом трьох років з моменту, коли відповідне зобов'язання повинно було виконано зобов'язаною стороною (ст. 232 Господарського кодексу України).
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 20220,09 грн. за спірний період.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.
Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить: негативні наслідки у роботі підприємства в умовах пандемії у зв'язку з обмежувальними заходами, запровадженими постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, зменшення доходу, погіршення фінансового стану у зв'язку з пандемією та спричиненими нею негативними наслідками, невиконання договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «АІСС Груп».
Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати вартості поставленого товару за Договором.
В свою чергу, нарахована позивачем пеня базується на умовах договору поставки товару № 11/010 від 01.11.2019, які в силу закону є обов'язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені за порушення термінів оплати поставленого товару. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.
Крім того, судом враховано, що стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
При цьому відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, в тому числі щодо складного фінансового стану.
Зменшення розміру штрафних санкцій на 100% та пені на 50% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Отже, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, із розміром завданих позивачу збитків, врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки її розмір не є значним порівняно із сумою збитків, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» про стягнення пені в сумі 20220,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Стосовно твердження відповідача про те, що позивач розраховує пеню у максимально можливому розмірі, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач нарахував пеню у відповідності до умов п. 8.2. Договору, який передбачає нарахування пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент існування заборгованості.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Як свідчать матеріали справи, сторони обопільно визнають, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 1752714,53 грн., позивач визнав здійснення відповідачем часткових оплат 21.01.2020 в сумі 18482,23 грн. та 05.03.2021 в сумі 17660,00 грн.
Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідач здійснив погашення заборгованості за поставлений товар на суму 25000,00 грн., що свідчить про його намір виконати договірні зобов'язання перед позивачем.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача на 30%. Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІСС Груп» про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 250905,76 грн.
Таке зменшення розміру штрафних санкцій суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Крім того, суд зазначає, що штрафні санкції спрямовані на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.
Стосовно заперечень відповідача щодо стягнення пені та штрафу одночасно суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 23.12.2020 по 18.03.2021 в сумі 4987,97 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем вартості поставленого товару, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 23.12.2020 по 18.03.2021 здійснений у відповідності із приписами ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 4987,97 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Пунктом 4.3. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 15867,88 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" згідно із п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Судовий збір в сумі 375,00 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі № 908/782/21 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25000,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 01.03.2021 від 01.03.2021, укладений між адвокатом Кравченко Сергієм Івановичем, далі Адвокат, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт", далі Клієнт, відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із п. 2.1. договору про надання правової допомоги № 01.03.2021 від 01.03.2021 Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:
а) представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судах, органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності, при розгляді правових питань;
б) дає консультації та довідки з правових питань, що виникають у діяльності Клієнта чи інших осіб на його вимогу;
в) здійснює захист прав та інтересів Клієнта чи визначених ним осіб;
г) виконує інші юридичні дії в інтересах Клієнта, у тому числі: здійснює підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «АІСС Груп» та представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" в Господарському суді Запорізької області зі стягнення заборгованості з ТОВ «АІСС Груп» та надання інших юридичних послуг за завданням Клієнта.
З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатом та Клієнтом був підписаний акт № 1 наданих послуг з правової допомоги від 28.05.2021 до договору про надання правової допомоги № 01.03.2021 від 01.03.2021, відповідно до якого за період з 01.03.2021 по 28.05.2021 Адвокатом Кравченко С.І. надані ТОВ «ТД Стандарт» послуги з правової допомоги, а саме:
- вивчення та аналіз документів про підтвердження заборгованості ТОВ «АІСС Груп» перед ТОВ «ТД Стандарт» за договором поставки товару № 11/010;
- консультації клієнта щодо стягнення заборгованості ТОВ «АІСС Груп» перед ТОВ «ТД Стандарт» за договором поставки товару № 11/010 від 01.11.2019;
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості 1082858,48 грн. за вих. № 18/03 від 18.03.21 р.;
- представництво інтересів ТОВ «ТД Стандарт» в Господарському суді Запорізької області по справі № 908/782/21.
Вартість послуг Адвоката за цим актом складає 10000,00 грн.
Позивач надав суду платіжні доручення № 2571 від 28.05.2021 та № 2219 від 01.04.2021, відповідно до яких сплатив на користь адвоката Кравченко С.І. кошти в загальній сумі 10000,00 грн. за надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що додатки до позовної заяви за вих. № 18/03 від 18.03.2021 посвідчені адвокатом Кравченко С.І. Разом з тим адвокат Кравченко С.І. здійснював представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях 21.04.2021, 12.05.2021, 27.05.2021, 31.05.2021.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи доведення позивачем факту надання послуг з правничої допомоги та понесення витрат на такі послуги суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У судовому засіданні, яке відбулося 31.05.2021, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 126, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд
1. Провадження у справі № 908/782/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" про стягнення заборгованості в сумі 25000,00 грн. закрити.
2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 27, ідентифікаційний код 35672551) на користь:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" (69096, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд. 36, кв. 115, ідентифікаційний код 36836146) заборгованість в сумі 674213 (шістсот сімдесят чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 61 коп., штраф в сумі 250905 (двісті п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 76 коп., пеню в сумі 20220 (двадцять тисяч двісті двадцять) грн. 09 коп., три проценти річних в сумі 4987 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 97 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 15867 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 88 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Стандарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" про стягнення штрафу в розмірі 107531,05 грн. відмовити.
5. Судовий збір в сумі 375,00 грн. у зв'язку із закриттям провадження у справі № 908/782/21 в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25000,00 грн. може бути повернутий позивачу за його клопотанням згідно із п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Повне рішення складено - 14.06.2021 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.