проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" червня 2021 р. справа №922/3220/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Попков Д.О.
суддів Стойка О.В., Істоміна О.А.
секретар судового засідання Лутаєва К.В.
за участю представників:
від позивача Коваленко С.В. (адвокат, довіреність №14-341 від 22.12.2020р.);
від відповідача Кіпоть І.Г. (адвокат, довіреність №Др-60-1220 від 30.12.2020р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на ухвалу господарського суду Харківської області
постановлену 07.04.2021р. (повний текст підписано 12.04.2021р.) у м. Харкові
у справі №922/3220/20 (суддя Аюпова Р.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м. Харків
про стягнення коштів в розмірі 2210043064,96грн.
І. Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції:
1. 07.04.2021р. до Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м. Харків надійшло клопотання про призначення у справі №922/3220/20 судово-економічної експертизи №563-0421 від 06.04.2021р. (а.с.а.с.11-14 т.8), проведення якої необхідно для визначення дійсних об'ємів природного газу, зазначених в актах приймання-передачі природного газу, наданих Позивачем, оскільки з останніх судом неможливо відокремити об'єми природного газу, які визначені Операторами ГРМ за нормами споживання та за лічильниками природного газу. Відповідач зазначив, що відповідь на означені питання потребує спеціальних знань та надасть змогу суду отримати підтвердження розміру його заборгованості перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. (повний текст підписано 12.04.2021р.) було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» та призначено у справі №922/3220/20 судово-економічну експертизу визначення обсягів та вартості природного газу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та безпосередньо експерту, атестованому відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та внесеному до державного Реєстру атестованих судових експертів.
На вирішення судової економічної експертизи поставлено наступні питання:
1) Чи підтверджується матеріалами справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» в сумі 2210043064,96грн. за природний газ, отриманий ним у березні 2019р. - липні 2020р., враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?
2) Який фактично обсяг та вартість природного газу, що отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у березні 2019р. - липні 2020р. за показами комерційних вузлів обліку відповідно до Кодексу газорозподільних систем та яка фактична заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» за цей період?
Провадження у справі №922/3220/20 було зупинено до одержання висновку експерта за результатами проведення призначеної судової економічної експертизи.
3. Означена ухвала суду обґрунтована тим, що в межах предмета доказування у справі встановлення обсягу фактично переданого Відповідачу природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є надзвичайно важливим для справедливого вирішення спору щодо розміру заборгованості Відповідача, а, відтак, для законного й обґрунтованого рішення. Суд зазначив, що з'ясування цих питань потребує спеціальних знань для економічного дослідження величин обсягу спожитого природного газу та для його розрахунку.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
4. Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не погодившись з постановленою ухвалою суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. у справі №922/3220/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про призначення у справі судово-економічної експертизи, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Підставою для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначив, що вирішення означеного спору, на його думку, не потребує спеціальних знань у іншій області, ніж право, тоді як матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, оскільки дати оплати, походження коштів та їх цільове призначення підтверджується виписками до договору та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а тому ухвала суду про призначення судово-економічної експертизи є незаконною та прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.99, 100 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зауважив, що предметом доказування у справі є факт здійснення господарської операції з поставки природного газу, а також факт здійснення оплати за таку поставку та розмір заборгованості, що лишається несплаченою. Так, судом може бути встановлена сум заборгованість за договором шляхом віднімання загальної суми оплати від загальної суми поставки, що, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, можливо встановити й без призначення судово-економічної експертизи. Своєю чергою, місцевий суд фактично поставив під сумнів узгоджені сторонами акти приймання-передачі природного газу та поставив експерту питання які фактично мав би самостійно вирішити, шляхом математичного розрахунку при дослідженні доказів у справі.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:
6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» в межах визначеного апеляційним судом строку надало відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, зазначаючи, що в наданих Позивачем до матеріалів справи актах приймання-передачі природного газу відображено загальні об'єми природного газу, визначені як за показами лічильників споживачів, так і за нормами споживання, що не відповідає умовам п.4.1 договору. Відтак, встановити обсяг фактично переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» природного газу у спірний період відповідно до умов договору, який передбачає його визначення виключно за показами комерційних вузлів обліку, є важливим для вирішення спору щодо розміру заборгованості Відповідача. Своєю чергою, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» при складанні актів приймання-передачі природного газу отримувало необхідну інформацію не з власних джерел, а було змушено використовувати інформацію Операторів ГРМ, твердження в апеляційній скарзі про визнання ним факту отриманого природного газу у відповідних обсягах на відповідні суми, є безпідставним. Відповідач також зазначив, що апеляційна скарга не містить жодних аргументованих доказів, які б підтверджувались та могли свідчити про імовірні порушення норм матеріального чи процесуального права місцевим господарським судом.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
7. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 30.04.2021р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А.
8. Ухвалою від 24.05.2021р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №922/3220/20, а ухвалою від 31.05.2021р., після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. у судовому засіданні на 16.06.2021р. об 11:00 з повідомленням учасників справи.
9. Враховуючи викладене в п.п.7, 8 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. та Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
10. Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась у протоколі судового засідання та за допомогою відеозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ст.ст.222, 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 цього Кодексу.
11. У судовому засіданні 16.06.2021р. уповноважений представник Скаржника підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі, надав додаткові пояснення на запитання суду, наголосивши, що документи, для дослідження яких необхідно застосувати спеціальні знання, планувалися Відповідачем надати пізніше на вимогу експертів.
Уповноважений представник Відповідача у судове засідання 16.06.2021р. також з'явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.
12. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
13. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м. Харків (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 2210043064,96грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018р.
14. Позовні вимоги обґрунтовані передачею Позивачем протягом листопада 2018р. - липня 2020р. у власність Відповідача природного газу за договору купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018р. на загальну суму 5656204375,20грн., та частковою оплатою останнім в порушення п.6.1 договору спожитого природного газу на суму 3446161310,24грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість за отриманий природний газ в сумі 2210043064,96грн., що сформувалась у період поставок природного газу з березня 2019р. по липень 2020р. (згідно розрахунку позовних вимог - а.с.а.с.9-25 т.1)
На підтвердження позовних вимог Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надано до матеріалів справи, серед іншого, акти приймання-передачі природного газу за листопад 2018р. - липень 2020р. (а.с.а.с.90-110 т.1), довідку про операції за договором (а.с.а.с.26-55 т.1) та копію виписок по рахунку в АТ «Ощадбанк» (а.с.а.с.111-250 т.1, а.с.а.с.1-250 т.2, а.с.а.с.1-250 т.3, а.с.а.с.1-250 т.4, а.с.а.с.1-250 т.5, а.с.а.с.1-152 т.6).
15. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначає, що оскільки постанови Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015р. та №203 від 23.03.2016р. визнані нечинними (постанова №237 від 29.04.2015р. визнана незаконною та нечинною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015р. у справі №826/16447/15, залишеною без змін поставною Вищого адміністративного суду України від 28.01.2016р., а постанова №203 від 23.03.2016р. визнана незаконною та нечинною постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018р. у справі №826/2507/18, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2018р.), то розрахунки між ним та Позивачем повинні здійснюватися саме за нормами споживання, встановленими постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996р.
15.1. Вказує, що 27.02.2019р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №143, якою встановлено заборону нараховувати заборгованість та штрафні санкції на різницю між нормами споживання за постановою Кабінету Міністрів України №619 та постановами Кабінету Міністрів України №237 та №203. Зокрема, за цією постановою не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету Міністрів України №237 від 29.04.2015р. «Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» та №203 23.03.2016р. «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників», не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ у межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996р. в редакції, що діяла до 01.10.2014р., а також штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.
15.2. Відповідач зазначив, що оскільки на час виникнення спірних правовідносин заборгованість перед Позивачем за придбаний природний газ для потреб побутових споживачів була відсутня, то за результатом проведеного перерахунку на виконання постанови Кабінету Міністрів України №143 (вартість природного газу придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» була зменшена на 88699420,05грн.), у Відповідача виникла переплата за спірним договором на користь Позивача в сумі 88699420,05грн. Внаслідок зміни суми вартості товару, Відповідачем листом №6171-Сл-3619-0219 від 27.02.2019р. було направлено на адресу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» коригуючи акти вартості отриманого природного газу та акти-розрахунки до них з проханням здійснити відповідні коригування заборгованості в обліку, проте означені документи були повернуті без підписання, що не дає можливості відобразити суму 1380853275,22грн. в обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» як переплату.
16. На підтвердження своїх заперечень Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» надано до матеріалів справи, серед іншого, лист №6171-Сл-3619-0219 від 27.02.2019р. разом з коригуючими актами (а.с.а.с.176-182 т.6), інше листування сторін щодо спірних правовідносин (а.с.а.с.183-191 т.6), вимогу №617-Сл-5632-0720 від 06.07.2020р. про повернення грошових коштів (а.с.а.с.196-198 т.6) та відповідь на неї (а.с.199 т.6), постанови Кабінету Міністрів України №619 від 08.06.1996р., №409 від 06.08.2014р., №237 від 29.04.2015р., №203 від 23.03.2016р., №609 від 18.08.2017р., №143 від 27.02.2019р. (а.с.а.с.200-212 т.6).
17. Місцевим судом було враховано, що у зв'язку з неодноразовими уточненнями (як правило - зменшенням) Урядом норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу (суди у справах №826/16447/15 та №826/2507/18 визнали протиправними та нечинними постанови Кабінету Міністрів України №237 та №203 (вказані постанови не породжують правових наслідків з моменту їх прийняття), діючими за цей період залишалися норми, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №619, тоді як у подальшому, постановою №143 від 27.02.2019р. були затверджені нові (суттєво зменшені) норми споживання природного газу для побутових споживачів, домоволодіння яких не оснащені приладами обліку), у Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» виникла потреба в проведенні коригувань (перерахунків) вартості реалізованого природного газу такій категорії споживачів та, як наслідок, аналогічних коригувань обсягу та вартості придбаного природного газу у Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Суд зазначив, що в наданих Позивачем актах приймання-передачі природного газу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» відображена сума обсягів природного газу спожитого побутовими споживачами по лічильникам і обсягам природного газу по нормам споживання, що не відповідає умовам п.4.1 договору.
18. В оскаржуваній ухвалі суду про призначення у справі №922/3220/20 судово-економічної експертизи запропоновані Відповідачем питання для експертного дослідження були визнані судом такими, що в повній мірі відповідають вказаній меті, з урахуванням предмету доказування у цій справі:
«- чи підтверджується матеріалами справи заборгованість ТОВ «Харківгаз Збут» у сумі 2210043064,96 грн. за природний газ, отриманий ним у березні 2019 року - липні 2020 року, враховуючи необхідність його обліку за показниками комерційних вузлів обліку відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем?
- який фактично обсяг та вартість природного газу, що отриманий ТОВ "Харківгаз Збут" від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у березні 2019 року - липні 2020 року за показами комерційних вузлів обліку відповідно до Кодексу газорозподільних систем та яка фактична заборгованість ТОВ "Харківгаз Збут" за цей період?»
Суд зазначив, що з'ясування цих питань потребує спеціальних знань для економічного дослідження величин обсягу спожитого природного газу та для його розрахунку.
19. При вирішенні питання необхідності призначення експертизи та зупинення провадження у справі місцевий суд керувався положеннями ст.ст.99, 228 Господарського процесуального кодексу України.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
20. Проаналізувавши наявні матеріали справи та доводи Скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне:
20.1. Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
20.2. Частиною 1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України встановлені дві умови, які у своїй сукупності обумовлюють призначення експертизи судом:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
20.3. Виходячи з приписів ч.2 ст.98 та ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України мета призначення експертизи співвідноситься із предметом висновку експерта та полягає саме у з'ясуванні/дослідженні обставин, що мають значення для справи, єдиною можливістю забезпечення чого є застосування спеціальних знань у сфері іншій, ніж право. Таким чином, відсутність потреби в застосуванні спеціальних знань або можливість встановлення відповідних обставин у іншій спосіб рівною мірою усувають обов'язок для призначення експертизи.
20.4. Відповідно до ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерту є одним із засобів доказування (видом доказів), оцінка яких ст.86 цього Кодексу віднесена до компетенції суду. Положення ч.1 ст.100 Господарського процесуального кодексу України вимагають зазначення в ухвалі про призначення експертизи, серед іншого, підстав її проведення.
21. Апеляційний суд погоджується з посиланням місцевого суду в оскаржуваній ухвалі на рішення Європейського суду з прав людини «Дульський проти України» від 01.06.2006р., в контексті якого призначення судом експертизи, серед іншого, обумовлюється неможливістю встановити фактичні дані, які входять до предмету доказування, без застосування спеціальних знань, коли висновок експерта не може бути замінений іншим способом доказування, або коли наявні в матеріалах справи докази є взаємосуперечливими.
22. У розглядуваному випадку, позиція Позивача на підтвердження заявлених вимог, які випливають з договору купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018р., заснована на підписаних між сторонами, та більш того, складених на виконання п.3.3 цього договору самим Відповідачем актах приймання-передачі природного газу (містять відомості про обсяг переданого газу, його ціну та вартість) та відомостях про його оплату зі сторони Відповідача.
Викладене в клопотанні про призначення судово-економічної експертизи обґрунтування необхідності її проведення фактично зведене Відповідачем до сумнівів щодо достовірності наданих Позивачем актів приймання-передачі природного газу з посиланням на зміни норм споживання природного газу населення у зв'язку з визнанням постанов Кабінету Міністрів України №237 та №203 протиправними та нечинними відповідно до судових рішень у справах №826/16447/15 та №826/2507/18 (п.15 означеної постанови) в силу того, що газ за договором купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018р., згідно з п.1.2 договору, поставлявся виключно для подальшої поставки побутовим споживачам, тоді як зазначає Відповідач (без надання жодних доказів), деяка (невизначена за матеріалами справи) частина побутових споживачів не має вузлів обліку, що само по собі, як не спростоване Позивачем твердження, не суперечить фактичним обставинам функціонування ринку природного газу з урахуванням положень п.п.1, 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем.
22.1. Судова колегія зазначає, що Відповідачем на момент призначення судової експертизи не надано жодних доказів, відомості яких були б взаємовиключними до відомостей підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу - у клопотанні Відповідач лише згадує про великий обсяг доказів, які будуть ними подані у подальшому.
22.2. Своєю чергою, обставини зміни норм споживання природного газу, мали місце (окрім постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019р.) до періоду формування спірної заборгованості, тоді як відсутність доказів недотримання норм споживання згідно з постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019р. при формуванні актів приймання-передачі природного газу за спірний період Відповідачем не надано.
22.3. Апеляційний суд також зауважує, що вказаний Відповідачем в клопотанні та прийнятий місцевим судом аргумент щодо неможливості розмежування вказаних в актах приймання-передачі обсягів природного газу, визначених операторами ГРМ за нормами споживання та за лічильниками природного газу, не може вважатися самодостатньою підставою для призначення у справі експертизи, в силу того, що умови договору купівлі-продажу природного газу №18-550-Н від 05.11.2018р. не містять вказівок про необхідність такого розмежування.
23. Оцінюючи можливість встановлення обставин, які складають предмет доказування, за допомогою інших способів доказування, судова колегія зауважує, що:
· в силу специфіки функціонування газового ринку, розподіл функцій між його учасниками, Відповідач, піддаючи сумніву адекватність відображення в актах приймання-передачі природного газу його обсягів, не надав сам та не клопотав перед судом про витребування відповідних відомостей у операторів ГРМ та ГТС, або про залучення вказаних осіб до участі у справі;
· посилаючись на самостійно здійснені коригування з виведенням розміру переплати в сумі 88699420,05грн. Відповідач не надає жодних розрахунків з підтверджуючими доказами (вихідними даними), зміст яких можна було б інтерпретувати як протиріччя відомостям про обсяги переданого газу саме за спірний період за актами приймання-передачі природного газу та з огляду на таке протиріччя і призначати судову експертизу
Таким чином, вбачається внутрішнє протиріччя та непослідовність в діях самого Відповідача, який, демонструючи можливість самостійного проведення контррозрахунку (тобто відсутність необхідності в спеціальних знаннях), не здійснює передбачених процесуальним законодавством дій, спрямованих на встановлення обставин, пов'язаних з обґрунтуванням його заперечень, та не надає жодних доказів, які спростовують підписання ним актів приймання-передачі природного газу.
24. Судова колегія також зазначає, що в силу того, що у відношенні всього спірного періоду і Відповідач, і суд першої інстанції виходили з обставин споживання отриманого від Позивача природного газу кінцевими побутовими споживачами з відображенням як у засобах обліку, так і з розрахунком за нормами споживання, ані з клопотання, ані з оскаржуваної ухвали не вбачається обґрунтування, чому заявлена до стягнення сума заборгованості повинна бути визначена у відношенні газу, обсяг якого визначений комерційними вузлами обліку.
25. Апеляційний суд вважає також необхідним зауважити про некоректність другого питання призначеної оскаржуваною ухвалою суду експертизи щодо вартості природного газу, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей наявності в його межах спору між сторонами про вартість такого природного газу, яка перебуває в залежності від обсягу та ціни. При цьому, ціна на газ у спірних правовідносинах встановлюється умовами договору та діючим законодавством, а не експертним шляхом, тоді як щодо обсягів газу (як вже вказувалося вище) інших альтернативних до вказаних у підписаних сторонами актах відомостей і доказів отримання Відповідачем у спірний період останнім представлено не було.
26. Враховуючи викладене в п.п.24-25 цієї постанови, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду не тільки є необґрунтованою щодо визначення потреби в застосуванні спеціальних знань для правильного вирішення спору (щонайменше передчасність за відсутністю суперечливих доказів у відносинах сторін стосовно переданого/отриманого природного газу впродовж спірного періоду), але й за характером поставлених експерту запитань суперечить наведеним вище нормам процесуального законодавства, що зумовлює її скасування відповідно до п.4 ч.1 ст.280 Господарського процесуального кодексу України.
Своєю чергою, безпідставність задоволення клопотання Відповідача та призначення у справі №922/3220/20 судово-економічної експертизи визначення обсягів та вартості природного газу, зумовлює й відсутність правомірної у розумінні п.2 ч.1 ст.228 Господарського процесуального кодексу України підстави для зупинення провадження у справі.
27. Відтак, на підставі викладеного в п.п.22, 23 цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та скасування переглядуваної ухвали Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. у справі №922/3220/20, що має наслідком направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
28. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», що потрібно врахувати при розподілі судових витрат місцевим судом за результатами розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 98-100, 129, 269-271, 273, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. (повний текст підписано 12.04.2021р.) у справі №922/3220/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2021р. (повний текст підписано 12.04.2021р.) у справі №922/3220/20 скасувати.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м. Харків у задоволенні клопотання про призначення у справі №922/3220/20 судово-економічної експертизи, а матеріали справи направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
4. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», м. Харків.
5. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 16.06.2021р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2021р.
Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Надіслано судом до ЄДРСР - 16.06.2021р.