вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"16" червня 2021 р. Справа№ 910/1718/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021
у справі №910/1718/21 (суддя Павленко Є.В.)
за позовом керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач - 1) та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" (позивач - 2)
до Миколаївської обласної державної адміністрації (відповідач - 1)
Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (відповідач - 2)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" (відповідач - 3)
Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (відповідач - 4)
про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу, державних актів, припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/1718/21 позовну заяву керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" до Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу, державних актів, припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності повернуто заявнику на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, прокурор 19.02.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора 25.02.2021 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
16.03.2021 від прокурора надійшов супровідний лист, до якого додано платіжне доручення №174 від 22.02.2021 про сплату 2270, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У лютому 2021 року Прокурор в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" до Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про:
- визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2 розпорядження ОДА від 25 січня 2007 року № 24-р, якими погоджено місце розташування земельної ділянки, затверджено проект землеустрою та надано в довгострокову оренду терміном на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю "Санлейк" земельну ділянку площею 9,51 га, з них: 6,2 га лісів та лісовкритих площ, в тому числі лісових земель 6,2 га, з них вкритих лісовою рослинністю 6,2 га, у тому числі інших захисних насаджень - 6,2 га; 3,3 га - відкритих земель без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом, у тому числі 1,3787 га - піски та 1,9213 га - інші землі, у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, для рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку;
- визнання недійсним укладеного між РДА та товариством з обмеженою відповідальністю "Санлейк" договору оренди земельної ділянки від 16 лютого 2007 року, площею 9,5 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0182, розташованої у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання незаконним та скасування розпорядження РДА від 18 липня 2007 року № 719 "Про проведення земельних торгів" в частині продажу права власності на земельну ділянку площею 9,5 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0182, розташованої у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання недійсним укладеного між РДА та товариством з обмеженою відповідальністю "Форленд" договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2007 року, площею 9,5 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0182;
- визнання недійсним виданого РДА 10 вересня 2007 року товариству з обмеженою відповідальністю "Форленд" державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 617135, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020700700007;
-визнання недійсним укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Форленд" та Товариством договору купівлі-продажу земельної ділянки від 9 жовтня 2007 року серії ВЕХ № 855945, площею 9,5 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0182;
- визнання недійсним виданого РДА 18 жовтня 2007 року Товариству державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 9098530, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020700700010;
- припинення права приватної власності Товариства на земельну ділянку площею 8,075 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1643, яке 12 квітня 2017 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та про що було вчинено запис № 20116618;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1643 площею 8,075 га, розташованої у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- визнання права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України з постійним користуванням Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" на земельну ділянку площею 6,5 га., розташовану у межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Повертаючи позовну заяву прокурора на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з наступного.
Позов у справі поданий Прокурором в інтересах держави в особі КМУ та Підприємства.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5 рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року в справі № 1-1/99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Однак, Підприємство не є державним органом у розумінні наведених правових норм.
Визначення "підприємства" міститься в частині 1 статті 62 Господарського кодексу України, за яким підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Отже, фактично Прокурором заявлено позов в інтересах двох позивачів, один з яких є державним органом - КМУ, а інший - Підприємство не є таким, а тому заявлення позову в інтересах державного підприємства є неправомірним, оскільки виходить за межі повноважень прокурорського представництва.
При цьому суд зазначив, що за діючим процесуальним законодавством суд позбавлений можливості самостійного виключення зі складу учасників процесу конкретного позивача, а тому позбавлений можливості ігнорування факту заявлення позову Прокурором в інтересах Підприємства та залишення при цьому іншого - КМУ.
За частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 цієї статті Закону встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
На підтвердження наявності такої письмової вказівки Прокурором було надано копію листа за підписом заступника Генерального прокурора І. Мустеци від 11 січня 2021 року №15/1/1-7вих-21.
Водночас у порушення приписів наведеної статті Закону України "Про прокуратуру" Прокурором не було надано доказів, що вказаний заступник уповноважений на підписання такої письмової вказівки.
Крім того, зі змісту поданого Прокурором листа від 11 січня 2021 року № 15/1/1-7вих-21 не вбачається, що вказаним документом дану посадову особу було уповноважено на подання позову, предметом якого є спір щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4820983900:09:000:0182 та 4820983900:09:000:1643. У той же час листи прокуратури від 10 грудня 2020 року № 15/1-480вих-20 та від 5 січня 2021 року № 15/1-7вих-21, на які міститься посилання у листі від 11 січня 2021 року № 15/1/1-7вих-21, Прокурором подані не були.
При вивченні матеріалів апеляційної скарги колегією суддів з'ясовано, що в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №911/2169/20 назначено наступне:
«3.Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2020 у справі №911/2169/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, позовну заяву прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
4. Судові рішення мотивовані тим, що, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство», прокурором порушено приписи абзацу третього частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання прокурора на те, що вказане підприємство виконує функції органу, уповноваженого державою на їх здійснення у спірних правовідносинах, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому прокурором не доведено підстав для можливості здійснення ним законного представництва в суді інтересів держави в особі ДП «Київське лісове господарство».
40. Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство».
41. Як було зазначено вище, позовні вимоги, зокрема в частині наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ДП «Київське лісове господарство», прокурор обґрунтував тим, що прийняття оскаржуваних розпоряджень про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок порушило право постійного лісокористувача, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та вибули з користування без прийняття рішення про припинення такого права постійного користування. При цьому ДП «Київське лісове господарство» жодних заходів щодо оскарження в судовому порядку спірних розпоряджень не вживало.
42. За таких обставин на порушення заборони, закріпленої в частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру», позов у цій справі пред'явлений прокурором в інтересах ДП «Київське лісове господарство», яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач-3 - ДП «Київське лісове господарство» згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб'єктові самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.
43. Подібний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.
44. Разом з тим у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ну, намалюй» про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння, на яку посилається прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів зазначила, що відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в особі державних компаній заборонено».
Ухвалою від 07.04.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу №911/2169/20 передав разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, та зазначає, що «45. Господарським кодексом України не визначено поняття «державна компанія» як окрема організаційно-правова форма господарювання.
46. Натомість Державний класифікатор України ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (далі - КОПФГ), затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97, містить визначення поняття «державна акціонерна компанія (товариство)».
47. Згідно з положеннями КОПФГ (підпункт 3.2.1.3 пункту 3.2 розділу 3) державна акціонерна компанія (товариство) - акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. При цьому державну акціонерну компанію (товариство) виділено як окрему організаційно-правову форму господарювання із присвоєнням коду « 235».
48. Таким чином, державне підприємство та державна акціонерна компанія є різними організаційно-правовими формами господарювання.
49. Враховуючи те, що даний позов подано в інтересах держави саме в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», яке згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуту за організаційно-правовою формою є саме «державним підприємством», Верховний Суд дійшов висновку, що твердження скаржника щодо подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства, є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.
50. Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується із можливістю використання поняття «державна акціонерна компанія (товариство)», вміщеного у підпункті 3.2.1.3 пункту 3.2 розділу 3 КОПФГ, з метою з'ясування змісту поняття «державна компанія», заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави, в особі яких (державних компаній) закріплена абзацом 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
51. За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі державного підприємства, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц».
Ухвалою від 20.04.2021 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу № 911/2169/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 02.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 за позовом Прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хороше озеро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», про визнання недійсним розпоряджень та договорів оренди землі, зобов'язання повернути земельні ділянки та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 06.07.2021.
Отже, у справі №911/2169/20 Великою Палатою Верховного Суду буде вирішуватися питання застосування норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку (пункт 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України).
Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі "Томіч та інші проти Чорногорії", заява N18650/09, у справі "Шахін і Шахін проти Туреччини", заява N 13279/05).
Верховний Суд повинен забезпечувати єдність судової практики, щоб виправляти непослідовності та в такий спосіб підтримувати громадську довіру до судової системи (рішення ЄСПЛ "Альбу та інші проти Румунії", заява N34796/09).
Наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх, призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
У даній справі №910/1718/21 прокурором подано позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство" до Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Леддер" та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу, державних актів, припинення права власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності, отже правовідносини у даних справах є подібними.
Оскільки у справі №910/1718/21 підставою для повернення позовної заяви прокурора судом першої інстанції визначено, зокрема, неправомірністьзаявлення позову в інтересах державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство», оскільки це виходить за межі повноважень прокурорського представництва, як наслідок за діючим процесуальним законодавством суд позбавлений можливості самостійного виключення зі складу учасників процесу конкретного позивача, а тому позбавлений можливості ігнорування факту заявлення позову Прокурором в інтересах Підприємства та залишення при цьому іншого - КМУ, а у справі №911/2169/20 Великою Палатою Верховного Суду буде вирішуватися питання застосування норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20 щодо можливості представництва прокурором в суді інтересів держави в особі державного підприємства є необхідним для правильного вирішення даної справи та з урахуванням того, що постанова Великої Палати Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі № 910/1718/21, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відповідної постанови Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/2169/20 та опублікування повного тексту постанови.
Керуючись ст.ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційне провадження у справі №910/1718/21 за апеляційною скаргою керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/1718/21 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2169/20 та опублікування повного тексту постанови.
2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська