Дата документу Справа № 311/1300/21
Єдиний унікальний №311/1300/21 Головуючий в 1 інст. Носик М.А.
Провадження №33/807/413/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
8 червня 2021 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , представника-адвоката Першина В.М. в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON, розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 6 травня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 31 березня 2021 року, о 12:18 год., на а/д Енергодар - Василівка, 73 км, ОСОБА_1 керував автомобілем Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, був оглянутий із застосуванням приладу алкотестер DRAGER, після застосування прилад показав 1.73%, в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Першин В.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. В порушення вимог ст.256 КУпАП матеріали справи не містять письмових пояснень ОСОБА_1 , як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті складеного Протоколу з викладенням своєї позиції за інкримінованим правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.130 КУпАП. У разі його відмови від дачі пояснень з посиланням на положення ст.63 Конституції України про це має бути відображено у Протоколі і цей факт повинен бути підтверджений підписами понятих. В порушення вищезазначених вимог КУпАП протокол складено із зазначеними порушеннями, даних про вручення копії протоколу ОСОБА_1 матеріали справи також не містять. Позиція ОСОБА_1 щодо вживання алкогольних напоїв вже після зупинки транспортного засобу жодним доказом у справі не спростована. Відповідно до дослідженого судом рапорту поліцейського, останній автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупиняв, а тому факт керування саме в стані алкогольного сп'яніння підтвердити не може. Згідно пояснень ОСОБА_3 , який керував реверсним рухом транспортних засобів на мосту у якого виникла суперечка із ОСОБА_1 , про стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 він припускає через манеру руху автомобіля та реакції водія. Транспортний засіб ніхто не зупиняв, він сам під'їхав та зупинився на узбіччі. Поліцію викликали інші громадяни і вже під час спілкування ОСОБА_1 із поліцією він також бачив зовнішні ознаки його сп'яніння. Звертає увагу, що в письмовому клопотанні про закриття провадження у справі, він ретельно розписав всі доводи, викладені в цій апеляційній скарзі, але суд взагалі їх не проаналізував. В свою чергу, в матеріалах справи немає жодного доказу на спростування пояснень самого ОСОБА_1 . Просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи, заслухавшиОСОБА_1 та його представника - адвоката Першина В.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ № 104608 від 31.03.2021 року (а.с. 1) та визнаних судом доведеними, підтверджується:
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6), роздруківкою тестування на алкоголь до протоколу ОБ № 104608, проведеного 31.03.2021 року, стосовно ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6810, з показниками алкоголю 1,73 проміле (а.с. 7), сертифікатом калібрування алкотестера (а.с. 8), свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 8, зворотня сторона), письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 3, 4, 5), рапортом інспектора поліції Притули С.І. (а.с. 3), довідкою та витягом з архіву порушень (а.с. 9, 10).
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Доводи адвоката щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв вже після зупинки транспортного засобу, апеляційний суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає непереконливими.
Зокрема, ОСОБА_1 ставиться у вину керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 31 березня 2021 року. Сам ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом 31 березня 2021 року. При цьому, запевняв, що випив приблизно 200 мл горілки та закусив огірком вже після того, як зупинив автомобіль.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що 31.03.2021 року він знаходився на проїзній частині дороги, виконуючи реверсивний рух транспорту, в цей час по дорозі рухався автомобіль Мерседес, д.н. НОМЕР_1 , який рухався то вправо, то вліво. Він став його зупиняти, але ОСОБА_1 відкрив водійські двері та в період керування автомобілем став лаятись, ображати його та погрожувати. Під час спілкування було очевидно, що водій мав ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, млява мова, виражена агресивність). Громадяни зателефонували до служби «102», після чого негайно прибув наряд поліції та на ОСОБА_1 в його присутності було складено протокол за ст. 130 КУпАП.
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що він 31.03.2021 року їхав на своєму автомобілі. У зв'язку з ремонтними роботами на мосту був реверсивний рух транспортних засобів, коли почали рух автомобілі з його напрямку, назустріч йому виїхав автомобіль Mersedes Benz, державний номер НОМЕР_1 , та він притиснувся до правого узбіччя, щоб уникнути зіткнення. Він подивився у дзеркало та побачив, що даний автомобіль намагався зупинити співробітник, який займався ремонтом дороги та пропускав транспорт по черзі, однак вказаний автомобіль мало його не збив. Він розвернув свій автомобіль та поїхав за Мерседесом, через декілька кілометрів Мерседес розвернувся та поїхав у зворотньому напрямку знову на міст. На мосту був перекритий рух, тому він зупинився та закрився в автомобілі. Потім підійшов ОСОБА_3 , якого мало не збив Мерседес, та було викликано поліцію, по приїзду яких ОСОБА_1 в його присутності було запропоновано продути алкотест «Драгер», на що він погодився. Результат показав 1,73 ‰ алкоголю. ОСОБА_1 був з явними ознаками алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_4 в своїх письмових поясненнях вказав, що він дізнався про те, що на мосту стоїть його син та з кимось конфліктує. Коли він приїхав на місце, то побачив водія Mersedes, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння. В його присутності працівники поліції запропонували ОСОБА_1 продути алкотестер «Драгер», на що він погодився. Після продуття алкотестеру він показав 1,73 ‰ алкоголю.
Підстав ставити під сумнів вказані докази не встановлено.
З вказаних доказів не вбачається, що ОСОБА_1 вживав алкоголь саме після зупинки автомобіля, навпаки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 чітко вказали на те, що під час керування автомобілем водій вів себе неадекватно, мало не здійснивши зіткнення з автомобілем та наїзд на працівника ремонтної служби доріг. Після зупинки автомобіля та спілкування з ОСОБА_1 свідки виявили в останнього явні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим і було викликано наряд поліції.
Аналізуючи пояснення свідків, слід зауважити, що наведена хронологія подій виключає версію ОСОБА_1 щодо вживання ним алкогольних напоїв після керування транспортним засобом.
При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу на висловлення аналогічної позиції після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а після проходження огляду за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ОСОБА_1 не заперечував проти його результату, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення міститься запис «согласен», який був написаний власноручно ОСОБА_1 та поряд з ним проставлений підпис.
Таким чином, версію ОСОБА_1 про вживання алкоголю вже після зупинки транспортного засобу слід розцінювати як бажання останнього уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, на думку апеляційного суду факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не викликає сумніву.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_1 спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» міститься запис «согласен», написаний ОСОБА_1 власноручно, а також наявний підпис останнього.
Жодних клопотань щодо незгоди з діями працівників поліції з приводу незаконного складання протоколу, так само як і інших пояснень по суті правопорушення, під час складання протоколу, ОСОБА_1 не викладено та не заявлено.
Посилання в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах справи даних про вручення копії протоколу ОСОБА_1 не підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, згідно ч. 2 ст. 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За правилами ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 104608 від 31.03.2021 року, складеного на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слідує, що в графі «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» міститься особистий підпис ОСОБА_1 , що засвідчує факт його ознайомлення зі змістом протоколу, правильність внесених даних щодо нього та отримання копії протоколу.
У разі дійсної відмови від отримання копії протоколу, орган поліції має долучити її (копію) до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутня копія протоколу, яка б мала бути врученою особі, що свідчить про вручення її правопорушнику, а тому не підлягають до задоволення доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не було надано копію протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються непереконливими.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом. Ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАп справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючисьст.294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу представника-адвоката Першина В.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Василівського районного суду Запорізької області від 6 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник