вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" червня 2021 р. Справа № 910/17243/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Місевра А.І.
відповідача - Бондаренко Я.С.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 (повне рішення складено 15.03.2021)
у справі №910/17243/20 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21"
про стягнення заборгованості.
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" про стягнення заборгованості за договором №510 від 29.04.2020 та додатковими угодами до нього у загальному розмірі 2423832,10 грн, з яких: 2290832,10 грн - основний борг та 133000,00 грн - неустойка.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача зобов'язання з повної та своєчасної оплати виконаних робіт, що також є підставою для сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" неустойки згідно з умовами п. 5.6 договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2020 відкрито провадження у справі №910/17243/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 (повне рішення складено 15.03.2021) закрито провадження у справі №910/17243/20 в частині стягнення основного боргу у розмірі 543431,68 грн, в іншій частині позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" на користь позивача 1747400,42 грн основного боргу та 133000,00 грн неустойки.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у зазначеній частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність кінцевого строку сплати грошових коштів за додатковою угодою №1 до договору №510 від 29.04.2020, оскільки її умови не містять строків щодо внесення попередньої оплати. На переконання Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21", обов'язок щодо сплати вартості робіт виник у відповідача з моменту підписання актів виконаних робіт, а саме не пізніше 5-го робочого дня після їх підписання.
Скаржник також стверджує, що у зв'язку з неправильним визначенням судом першої інстанції моменту виникнення у відповідача обов'язку провести остаточний розрахунок за виконані роботи вимога про стягнення неустойки є безпідставною та необґрунтованою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційну скаргу у справі №910/17243/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 апеляційну скаргу у справі №910/17243/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17243/20, призначено її до розгляду на 15.06.2021, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
До суду 04.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні.
Разом з цим, позивач просить суд вийти за межі доводів апеляційної скарги та змінити оскаржуване рішення суду в частині стягнення суми основного боргу з 1747400,42 грн на 1862802,10 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" зазначає, що місцевий господарський суд, користуючись даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 станом на 03.03.2021, наданої позивачем, помилково замість суми, зазначеної у графі «Дебет» розділу «Сальдо на кінець періоду», взяв до уваги відомості у графі «Кредит» розділу «Обороти за період». З огляду на викладене, судом першої інстанції неправильно встановлено розмір основного боргу відповідача станом на день ухвалення оскаржуваного рішення.
У призначене судове засідання 15.06.2021 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 29.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" (виконавець) укладено договір №510, відповідно до п. 1.1 якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи в обсязі та у строк згідно додатку №1 до договору на самохідному судні «Волгоград» пр.559Д, що належить замовнику.
Вартість робіт на момент підписання договору з ПДВ складає 1011271,22 грн (п. 2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 укладеного договору вартість робіт та сума договору за згодою сторін переглядаються при зміні обсягів та складності робіт. Зміна вартості робіт оформлюється шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Відповідно до п. п. 3.1 та 3.2 договору замовник здійснює передоплату робіт на поточний рахунок виконавця відповідно до «Календарного графіку фінансування ремонту» (додаток №2 до договору). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними додатковими угодами.
Додатком №2 до договору сторонами узгоджено календарний графік фінансування виконаних робіт на самохідному судні «Волгоград». Вказаним додатком визначено строк оплати етапів робіт (зокрема, етапи 2-4 оплачуються протягом 3 робочих днів після виставлення рахунку) та порядок їх оплати - 100% передоплата згідно наведеного кошторису у додатку №3.
Додатком №3 до договору узгоджено кошторис вартості робіт на самохідному судні «Волгоград».
Згідно з п. 5.6 договору замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, неприйняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, ненадання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) він оплачує неустойку у розмірі 1000,00 грн за кожну добу.
Договір набирає чинності з дня його підписання представниками обох сторін та діє до 31.12.2020 або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 8.11 договору).
У подальшому, 18.06.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №510 від 29.04.2020, якою внесено зміни у додаток №3 договору та виключено з нього наступні роботи: заміна зовнішньої обшивки судна лист 6мм (без набору) - 100 кв. м. Загальна вартість робіт, виключених з договору, згідно цієї додаткової угоди складає 538000,00 грн.
Пункт 2.1 договору змінено в частині вартості робіт та визначено їх в сумі 473271,22 грн.
Пунктом 3 додаткової угоди сторонами узгоджено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати додаткові роботи згідно акту дефектування №4-2020 від 14.05.2020. Вартість додаткових робіт на момент підписання додаткової угоди складає 2747139,32 грн (п. 4 додаткової угоди №1).
30.07.2020 сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до п. п. 1 та 2 якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати додаткові роботи згідно акту дефектування №4/1-2020 від 15.07.2020 загальною вартістю 281245,77 грн.
22.09.2020 сторонами укладено додаткову угоду №3, відповідно до п. п. 1 та 2 якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати додаткові роботи згідно журналу змін Т.156.1.01.101.0079 від 09.07.2020 загальною вартістю 97640,96 грн.
З матеріалів справи убачається, що позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором та додатковими угодами, доказом чого є підписані та прийняті без застережень і зауважень акти виконаних робіт на загальну суму 3600832,11 грн:
- №64 від 25.09.2020 на суму 799787,35 грн (згідно додаткової угоди №1);
- №65 від 29.09.2020 на суму 1468585,40 грн (згідно додаткової угоди №1);
- №72 від 05.10.2020 на суму 478766,56 грн (згідно додаткової угоди №1);
- №70 від 05.10.2020 на суму 281245,77 грн (згідно додаткової угоди №2);
- №71 від 05.10.2020 на суму 97640,96 грн (згідно додаткової угоди №3);
- №73 від 06.10.2020 на суму 473271,22 грн (згідно основного договору);
- №2643 від 30.09.2020 на суму 1534,85 грн (згідно основного договору).
Позивачем також було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" наступні рахунки на оплату робіт:
- №1107 від 08.07.2020 на суму 2747139,32 грн за додатковою угодою №1 з терміном оплати до 15.07.2020;
- №1631 від 05.10.2020 на суму 281245,76 грн за додатковою угодою №2 з терміном оплати до 13.10.2020;
- №1550 від 28.09.2020 на суму 97640,96 грн за додатковою угодою №3 з терміном оплати до 02.10.2020;
- №672 від 27.04.2020 на суму 473271,22 грн за основним договором з терміном оплати до 05.05.2020;
- №1617 від 30.09.2020 на суму 1534,85 грн за основним договором з терміном оплати до 12.10.2020.
Однак, за твердженнями позивача, котрі не спростовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Візіо 21", порушивши умови договору, останній станом на день звернення з позовом до суду сплатив лише 1310000,01 грн грошових коштів за виконані роботи.
Позивач вказував на те, що кінцевий строк сплати грошових коштів (60% передоплати) згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 18.06.2020 закінчився 26.06.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" надіслало на адресу відповідача претензія №638 від 15.09.2020 з вимогою сплатити суму неустойки по договору на підставі п. 5.6 договору, що була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" без відповіді і виконання.
Матеріали справи також містять лист відповідача №19/10 від 19.10.2020, яким останній гарантував погашення у повному обсязі заборгованості по договору у строк не пізніше 02.11.2020.
Натомість, станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем не виконано зобов'язання з оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим сума основного боргу за укладеним договором та додатковими угодами станом на день звернення до суду складала 2290832,10 грн.
Окрім цього, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 133000,00 грн неустойки на підставі п. 5.6 договору.
На переконання позивача, оскільки кінцевий строк сплати грошових коштів (60% передоплати) згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 18.06.2020 закінчився 26.06.2020, замовник повинен сплатити виконавцю неустойку у розмірі 133000,00 грн за 133 дні прострочення оплати вартості робіт та додаткових послуг за період з 26.06.2020 по 20.10.2020.
Місцевий господарський суд під час ухвалення оскаржуваного рішення встановив, що акти наданих послуг підписані обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт, а у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони відповідача. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу. Водночас, судом також встановлено, що матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем на користь позивача частини суми основного боргу за договором у сумі 543431,68 грн після відкриття провадження у справі.
За вказаних обставин судом закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 543431,68 грн, а в частині стягнення 1747400,42 грн основного боргу позовні вимоги задоволено. Також місцевим господарським судом встановлено обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" в частині стягнення неустойки.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу обґрунтованості позовних вимог про стягнення суми основного боргу та неустойки. Натомість, судом першої інстанції неправильно встановлено суму боргу, яку відповідач сплатив позивачу після відкриття провадження у справі. Як наслідок, судом помилково вказано суму позовних вимог, провадження за якими підлягає закриттю, та, відповідно, суму основного боргу, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21".
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Приписами ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з виконання робіт за договором та додатковими угодами, доказом чого є підписані та прийняті без застережень і зауважень акти виконаних робіт на суму 3600832,11 грн (а. с. 18-23). Разом з цим, відповідачем було оплачено виконані роботи лише на суму 1310000,01 грн, у зв'язку з чим у останнього станом на день звернення з даним позовом до суду утворилася заборгованість у розмірі 2290832,10 грн. При цьому, відповідачем не спростовано зазначений розмір заборгованості належними доказами.
Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачена оплата робіт у вигляді передньої оплати на поточний рахунок виконавця відповідно до «Календарного графіку фінансування ремонту» (додаток №2 до договору). Оплата всіх додаткових робіт здійснюється у відповідності з підписаними додатковими угодами. Додатком №2 договору, у свою чергу, встановлено, що строк оплати робіт встановлюється наступним чином: за першим етапом - протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору, за 2-4 етапами - протягом 3 робочих днів після виставлення рахунку.
Натомість, пунктами 3 та 4 додаткових угод до договору, які є аналогічними за своєю суттю, визначено умови оплати: 60% передоплата та 40% на протязі 5 робочих днів після підписання акту виконаних робіт, але до моменту спуску плавзасобу на воду. Загальний термін виконання додаткових робіт становить 30 робочих днів з моменту надходження оплати на рахунок виконавця за додаткової угодою №1 та, відповідно, 16 і 5 робочих днів за додатковими угодами №2 та №3.
Суд зазначає, що зазначені пункти додаткових угод суперечать один одному, так як згідно з пунктами 3 оплата здійснюється після підписання актів виконаних робіт, а натомість пунктами 4 встановлено загальний термін виконання робіт, який визначається з моменту надходження оплати на рахунок замовника.
З огляду на викладене, проаналізувавши умови додаткових угод, колегія суддів зазначає, що їх зміст не встановлює чіткого строку оплати відповідачем виконаних робіт.
Однак, як було зазначено вище, сторонами підписані акти виконаних робіт, які у будь якому-випадку повинні бути оплачені з боку відповідача у повному обсязі з огляду на умови договору щодо попередньої оплати. Проте, відповідачем під час розгляду даної справи не спростовано наявність заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 2290832,10 грн. При цьому, наявність заборгованості підтверджується вже згаданим листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" №19/10 від 19.10.2020, яким останній гарантував погашення у повному обсязі заборгованості по договору у строк не пізніше 02.11.2020.
Апеляційний суд зазначає, що остаточно всі роботи по договору та додаткових угодах до нього виконано позивачем 06.10.2020, що підтверджується актом №73 на суму 473271,22 грн. Рахунок на оплату виконаних робіт, що відповідає зазначеному акту, виставлено позивачем 27.04.2020. Термін оплати за вказаним рахунком визначено до 05.05.2020, що також відповідає строку оплати, визначеному додатком №2 до договору - протягом 3 робочих днів після виставлення рахунку. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт з 06.05.2020.
Наведеними вище обставинами спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність кінцевого строку сплати грошових коштів за додатковою угодою №1, оскільки її умови не містять строків щодо внесення попередньої оплати. Відповідач зазначає, що обов'язок щодо сплати вартості робіт виник у відповідача саме з моменту підписання актів виконаних робіт - не пізніше 5-го робочого дня після їх підписання. Однак, апеляційним судом встановлено, що оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 3 робочих днів після виставлення рахунку.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд також вважає помилковим висновок місцевого господарського суду з приводу того, що кінцевий строк сплати грошових коштів (60% передоплати) згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 18.06.2020 закінчився 26.06.2020. Колегією суддів встановлено, що зміст додаткових угод не встановлює чіткого строку оплати відповідачем виконаних робіт, оскільки їхні пункти суперечать один одному.
Разом з цим, зазначені висновки суду першої інстанції під час встановлення дійсних обставин справи не впливають на загальний висновок з приводу наявності прострочення відповідача з оплати грошових коштів, а отже, і обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Проте, як було зазначено вище, судом допущено помилку та неправильно встановлено суму боргу, яку відповідач сплатив позивачу після відкриття провадження у справі. Як наслідок, судом помилково вказано суму позовних вимог, провадження за якими підлягає закриттю, та, відповідно, суму основного боргу, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21".
Як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження відповідачем частково сплачено позивачу заборгованість за виконані роботи, що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Візіо 21". Окрім цього, часткова сплата відповідачем заборгованості підтверджується наданими безпосередньо позивачем оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 за 2020 рік та актами звіряння взаємних розрахунків, підписаними обома сторонами з застосуванням електронних цифрових підписів.
Так, відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 28.02.2021 (а. с. 160-163) відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 1697900,42 грн. Станом на 03.03.2021 загальна сума сплачених відповідачем грошових коштів по договору становить 1747400,42 грн, що підтверджується наданою позивачем оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період 01.01.2020 по 03.03.2021, а саме інформацією, що міститься у графі «Кредит» розділу «Обороти за період». З огляду на викладене, станом на день ухвалення рішення у даній справі сума основного боргу, що залишилася несплаченою відповідачем, становить 1862802,10 грн, що підтверджується інформацією, яка міститься у графі «Дебет» розділу «Сальдо на кінець періоду» оборотно-сальдової відомості.
Натомість, як було зазначено вище, місцевий господарський суд помилково взяв відомості з графи «Кредит» розділу «Обороти за період» оборотно-сальдової відомості як суму заборгованості, що залишилася несплаченою відповідачем.
У зв'язку з цим, апеляційний суд зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення суми основного боргу за договором №510 сплачено грошові кошти в сумі 428030,00 грн: 2290832,10 грн (сума боргу станом на день звернення до суду) - 1862802,10 грн (сума боргу станом на день ухвалення рішення).
З огляду на викладене, провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю в частині стягнення 428030,00 грн суми основного боргу. У свою чергу, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1862802,10 грн.
Таким чином, судом першої інстанції, фактично, зроблено помилку у встановленні обставин справи щодо суми сплаченої відповідачем заборгованості після відкриття провадження.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 133000,00 грн неустойки на підставі п. 5.6 договору апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 вказаної статті).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Згідно з п. 5.6 договору замовник погоджується, що у разі затримки виконання робіт з його вини (несвоєчасне надання технічної документації, несвоєчасне підписання актів дефектування та актів виконаних робіт, неприйняття рішення щодо ремонтних робіт згідно з актами дефектування, ненадання письмової відповіді на запит виконавця, несвоєчасна оплата вартості робіт або додаткових послуг згідно договору) він оплачує неустойку у розмірі 1000,00 грн за кожну добу.
Отже, сторонами в укладеному правочині погоджено розмір та спосіб нарахування неустойки, який не суперечить вимогам чинного законодавства України.
На переконання позивача, з чим також погодився і місцевий господарський суд, оскільки кінцевий строк сплати грошових коштів (60% передоплати) згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 18.06.2020 закінчився 26.06.2020, замовник повинен сплатити виконавцю неустойку у розмірі 133000,00 грн за 133 дні прострочення оплати вартості робіт та додаткових послуг за період з 26.06.2020 по 20.10.2020.
Проте, як встановлено вище апеляційним судом, остаточно всі роботи по договору та додаткових угодах до нього виконано позивачем 06.10.2020, що підтверджується актом №73 на суму 473271,22 грн. Рахунок на оплату виконаних робіт, що відповідає зазначеному акту, виставлено позивачем 27.04.2020. Термін оплати за вказаним рахунком визначено до 05.05.2020, що також відповідає строку оплати, визначеному додатком №2 до договору - протягом 3 робочих днів після виставлення рахунку. За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт з 06.05.2020.
Разом з цим, оскільки апеляційним судом встановлено більш тривалий термін, за який необхідно нараховувати неустойку на підставі п. 5.6 договору, з огляду на відсутність повноважень суду виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" про стягнення 133000,00 грн неустойки підлягають задоволенню у зазначеному розмірі.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у зв'язку з неправильним визначенням судом першої інстанції моменту виникнення у відповідача обов'язку провести остаточний розрахунок за виконані роботи вимога про стягнення неустойки є безпідставною та необґрунтованою.
Проте, апеляційний суд зазначає, що наведені доводи не спростовують загальний висновок суду щодо порушення відповідачем обов'язку з оплати виконаних робіт, а отже і наявності підстав для стягнення неустойки. Товариство з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" вважається таким, що прострочило виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт з 06.05.2020, тобто з наступного дня після закінчення терміну остаточної оплати за рахунком №73 на суму 473271,22 грн.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Однак, відповідно до ч. 4 зазначеної статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для застосування ч. 4 ст. 269 ГПК України та перегляду справи не лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, оскільки, як зазначено вище, місцевим господарським судом неправильно встановлено суму боргу, яку відповідач сплатив позивачу після відкриття провадження у справі, а також неправильно з'ясовано обставини справи в частині визначення дати, з якої відповідач вважається таким, що порушив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №910/17243/20 підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її змісту у редакції даної постанови, а також зміні у резолютивній частині.
При цьому, як встановлено вище, оскільки доводи скаржника колегією суддів визнано необґрунтованими, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Натомість, у зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №910/17243/20 змінити.
3. Викласти мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 у справі №910/17243/20 у редакції даної постанови.
4. Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
« 1. Закрити провадження у справі №910/17243/20 в частині стягнення основного боргу у розмірі 428030,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Візіо 21" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 32211310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод суднобудування та судноремонту" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 12, ідентифікаційний код 41028221) 1862802 (один мільйон вісімсот шістдесят дві тисячі вісімсот дві),10 грн основного боргу, 133000 (сто тридцять три тисячі),00 грн неустойки та 29937 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім),03 грн судового збору.»
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Візіо 21".
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст складено 16.06.2021.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов