вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2021 р. Справа№ 910/18787/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Розглянувши у письмовому провадження без виклику сторін апеляційну Державної установи "Центр пробації" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20 ( суддя Зеленіна Н.І., м. Київ).
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", м. Черкаси
до Державної установи "Центр пробації", м. Київ
про стягнення 35 891,51 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" (далі - позивач/ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної Установи "Центр Пробації" (далі - відповідач/ДУ "Центр Пробації") про стягнення 35 891,51 грн, у тому числі 21 910,09 грн - основного боргу, 2 981,81 грн - пені, 569,30 грн - 3 % річних, 552,13 грн - інфляційні втрати, 1 533,70 грн - штрафу та 8 344, 48 грн - збитки за понадлімітне споживання газу протягом грудня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №С/393-19/78К постачання природного газу від 26.03.2019.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 910,09 грн - суми заборгованості за спожитий газ, 2 981,81 грн - пені, 1 533,70 грн - штрафу, 569,30 грн - 3% річних, 551,13 грн - інфляційних виплат та 1 613,24 грн - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до Договору №С/393-19/78К постачання природного газу від 26.03.2019 позивачем було поставлено природний газ у період з листопада по грудень 2019 року, однак відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого йому природного газу не виконано, у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 21 910,09 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості відповідачем надано не було, суд першої інстанції визнав за правомірне стягнути зазначену суму боргу.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) пені та штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача збитків за понадлімітне споживання газу в розмірі 8 344,48 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що умовами укладеного між сторонами Договору №С/393-19/78К постачання природного газу від 26.03.2019 ( п.п. 1.2.1., 1.5., 7.7.) та положень Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496 збільшення/зменшення/анулювання здійснюється на підставі письмових заявок відповідача (споживача). Однак, позивачем не було надано відповідних заявок споживача щодо збільшення обсягу постачання природного газу, і, відповідно, недоведеністю позивачем наявності елементів цивільного правопорушення як необхідної умови для стягнення збитків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням ДУ "Центр пробації" звернулася (далі - скаржник). до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга Державної установи "Центр пробації" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема - ст.ст. 11, 526, 625, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України та порушенням норм процесуального права, яке виражено у неповному з'ясуванні обставин справи.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що тариф, вказаний у акті приймання-передачі природного газу № РН-0004942 від 30.11.2019, становить 7640,00 грн бнз ПДВ, що не відповідає умовам п. 2.2 Договору (6945,95 грн без ПДВ). Також відповідач зазначив, що акт приймання-передачі природного газу №РН-0005588 від 24.12.2019 та коригуючий акт № 000011 від 31.01.20250 надіслані у 2020 році за бюджетний період, що закінчився.
Крім того, скаржник вказує, що місцевим господарським судом не було враховано ту обставину, що в акті примайння-передачі природного газу № РН-0005588 від 24.12.2019 зазначено обсяг спожитого газу - 2,6285800 тис. м. куб., що не відповідає умовам Договору №С/393-19/78К постачання природного газу від 26.03.2019- 0,626339 тис. м. куб. та сума газу - 21909,59 грн з ПДВ, що перевищує суму вказаного Договору - 11 199,00 грн із ПДВ.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було залишено поза увагою, що при укладенні Додаткових угод № 1 та № 2 до Договору №С/393-19/78К постачання природного газу від 26.03.2019 сторонами не було змінено суму Договору, яка залишилась 11 199,00 грн із ПДВ.
Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
13.05.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/18787/20- без змін.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2021 апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" у справі № 910/18787/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/18787/20 залишено без руху.
23.04.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Державної установи "Центр пробації" надійшла заява про усунення недоліки, зокрема із доказами про сплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2021 задоволено клопотання ДУ "Центр пробації" та поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/18787/20; розгляд апеляційної скарги ДУ "Центр пробації" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/18787/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі № 910/18787/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи, 26.03.2019 між ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ", як постачальником та ДУ "Центр Пробації", як споживачем був укладений Договір на постачання природного газу №С/393-19/78К (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу природний газ, ДК-021-2015: код 09120000-6 Газове паливо, в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Згідно із п.1.2.1. Договору, вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися в порядку, передбаченому п. 1.5. Договору.
У п. 1.5. Договору сторони передбачили, що зменшення/збільшення/анулювання обсягу природного газу здійснюється на підставі письмових заявок споживача, які подаються факсимільним зв'язком та/або електронною поштою не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.
Положеннями п.1.5.1. Договору визначено, що у разі відсутності письмової заявки споживача відповідно до п.1.5. Договору постачальник здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах, відповідно до п.1.2 договору. Поставка природного газу - з дати укладення Договору до 31.12.2019. Плановий обсяг постачання газу - до 1500 куб.м.
Згідно із п. 2.1. Договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Ціна газу становить 6 221,67 грн за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 244,33 грн, всього з ПДВ - 7 466,00 грн. Загальна сума вартості по договору становить 9 332,50 грн, крім того ПДВ- 1 866,50 грн, всього з ПДВ - 11 199,00 грн ( п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору, ціна природного газу за 1 000 куб.м. може змінитись протягом дії Договору. Зміна ціни природного газу за 1 000 куб.м. узгоджується сторонами шляхом підписання відповідної Додаткової угоди до оговору.
У п. 3.1. договору зазначено що оплата вартості послуг постачання газу здійснюється споживачем за фактично поставлений газ не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі актів приймання-передачі природного газу та рахунків, які надаються постачальником.
Споживачем може здійснюватися попередня оплата відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (п. 3.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що кількість поставленого споживачу газу визначається за показниками, встановленого у споживача комерційного вузла обліку, та підтверджується Оператором ГРМ та /або Оператором ГТС.
Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці (п. 4.3. Договору).
У відповідності до п. 4.3.1. Договору для складання актів приймання-передачі природного газу споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, складеного між позивачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.
Згідно із п. 4.3.2. Договору на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі природного газу та направляє їх споживачу.
Споживач протягом 2 днів з дати одержання актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного акту (п. 4.4. Договору).
Згідно із п. 4.5. Договору, у випадку невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.4. Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних постачальника та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надаються оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.
Відповідно до п. 7.3. Договору, за порушення замовником термінів оплат за надані виконавцем послуги понад 30 календарних днів, замовник зобов'язується сплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена.
Пунктом 7.7. Договору встановлено, порядок відшкодування та визначення розміру збитків завданих внаслідок порушення Договору визначений Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496.
Цей договір є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 10.1. Договору).
Протягом дії Договору між сторонами було укладено дві Додаткові угоди:
- Додаткова угода №1 від 22.10.2019 щодо зміни ціни - 6 788,80 грн за 1 000,0 куб. м., крім того ПДВ - 1 357,76 грн. Всього з ПДВ за 1 000 куб. м. 8 146,56 грн.
- Додаткова угода №2 від 29.10.2019 щодо коригування планових обсягів, зміни ціни - 6 945,95 грн, за 1 000,0 куб. м, крім того ПДВ -1 389,15 грн. Всього з ПДВ за 1 000 куб. м. - 8 335,14 грн.
На виконання Договору постачання природного газу №С/393-19/78к позивачем було поставлено відповідачеві природний газ на суму 21 910,09 грн.
Згідно з актом приймання-передачі за 24.12.2019 №РН-0005588 природного газу було поставлено на суму 21 909,59 грн.
Відповідно до акта приймання - передачі від 30.11.2019 №РН-0004942, з урахуванням корегуючого акта №РН-0000011 від 31.01.2020, було поставлено природного газу на суму 0,50 грн.
12.06.2020 позивач направив відповідачу претензію № 12/06-20(08) про сплати боргу за спожитий газ за Договором постачання природного газу №С/393-19/78к у розмірі 23 061,42 грн разом з указаними актами та рахунками-фактурами.
У відповідь на вказану претензію відповідач зазначив, що тариф, вказаний у акті приймання-передачі природного газу № РН-004942 від 30.11.2019, становить 7640,00 грн бнз ПДВ, що не відповідає умовам п. 2.2 Договору (6 945,95 грн без ПДВ). Також відповідач зазначив, що акт приймання-передачі природного газу № РН-0005588 від 24.12.2019 та коригуючий акт № РН-0000011 від 31.01.2020 надіслані у 2020 році за бюджетний період, що закінчився. У зв'язку з цим відповідач відмовився задовольняти претензію, а акти повернув позивачу без виконання.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржник оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 в частині основного боргу, штрафних санкцій, пені та штрафу.
Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваних відповідачем частинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що укладений між сторонами договір є договором поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).
Відповідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України унормовано, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення Зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Як вже зазначалось вище що, у відповідності до акта приймання -передачі за 24.12.2019 №РН-0005588 природного газу було поставлено на суму 21 909,59 грн та акта приймання - передачі від 30.11.2019 №РН-0004942, з урахуванням корегуючого акту №РН-0000011 від 31.01.2020, було поставлено природного газу на суму 0,50 грн.
Враховуючи те, що сума боргу відповідачем, яка 21 910,09 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи і останній на момент прийняття рішення не надав належні докази на підтвердження відсутності вказаної заборгованості перед позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем Договору, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 569,30 грн та 3% річних у розмірі 552,13 грн.
З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок заявлених стягнення 3% річних у розмірі 552,13 грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача розмір 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому позовна вимога про стягнення з Державної установи "Центр пробації" 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, перевіривши розрахунок заявлених стягнення інфляційних втрат у розмірі 569,30 грн, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача становить 551,13 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору №С/393-19/78-к позивачем також було нараховано пеню у розмірі 2 981,81 грн, відповідно до п. 7.2. вказаного Договору.
З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені у розмірі 2 981,81 грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ТОВ "ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ" до стягнення з відповідача розмір пені вимогам чинного законодавства та положенням Договору (п. 7.2. вказаного правочину), а тому позовна вимога про стягнення з Державної установи "Центр пробації" пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1 533,70 грн.
У п. 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення замовником термінів оплат за надані виконавцем послуги понад 30 календарних днів, замовник зобов'язується сплатити виконавцю штраф у розмірі 50% від вартості наданих послуг, оплата яких прострочена.
Таким чином, враховуючи наявність прострочення сплати заборгованості за надані послуги більше ніж 30 днів, суд апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування відповідачу штрафу у розмірі 7% від суми неоплачених послуг, а саме 1 533,70 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 533,70 грн.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі
Відхиляються як необґрунтовані аргументи скаржника про те, що відповідач нема в підстав оплатити акт приймання-передачі природного газу, оскільки такі акти були надіслані позивачем у 2020 році, тобто після закінчення бюджетного періоду, оскільки ця обставина не звільняє відповідача як споживача від обов'язку виконати умови договору та оплатити обсяг газу, який дійсно отримав від позивача, хоч і в минулому бюджетному періоді.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 (в оскаржуваній відповідачем частині) у справі №910/18787/20, та, відповідно, апеляційна скарга Державної установи "Центр пробації" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/18787/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/18787/20.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко