ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 травня 2021 року Справа №918/221/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючий суддя Дужич С.П.,
суддя Коломис В.В.,
суддя Саврій В.А.
при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.
за відсутності заявника
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року, суддя Романюк Ю.Г., м. Рівне, у справі
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.
27 березня 2021 року, фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку ст.ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
20 квітня 2021 року, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не усунула недоліки заяви про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, ухвалою Господарського суду Рівненської області їй було повернено дану заяву без розгляду.
ОСОБА_1 , у своїй апеляційній скарзі, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та повернути справу до місцевого господарського суду для розгляду її заяви по суті, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального права, оскільки вона виконала усі вимоги, які ставляться до заяви про неплатоспроможність, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, включаючи вимоги щодо отримання інформації про відкриті банківські рахунки.
Проте ані податкові органи, ані інші державні установи не мають можливості надати відомості про всі відкриті рахунки боржника, а отже такою можливістю наділений лише суд, тому ОСОБА_1 звернулась з відповідним клопотанням про надання інформації від банківських установ про наявні відкриті рахунки саме до суду, яке останнім не було виконано.
Крім того, вважає, що відсутність у її заяві доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі 34 050,00 грн. не є підставою для повернення відповідної заяви.
На противагу цьому зазначає, що станом на листопад 2020 року в Україні діють зміни до Кодексу України з процедур банкрутства в частині вибору боржником арбітражного керуючого, який може згодитись на відстрочку або розстрочку платежу у вигляді винагороди, тому вважає вимогу суду про одноразову сплату такої винагороди безпідставною.
Як на альтернативний спосіб оплати винагороди арбітражного керуючого, зокрема, вказує на можливість її проведення за рахунок коштів кредиторів, що не заборонено Кодексом України з процедур банкрутства.
Вважає, що незадовільний майновий стан боржника, його тяжке фінансове становище, відсутність грошових коштів на момент подання заяви про неплатоспроможність фізичними особами боржниками не може бути бар'єром щодо доступу до процедур банкрутства. Отже, така позиція суду порушує справедливий судовий захист не тільки її інтересів, але і кредиторів, які не наділені правом звернення до суду з заявою про визнання фізичної особи неплатоспроможною.
17 травня 2021 року, ухвалою Північно-західного апеляційного гсподарського суду за скаргою ОСОБА_1 було відкрито провадження та призначено її розгляд на 27 травня 2021 року.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, хоча був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, звернувшись до суду з заявою від 27 травня 2021 року про розгляд скарги за відсутності повноважного представника.
Враховуючи вимоги ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що заявник по справі належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності її представника, явка якого обов'язковою не визнавалась.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
27 березня 2021 року, ОСОБА_1 , як фізична особа, звернулась до суду з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, відповідно до ст.ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства. (а.с.1-7)
До даної заяви додано, зокрема:
- виписку ТОВ "Українське бюро кредитних історій" ОСОБА_1 ;
- заяву арбітражного керуючого Рудика І.М. про участь у справі боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ;
- клопотання про створення кредиторами фонду для винагороди арбітражному керуючому;
- клопотання про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, в якому просить розподілити між кредиторами зобовязання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого, повязаних з виконанням повноважень розпорядника майном Шаленик Т.В.;
- клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у т.ч. депозитні, відкриті у банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
- конкретизований список редиторів, де загальна поточна сума заборгованості боржника (за попередніми розрахунками) з урахуванням графіків виплат перед кредиторами становить 409 658,97 грн.;
- опис майна, яке на праві власності належить/не належить боржнику;
- перелік обов'язкових документів наданих до заяви на відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи, згідно п.4 ч.1 ст. 116 КУзПБ;
- проект плану реструктуризації боргів;
- декларацію про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2018 рік. (а.с. 8-115)
05 квітня 2021 року, ухвалою Господарського суду Рівненської області було:
- відмовлено в задоволенні клопотання боржника про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника у тому числі депозитні, відкриті в банкових установах та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
- відмовлено в задоволенні клопотання боржника про розподіл між кредиторами зобов'язання сплатити кошти за відшкодування витрат арбітражного керуючого (винагороду), пов'язаних з виконанням повноважень розпорядження майном боржника.
Також, ухвалою, заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність було залишено без руху та надано строк не пізніше 10 днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків, а саме, для надання суду:
- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в розмірі 34 050,00 грн.;
- відомості про всі наявні рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках. (а.с.119-121)
25 квітня 2021 року, ухвалою Господарського суду Рівненської області, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не усунула вказані недоліки, її заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність була повернуто без розгляду. (а.с.124-125)
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно п.17 ч.1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодексу) встановлено, що господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як встановлено з матеріалів справи, 05 квітня 2020 року, ухвалою Господарського суду Рівненської області заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків заяви, а саме: для надання додаткових матеріалів, визначених Кодексом.
ОСОБА_1 , вимоги господарського суду не виконала, а тому ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25 квітня 2021 року було повернуто заявнику заяву про неплатоспроможність.
ОСОБА_1 , оскаржуючи ухвалу Господарського суду Рівненської області про повернення заяви про неплатоспроможність від 25 квітня 2021 року, посилається на її неправомірність з огляду на те, що остання була постановлена, на підставі вимог ухвали від 05 квітня 2020 року на усунення недоліків, які фізичною особою допущені не були.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу встановлено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених книгою 4 Кодексу.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 116 Кодексу, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених ч.2 ст. 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, ч.3 ст. 116 Кодексу.
Так, згідно з вимогами п.8 ч.3 ст. 116 Кодексу, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
Натомість, заявник зазначив про те, що не має в банківських установах відкритих депозитних рахунків, при цьому заявником не зазначено про наявність чи відсутність інших рахунків, відкритих у банківських установах.
Заявником подано до суду першої інстанції клопотання про витребування відомостей про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні), відкриті в банківських установах та інших фінансово-кредитних установах України та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, оскільки зазначена інформація на запит громадянина не надається.
В той же час, заявником не дотримано вимог при заявлені клопотання щодо витребування доказів судом, передбачених ч.1 ст. 81 ГПК України. Зокрема, ні в означеному клопотанні, ні в апеляційній скарзі не навів заходів та відповідних доказів, які самостійно вжив для отримання відповідної інформації, що позбавляє суд можливості задоволити його клопотання.
Суд першої інтанції вірно зазначив, що нормами Закону України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень громадян, проведення особистого прийому та забезпечення доступу до публічної інформації в Національному банку України, затвердженою рішенням Правління Національного банку України від 14 травня 2020 №332-рш та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, передбачено право громадянина України на звернення до відповідного органу задля отримання тієї чи іншої інформації.
Саме заявник є суб'єктом який володіє інформацією про наявні у нього рахунки, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, а отже повинен бути обізнаним про такі відомості.
Тому, у задоволенні даного клопотання було відмовлено ухвалою від 05 квітня 2021 року.
Також, згідно п.12 ч.3 ст. 116 Кодексу, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно з вимогами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 3 ч.1 ст. 12 Кодексу передбачено право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 30 Кодексу, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, виходячи з юридичної природи винагороди арбітражного керуючого, звільнення від її сплати не вплине на баланс інтересів держави та заявника в цій справі, оскільки є лише платою суб'єкту незалежної професійної діяльності за виконання ним своїх обов'язків. Проте, таке звільнення заявника від авансування такої винагороди на етапі подання заяви вплине на баланс інтересів боржника та арбітражного керуючого, позбавивши останнього права на своєчасне отримання винагороди в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абз.5 ч.2 ст. 3 Кодексу).
Будь-яких положень, умов та підстав, за яких суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому чинним законодавством України не передбачено.
Отже, сума авансування винагороди арбітражному керуючому за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень та повинна складати 34 050,00 (2 270,00 грн. х 5 х 3) грн.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зокрема, не було додано доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, у зв'язку з чим судом першої інстанції ухвалою від 05 квітня 2021 року залишено її заяву без руху з надання строку на усунення недоліків.
ОСОБА_1 зазначила про неможливість сплатити авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень через вкрай тяжке матеріальне та фінансове становище та пропонувала створити кредиторами фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого або відстрочити його сплату.
На даний час чинним законодавством не передбачено можливості звільнення чи відстрочення від сплати авансування винагороди арбітражного керуючого, а встановлено прямий обов'язок по проведенню такої оплати та наданню відповідних про це доказів.
Аналогічна правова позиція щодо питань авансування винагороди керуючому реструктуризацією та додержання прав боржників (фізичних осіб) викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №910/2629/20.
Посилання апелянта на позицію Верховного суду, викладену у п.37 постанови від 19 листопада 2020 року у справі №910/726/20, що питання з приводу винагороди не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, судом апеляційної інстанції відхиляється з тих підстав, що така угода з арбітражним керуючим не була надана суду апелянтом.
Так, разом з поданою заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду надійшла заява арбітражного керуючого Рудика І.М. на згоду на участь у справі про банкрутство, в якій останній надав згоду на участь у справі та зазначив, що не заперечує, щоб винагорода арбітражного керуючого нвдходила на депозитним рахунок суду не в повному розмірі, а частинами - в розмірі належному до виплати арбітражному керуючому помісячно.
Але угоду між арбітражним керуючим Рудикою І.М. про погодження на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство ОСОБА_1 , до заяви не додано.
Разом з тим, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст. 129 Конституції України, здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи даний принцип господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, у тому числі, й у питанні звільнення від сплати винагороди керуючому реструктуризацією, а також стягнення такої винагороди з кредиторів.
Твердження заявника про те, що сплата грошової винагороди може відбутися за рахунок кредиторів, суд вважає помилковими, оскільки зазначені заходи вчинюються у справах про банкрутство у виключних випадках, та після встановлення відсутності майна у боржника за рахунок якого може бути виплачена грошова винагорода арбітражному керуючому за виконання останнім своїх повноважень.
Відповідно до ч.5 ст. 30 Кодексу кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
В даному випадку мова йде про кредиторів, тобто осіб, статус яких буде визначений судом після відкриття провадження у справі у підготовчому засіданні, публікації відповідного оголошення, розгляду кредиторських вимог арбітражним керуючим та подання результатів розгляду до суду, а також після проведення попереднього засідання суду та проведення зборів кредиторів.
Як видно з аналізу норм Кодексу, перші збори кредиторів, на яких можливе прийняття рішення, зокрема про створення фонду для авансування винагороди арбітражному керуючому, можливі після спливу щонайменше тримісячного строку з моменту подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Власне вжитий законодавцем термін "авансування" передбачає сплату наперед, в даному випадку до вчинення будь-яких дій арбітражним керуючим.
Комітет кредиторів чи збори кредиторів в силу закону не мають змоги авансувати грошову винагороду арбітражному керуючому до відкриття провадження у справі, а тому не можуть підміняти боржника в обов'язку відповідного авансування на стадії прийняття судом заяви такого боржника.
Оскільки скаржником не доведено порушення матеріального чи процесуального права або неправильного застосування вимог Кодексу України з процедур банкрутства при розгляді заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а відсутність документів необхідних для відкриття провадження по цій заяві, які не надані заявником на вимогу суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність повернення цієї заяви заявнику без розгляду, на підставі ч.4 ст. 174 ГПК України.
При чому, повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку (ч.3 ст. 38 Кодексу), у зв'язку з чим право скаржника на доступ до правосуддя оскаржуваними судовими рішеннями у цій справі не порушується та не обмежується.
Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 234 ГПК України з всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 20 квітня 2021 року у справі №918/221/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Матеріали справи №918/221/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.