ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 червня 2021 року Справа № 906/1321/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Дужич С.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Лубнифарм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. (повний текст - 22.03.2021р.) у справі №906/1321/20 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Лубнифарм"
до Фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича
про стягнення 93730,00 грн.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20 відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства "Лубнифарм" до Фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича про стягнення 93730,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Лубнифарм" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою
В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами, з посиланням на відповідні пункти Договору №157 від 22.06.2020р., було доведено факт невиконання зобов'язань відповідачем у строки визначені законодавством.
Вважає, що судом першої інстанції не було враховано суттєві обставини, які безпосередньо впливають на вирішення спору, а саме те, що пунктом 10.1 Договору передбачено строк його дії до 31.12.2020р., тобто, на момент судом першої інстанції положення договору про дію в частині виконання зобов'язань, помилково поширено й на права сторін. Разом з тим припинення строку дії договору, не є підставою для припинення зобов'язання, проте порушення такого строку має наслідком не лише розірвання договору.
Претензією №2302 від 08.10.2020р. відповідачеві було встановлено строк для виконання його зобов'язань - 7 днів з моменту отримання претензії, проте, у визначений строк відповідач не вчинив дій щодо зустрічного виконання зобов'язань.
Зазначає, що заявлена позивачем претензія №2302 від 08.10.2020р. може прирівнюватися до вимоги виконання зобов'язання в порядку ч.2 ст.530 ЦК України. Відповідно важлива обставина спору, а саме визначення конкретних строків для виконання зобов'язань відповідачем, залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, зазначає, що для вирішення спору щодо повернення (стягнення) авансу не має правого значення факт дії договору.
Висновок суду першої інстанції щодо обраного судового захисту у даній справі, обґрунтований необхідністю попереднього звернення до відповідача з вимогою про розірвання договору чи відмовою від нього, не відповідає основним засадам господарського судочинства, зокрема принципу верховенства права.
Також зазначає, що враховуючи встановлений порядок виконання обов'язків між сторонами, а саме те, що відповідно до умов Договору позивачем було зроблено передплату у порядку зустрічного виконання, то саме відповідач повинен доводити обставину належного виконання, оскільки саме він посилався на неї, як підставу своїх заперечень.
Належним доказом факту надання послуг/робіт є підписаний сторонами Акт прийому передачі, який попередньо мав бути складений відповідачем та направлений позивачу. Під час з'ясування у судовому засіданні суду першої інстанції питання наявності такого акту, відповідач визнав, що такий акт ним не складався і не надсилався.
На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/1321/20 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю.
Листом №906/1321/20/2172/21 витребувано матеріали справи з Господарського суду Житомирської області.
08.04.2021р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли належним чином оформлені матеріали справи №906/1321/20.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2021р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Лубнифарм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Акціонерне товариство "Лубнифарм" усунути недоліки, а саме - подати до Північно-західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 883 грн.
21.04.2021р., згідно штемпеля канцелярії суду, на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.04.2021р., у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючого судді - Демидюк О.О. у період з 12 квітня 2021 р. по 30 квітня 2021 р. включно., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/1321/20.
Як вбачається з Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021р. для розгляду справи №906/1321/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю.
Розпорядженням керівника апарату суду від 26.04.2021р., у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - Савченко Г.І. у період з 16 квітня 2021 р. по 30 квітня 2021 р. включно., відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №906/1321/20.
Як вбачається з Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021р. для розгляду справи №906/1321/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Павлюк І.Ю.
Ухвалою від 26.04.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Лубнифарм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20. Запропоновано відповідачу у строк - до 17.05.2021р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
18.05.2021р. (вх.№3890/21) на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві відповідач, зокрема, зазначає, що частини продуктів, розроблених відповідачем, інтегровані одна з одною, оскільки маркетингова реклама (Facebook та Instargam) була налаштована у рекламному кабінеті позивача і працювала, весь трафік йшов на посадкові сторінки (інтернет-магазини, сайти, квізи), потім конвертувався у звернення та надходив в СРМ-систему (e-mail, Google-таблиці, тощо), - ось це і є інтеграція. Якщо головна мета позивача - продаж медичних препаратів, то відповідач на декількох маркетингових інструментах показав, що воронка робоча.
Відповідач відмічає, що діяв в рамках Договору і всі послуги надавав виключно згідно з узгодженим сторонами Додатком №1 Договору і такої глобальної задачі, як синхронізація сайту https://lubnypharm.com з системою 1C та інших, ні в усних домовленостях, ні в Договорі, ні в претензіях позивача не було.
Стверджує, що за розроблені відповідачем продукти: сайт (вітрину) https://lubnypharm.com, інтернет-магазині - https://lubnypharm.com/products, налаштування та запуск реклами (Facebook та Instargam (входить розробка креативів), навчання представника позивача персонально (відеоуроки) згідно з домовленостями (3-й та 4-й платіж), прописаними в п.1.3 та 1.4 Додатку №1 Договору, відповідач кошти не отримав.
Доступи до адмін-панелі розроблених відповідачем продуктів https://lubnypharm.com/, https://lubnypharm.com/products, https://esfatil.iubnypharm.com/ відповідач передав позивачу й останнім були змінені. Ще в процесі роботи, у відповіді на претензії позивача від 07.10.2020р., відповідач інформував позивача, що не може закінчити роботи за Договором через те, що паролі постійно змінюються позивачем. Так само відповідачу були закриті доступи до рекламного кабінету Facebook. Отже, відповідач не може відповідати за стан розробленого їм продукту, оскільки вже декілька місяців не має доступів до адмін-панелей розроблених ним сайтів.
Отже, після передачі доступів до особистого кабінету на платформі CMS:Tilda позивачу, відповідач вже не міг виконувати умови Договору по графіку, тому що позивач регулярно змінював доступи, не попереджуючи про це відповідача. Відповідач регулярно повідомляв у чаті Телеграм та в офіційних документах, що представники позивача замінили доступи до особистого кабінету CMS:Tilda і відповідач не може працювати. В тому ж самому чаті їх скидали, але потім знову змінювали без попередження.
На підставі викладеного відповідач просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
17.05.2021р. (вх.№3930/21) на адресу суду від позивача надійшла заява.
У заяві просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на практику, викладену у постановах Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, від 18.11.2019р. у справі №910/16750/18, від 07.08.2018р. у справі №910/7981/17.
Позивач вважає, що не потребує заявлення попередньої вимоги про розірвання договору у даній справі, з урахуванням того, що обставини справи та докази чітко встановлюють безпідставність такої вимоги.
Одночасно зауважує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19 наявність навіть діючого договору не є перешкодою для вирішення питання про повернення авансу.
Крім цього просить прийняти до уваги той факт, що сам відповідач, який був присутній у судовому засіданні 11.03.2021р., вказав на те, що задоволення позовних вимог у повному обсязі вважає несправедливим, з огляду на те, що на частину зобов'язань складено і підписано акт прийому-передачі послуг. Отже, правильно буде задовільнити лише частково. Також відповідач визнав обставину того, що окрім одного акту, обов'язок по складенню і направленню його позивачу покладено саме на нього, за результатами кожного етапу робіт, він не складав та не направляв. Наведене підтверджується звукозаписом судового засідання від 11.03.2021р., отже ці обставини не лише визнано стороною, а й підтверджено належним чином, а саме поясненнями відповідача, наданими у судовому засіданні.
На підставі викладеного просить суд прийняти цю заяву, взяти до уваги наведені пояснення.
08.06.2021р. (вх.№4631/21) на адресу суду від Фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича надійшла заява.
У заяві зазначає, що за основу своєї роботи відповідач та позивач повинні були брати підписаний сторонами Договір, але в процесі роботи позивач відійшов від правил та порушив пункти 3.2.3, 3.3.1, 3.3.2, 4.2, 9.1, 10.1 Договору.
Відповідач не отримав згідно п.4.7. Договору жодного конкретного документа, в якому був би перелік, які саме задачі згідно Договору не виконав відповідач, крім адвокатського запиту б/н від 28.10.2020р (який з'явився під час судових засідань) до кандидата технічних наук Шестак Я.В. від адвоката Сови В.В. з вимогами позивача, в якому першим пунктом стоїть задача «синхронізація розробленого відповідачем сайту https://lubnypharm.com з системою 1C», яку в усній формі вимагав зробити позивач, не зважаючи на те, що дана додаткова задача не прописана в Договорі та не була обговорена в усних домовленостях.
Щодо виконання своїх зустрічних зобов'язань, відповідач їх виконував в рамках Договору і всі послуги надавав виключно згідно з Додатком №1 (Відзив на апеляційну скаргу від 12.05.2021р.) і планував отримати кошти згідно з Додатком №1.
Зазначає, що всі свої зобов'язання по Договору відповідач виконував сумлінно, навіть ті, за які йому не було заплачено згідно умов Договору.
Звертає увагу, що після передачі доступів до адмін-панелі сайтів відповідач вже не є власником розробленого їм продукту та не може відповідати за його технічний стан, і тому вартість послуг, якщо позивач змінить свою думку в процесі робіт, згідно з узгодженим сторонами п.10.6. Договору поверненню не підлягає.
Щодо задоволення позивних вимог про стягнення грошових коштів за надані послуги, відповідач просив як у наданих суду першої інстанції документах, так і на останньому засіданні, відмовити повністю (доказ - відео-запис судового засідання 11.03.2021р.) через те, що був зроблений великий об'єм робіт, та станом на 13.03.2021р. позивач користувався розробленим відповідачем продуктом та набутим досвідом в комерційних цілях.
Просить суд прийняти заяву, взяти до уваги наведені пояснення та рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20 залишити без змін.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
22.06.2020р. між Акціонерним товариством "Лубнифарм" (замовник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Самойлюком Дмитром Юрійовичем (виконавець/відповідач/підрядник) укладено Договір маркетингових послуг №157 (арк.справи 10-17), відповідно до якого виконавець надає послуги в рамках інтернет-маркетингового обслуговування, в тому числі виробництво рекламних матеріалів відповідно до технічного завдання (послуги) в обсязі і на умовах, визначених цим договором, а замовник приймає та оплачує вказані послуги виконавця на умовах, визначених Додатком №1.
Як погоджено п.п.2.2.-2.3. Договору метою цього договору є інтернет-маркетинговий супровід діяльності замовника, заснований на принципах оперативності, законності, конфіденційності. Найменування/асортимент послуг вказується у замовленні, що є Додатком №1 та невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.п.4.1-4.3. Договору замовник оплачує послуги виконавця відповідно до умов цього договору. Загальна вартість послуг становить 6500,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. Зазначена сума включає в себе усі платежі, які будуть чи можуть бути визначені в якості винагороди за відчуження майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до п.3.2.5. цього Договору. Оплата послуг буде здійснюватися поетапно відповідно до умов визначених у Додатку №1.
Послуги вважаються наданими після виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, прийом і передача виконаних робіт (послуг) відбувається шляхом підписання сторонами Акту виконаних робіт (послуг), що надсилається рекомендованим поштовим відправленням або кур'єрською службою (п.п.4.5. Договору).
Підпунктом 4.6. Договору сторони погодили, що протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання Акту виконаних робіт (послуг) від виконавця замовник підписує його або надає мотивовану відмову від його підписання.
Згідно п.п.4.7. Договору у випадку невідповідності послуг умовам договору чи замовлення, замовник направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання Акту з переліком та строками необхідних доопрацювань. Виконавець зобов'язаний своїми силами та за власний кошт, в строк, зазначений у мотивованій відмові, усунути недоліки.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020р. (включно), а в частині зобов'язань сторін до повного їх виконання по даному договору.
Сторонами у справі було підписано Додаток №1 до договору маркетингових послуг №157 від 22.06.2020р., з якого вбачається, що загальна вартість послуг встановлюється в сумі, що дорівнює 6500,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. Зазначена сума буде сплачуватися поетапно згідно домовленості:
1.1. Перший платіж у розмірі - 2500,00 доларів США, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору.
1.2. Другий платіж у розмірі - 1000,00 доларів США через 7 (сім) календарних днів після першого (авансовий платіж для розробки цільової сторінки (англ, landing page) на CMS Tilda).
1.3. Третій платіж у розмірі - 1500,00 доларів США після підписання замовником акту прийому-передачі наданих послуг по створенню загального сайту (вітрини) замовника та Інтернет- магазину замовника.
1.4. Четвертий платіж у розмірі - 1500,00 доларів США, після підписання замовником акту прийому-передачі наданих послуг по створенню маркетингових акцій замовника цільових сторінок (англ.landing page) на CMS Tilda (10 екранів), квіз-сайти, банери і т.п.) для реклами в Facebook, Instargam, YouTube, Google Adwords, тощо, відповідних продуктів замовника (п. 1 Додатку),
Згідно п.2 Додатку виконавець зобов'язується надати послуги, які будуть включати такі загальні частини:
• загальний сайт (вітрина) замовника;
• Інтернет магазин замовника;
• маркетингові (рекламні) акції замовника (цільової сторінки (англ. landing page) на CMS Tilda (10 екранів), квіз-сайти, банери і т.п.) для реклами в Facebook, Instargam, YouTube, Google Adwords, тощо.
Всі частини мають бути інтегровані одна з одною, замовник матиме можливість простого і зручного керування контентом.
Також п.3 Додатку передбачено, що виконавець проведе навчання персоналу замовника по наповненню та керуванню контекстом сайту.
Виконавець за цим Договором створює цільову сторінку (англ, landing page) на CMS Tilda (10 екранів) та проводить навчання для подальшої можливості виконувати цю роботу самостійно замовником (п.4 Додатку).
22.06.2020р. відповідач виставив позивачу рахунок №157.1 на суму 66800,00 грн. в якості переоплати (1-й місяць, 1-й платіж) у розмірі 2500 доларів США за курсом НБУ на 22.06.2020р.
22.06.2020р. позивач сплатив відповідачу 66800,00 грн. за маркетингові послуги згідно згаданого вище рахунку, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №2854 від 22.06.2020р. (арк.справи 38).
08.07.2020р. позивач сплатив другий платіж в сумі 26930,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №3095 від 08.07.2020р. (арк.справи 39).
03.09.2020р. сторонами підписано акт виконаних робіт (послуг) №157.1 (арк.справи 76).
Позивач, вважаючи що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, 08.10.2020р. надіслав відповідачу претензію за вих.№2302 від 08.10.2020р. (арк.справи 18-19), в якій запропонував відповідачу протягом 7-денного терміну виконати зобов'язання в натурі, або ж повернути грошові кошти, сплачені в якості авансу по Договору №157 від 22.06.2020р.
Відповідач надіслав на електронну адресу позивача відповідь на претензію (арк.справи 20-27), у якій заперечив факт порушення договірних зобов'язань.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач надіслав засобами електронного зв'язку відповідачу свої заперечення на відповідь до претензії.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2).
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, із комплексного аналізу положень Договору маркетингових послуг №157 від 22.06.2020р. та додатку до нього вбачається, що предметом договору є саме досягнення результату, яким є створення відповідачем загального сайту (вітрини) замовника, Інтернет магазину замовника, маркетингових рекламних акцій замовника АТ "Лубнифарм", який повинен неодноразово використовуватись замовником у своїй діяльності.
А тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги Цивільного кодексу України.
Як встановлено ч.1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Сторонами підписано акт виконаних робіт (послуг) №157.1 (арк.справи 76) без будь-яких зауважень та мотивованих відмов від його підписання.
Разом з тим, ст.849 Цивільного кодексу України передбачає, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1). Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч. 3). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).
Правовий аналіз положень ст.849 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови.
При цьому, положення частин 2, 3 та 4 ст.849 Цивільного кодексу України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.
Крім цього, частина 2 статті 852 Цивільного кодексу України передбачає, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
В даному випадку, позивач в претензії від 08.10.2020р. за вих.№2302, посилаючись на те, що відповідач не вчинив всіх необхідних дій, спрямованих на виконання договору та зазначаючи положення ст.530 Цивільного кодексу України надав 7-денний строк з моменту отримання претензії для виконання визначених договором №157 від 22.06.2020р. робіт. У випадку невиконання даних робіт, позивач вимагав повернення сплачених коштів. Вказуючи на наявність підстав для повернення суми попередньої оплати, позивач відзначив, що не отримав зустрічного виконання на суму попередньої оплати, тобто неналежне виконання підрядником ФОП Самойлюком Д.Ю. взятих на себе зобов'язань.
Як вірно відмічено судом першої інстанції, Договором та Додатком №1 не визначені строки для виконання кожної з частин, які складають загальний обсяг послуг згідно договору.
Проте, п.п.10.1. Договору строк дії останнього визначено до 31.12.2020р., а в частині зобов'язань сторін - до повного їх виконання.
Отже, договір №157 від 22.06.2020р. станом на день пред'явлення позову (05.11.2020р.) був діючим.
З огляду на положення ст.849, ч.2 ст.852 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає вірним висновок, що вимозі про повернення попередньої оплати мала б передувати відмова від договору або розірвання договору у встановленому законом порядку.
Доказування невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника.
Спір у справі стосується саме повернення попередньої оплати за договором підряду під час дії договору, при цьому, в межах даної справи відсутні докази направлення підряднику відмови замовника від договору №157 від 22.06.2020р. або докази розірвання згаданого договору.
За таких обставин, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що позивач пред'явив даний позов до суду не вчинивши жодних дій щодо відмови від договору або його розірвання, внаслідок чого отримав би право на стягнення попередньої оплати.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на зазначені вище норми права, встановлені обставини та наявні у матеріалах справи докази колегія суддів вважає, що Господарським судом Житомирської області правомірно відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства "Лубнифарм" до Фізичної особи-підприємця Самойлюка Дмитра Юрійовича про стягнення 93730,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.8, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Лубнифарм" на рішення Господарського суду Житомирської області від 11.03.2021р. у справі №906/1321/20 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.06.2021р.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Дужич С.П.