ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"16" червня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/444/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава б/н від 18.05.2021 року про забезпечення позову у справі № 907/444/21 за позовом Публічного акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава до відповідача 1 Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Іршава, до відповідача 2 Державного підприємства “Сетам”, м. Київ про визнання недійсними електронних торгів від 27.02.2019 року; визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів № № 525, 526, 527 від 21.03.2019 року та рішень приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. від 23.03.2019 року № № 46109119, 46109295, 46109413, шляхом накладення арешту на нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди (комплекс) та земельні ділянки),
Публічне акціонерне товариство “Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовними вимогами до відповідача 1 Іршавського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), м. Іршава, до відповідача 2 Державного підприємства “Сетам”, м. Київ про визнання недійсними електронних торгів від 27.02.2019 року; визнання недійсними та скасування свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів № № 525, 526, 527 від 21.03.2019 року та рішень приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. від 23.03.2019 року № № 46109119, 46109295, 46109413.
Разом із позовною заявою у справі № 907/444/21 надійшла заява Публічного акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143” б/н від 18.05.2021 року про забезпечення позову у справі № 907/444/21 шляхом накладення арешту на нерухоме майно (нежитлові будівлі та споруди (комплекс) та земельні ділянки).
Оцінюючи заяву Публічного акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143” б/н від 18.05.2021 року про забезпечення позову у справі № 907/444/21, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що у разі задоволення позовних вимог виникне необхідність у проведенні повторних електронних торгів з реалізації цього ж майна, але вже за ціною, яка відповідатиме ринковій вартості спірного майна на час проведення торгів, що свідчитиме про дотримання прав та законних інтересів позивача при проведенні повторних електронних торгів.
Наголошує на тому, що наведені об'єкти нерухомого майна без застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно, можуть бути відчужені третім особам, розтрачені або знищені, що призведе до розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення даного спору, що в свою чергy призведе до порушення розумних строків розгляду даної справи і в подальшому (у разі задоволення позовних вимог) до неможливості фактичного виконання імовірного рішення суду, відповідно позивач буде позбавлений можливості здійснити ефективний захист своїх прав.
Позивач вважає, що забезпечення позову є дійсно ефективним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та гарантією реального виконання рішення суду. Крім того, заявник зазначає, що з метою ефективного поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, з урахуванням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення, наявні безумовні підстави для забезпечення позову у даній справі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно.
Отже, позивачем у цій частині обрано захід забезпечення позову, визначений відповідною нормою.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в судовому процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
В даному випадку, заявник (боржник, позивач) просить суд накласти арешт на майно та земельні ділянки, які реалізовані за результатами проведення електронних торгів 27.02.2019 року.
При цьому, позивач подав позов про визнання недійсними електронних торгів від 27.02.2019 року та видані за його результатами свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів № № 525, 526, 527 від 21.03.2019 року, а також скасування рішень приватного нотаріуса Іршавського районного нотаріального округу Ожеледа П.М. про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її реальною можливістю відчуження нерухомого майна та земельних ділянок на користь третіх осіб, їх розтратою або знищенням, що в результаті призведе до розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення даного спору, та як наслідок, зробить неможливим виконання ймовірного рішення у даній справі, а позивач буде позбавлений можливості здійснити ефективний захист своїх прав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстав дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.
Однак, враховуючи обраний заявником вид забезпечення позову та заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку, що у поданій заяві міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника.
Заявник у своїй заяві про вжиття заходів до забезпечення позову, на підтвердження припущень щодо існування загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, неможливості ефективного поновлення його порушених прав, не вказав та не додав до позовної заяви докази, які би підтверджували викладені в заяві обставини.
Отже, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та не визнає за необхідне накладати арешт на майно, яке вибуло з власності заявника.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 79, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “Іршавське автотранспортне підприємство 12143”, м. Іршава б/н від 18.05.2021 року про забезпечення позову у справі № 907/444/21 відмовити.
2. Копію ухвали надіслати сторонам спору.
3. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 16.06.2021 року.
Суддя Пригара Л.І.