ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 червня 2021 року Справа № 902/393/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Блащук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС"
на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021
(постановлену у м.Вінниці, повний текст складено 19.04.2021)
у справі № 902/393/21 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС"
до Приватного підприємства "МІСТОБУДТРЕЙД"
про визнання недійсними правочинів
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" звернулося з позовом до Приватного підприємства "МІСТОБУДТРЕЙД", в якому просив:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 07.07.2012 загальною площею 2 310,6 кв. м, що розташовані за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8А, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" та Приватним підприємством "МІСТОБУДТРЕЙД" (зареєстровано в реєстрі за №515);
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2012 для комерційного використання площею 1,6727 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0565), що розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8А, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" та Приватним підприємством "МІСТОБУДТРЕЙД" (зареєстровано в реєстрі за №519).
Також, до позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову б/н від 14.04.2021, відповідно до якої позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме:
- комплексу будівель та споруд загальною площею 2 310,6 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8Б;
- земельної ділянки для комерційного використання площею 1,6727 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0565), що розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8Б.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" про забезпечення позову б/н від 14.04.2021 (№ 01- 48/38/21 від 16.04.2021).
Постановляючи таку ухвалу суд вказав, позивачем не обґрунтовано обставини, які можуть утруднити виконання судового рішення, створять реальну загрозу неможливості поновлення прав позивача. Також суд вказав, що доводи, викладені у відповідній заяві не підтверджується належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС", у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі №902/393/21, а заяву про забезпечення позову задоволити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає таке.
Мотивування суду щодо відмови в задоволені заяви зводиться до цитування загальних норм процесуального закону, без наведення висновків за результатами оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не надав належну оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
З посиланням на постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постанови Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120/19 зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказує, що керівник ПП "МІСТОБУДТРЕЙД" не обмежений в реалізації прав на спірні об'єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності підприємству.
Ймовірність наступного відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб, що не є учасниками цієї справи, може в значній мірі ускладнити виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, адже відсутність заборони на вчинення реєстраційних дій відносно такого майна може призвести до постійної зміни їх власників, що в решті призведе до невиконання судового рішення по справі.
У зв'язку із цим, у позивача є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства, за захистом яких до суду подано позов.
Висновок суду щодо невчинення дій з відчуження об'єктів нерухомого майна зроблений без врахування і оцінки доказів доданих до позову.
Посилається, що діюче законодавство не містить обов'язку для власника майна розміщувати оголошення про його продаж, а державний реєстратор не зобов'язаний публікувати відомості про отримання документів з метою проведення реєстраційних дій по відношенню до нерухомого майна.
За наведеного, позивач просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21, а заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Від Приватного підприємства "МІСТОБУДТРЕЙД" надійшли пояснення за змістом яких відповідач вказує, що апеляційна скарга позивача подана з порушенням ст. 258 ГПК України, оскільки відповідач не отримував апеляційну скаргу та просить суд зобов'язати позивача належним чином надіслати на поштову адресу відповідача апеляційну скаргу з усіма належно оформленими/завіреними додатками до неї.
Також посилається на те, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 є обґрунтованою, а тому просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.
Щодо посилання відповідача про невідповідність апеляційної скарги вимогам ст. 258 ГПК України, суд зазначає, що до неї скаржником були додані докази надсилання копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу ПП "МІСТОБУДТРЕЙД" - 22800, Вінницька обл., Немирівський р-н, місто Немирів, вул. Горького, будинок 2А (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 87-89). Така адреса відповідача зазначена і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
При цьому, суд апеляційної інстанції направляв поштову кореспонденцію також на зазначену адресу, однак така кореспонденція повернулася із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 112-119).
Тому, суд критично оцінює доводи відповідача щодо не надсилання позивачем копії апеляційної скарги відповідачу листом з описом вкладення.
В судове засідання 15.06.2021 представники сторін не з'явилися.
Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 108-123), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розпочати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
При цьому, суд бере до уваги, що поштова кореспонденція від сторін на адресу суду повернулася із відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", однак суд апеляційної інстанції направляв ухвали за адресами зазначеними сторонами в заявах по суті, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" за адресою 22800, Вінницька обл., місто Вінниця, м. Немирів, вул. Горького, будинок 8Б; Приватному підприємству "МІСТОБУДТРЕЙД" за адресою 22800, Вінницька обл., Немирівський р-н, місто Немирів, вул. Горького, будинок 2А.
Також, суд зазначає, що учасники справи не повідомляли суд про зміну свого місцезнаходження.
Дослідивши матеріали оскарження ухвали, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" подало до Господарського суду Вінницької області позовну заяву до Приватного підприємства "МІСТОБУДТРЕЙД" (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 1-6), в якій позивач просив:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 07.07.2012 загальною площею 2 310,6 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8А, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" та Приватним підприємством "МІСТОБУДТРЕЙД" (зареєстровано в реєстрі за №515);
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2012 для комерційного використання площею 1,6727 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0565), що розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8А, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" та Приватним підприємством "МІСТОБУДТРЕЙД" (зареєстровано в реєстрі за №519).
Одночасно позивачем було подано заяву про забезпечення позову від 14.04.2021 (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 60-65), в якій позивачів просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів, а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме:
- комплексу будівель та споруд загальною площею 2 310,6 кв.м., що розташовані за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8Б;
- земельної ділянки для комерційного використання площею 1,6727 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0565), що розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8Б.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач посилається на укладення 07.07.2012 між ТОВ "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" та Приватним підприємством "МІСТОБУДТРЕЙД" договорів купівлі - продажу, а саме:
- договору купівлі - продажу комплексу будівель та споруд, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірновою А.О. (зареєстровано в реєстрі за № 515);
- договору купівлі - продажу земельної ділянки для комерційного використання площею 1,6727 га (кадастровий номер 0523010100:01:005:0565), що розташована за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 8А, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірновою А.О. (зареєстровано в реєстрі за №519).
Вказані правочини були укладені директором ТОВ "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" Донець В.Г. відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС", яке оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" від 05.07.2012 №5-11/11-ЗС-З про надання згоди на укладення угоди щодо відчуження нерухомого майна ПП "МІСТОБУДТРЕЙД".
За твердженнями позивача, вказані правочини підлягають визнанню недійсними, оскільки вони вчинялись від імені ТОВ "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" посадовою особою Донець В.Г. без необхідного обсягу цивільної дієздатності, всупереч інтересам товариства. Зміст цих правочинів не відповідав справжньому волевиявленню позивача як суб'єкта господарювання та були спрямовані на задоволення особистих інтересів представника, який діяв в інтересах особи, на користь якої передавалось нерухоме майно.
Як зазначає позивач, ймовірність подальшого відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, що не є учасниками справи та може в значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, адже відсутність заборони на вчинення реєстраційних дій відносно такого майна може призвести до постійної зміни їх власників, що в решті призведе до невиконання судового рішення по справі.
У зв'язку із цим, на думку позивача є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Товариства, за захистом яких до суду подано позов.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновкам и суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивач обґрунтовував її тим, що існує ймовірність подальшого відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, що не є учасниками справи та може в значній мірі ускладнити чи взагалі зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь позивача, адже відсутність заборони на вчинення реєстраційних дій відносно такого майна може призвести до постійної зміни їх власників, що в решті призведе до невиконання судового рішення по справі.
В той же час, за приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями ст. ст. 76-78 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Однак, всупереч наведеному, позивач звертаючись до суду з позовом майже через 9 років після укладання оспорюваних правочинів та подаючи заяву про забезпечення позову не надав доказів на підтвердження обставин ймовірного подальшого відчуження нерухомого майна за укладеними договорами купівлі-продажу.
При цьому, позиція скаржника щодо наявності лише обґрунтованого припущення не відповідає наведеному вище, оскільки, як зазначено судом апеляційної інстанції, таке припущення має бути підтверджено доказами.
Також, як вірно вказано судом першої інстанції, в аспекті підстав для застосування заборони вчиняти реєстраційні дії, позивачем не доведено, що державним реєстратором отримано документи з метою проведення реєстраційних дій, або наявні наміри чи звернення осіб щодо вчинення таких дій.
Окрім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
За наведеного суд апеляційної інстанції констатує, що вжиття заходів забезпечення позову за відсутності достатньо обґрунтованого припущення, підтвердженого належними та допустимим доказами, стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову, буде мати наслідком безпідставне втручання у право мирного володіння майном, тобто порушенням ст. 1 Конвенції.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРЕЙДЕКСПРЕС" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 - без змін.
2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 19.04.2021 у справі № 902/393/21 надіслати Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "16" червня 2021 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.