Справа № 609/334/21
1-кп/609/59/2021
16 червня 2021 року
Шумський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021216020000022 від 19 березня 2021 року про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одруженої, непрацюючої, не депутата, з середньою освітою, раніше не судимої, на утриманні має чотирьох малолітніх дітей,-
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
25 січня 2021 року сектором дізнання відділення поліції №1(м.Шумськ) Кременецького РВП ГУНП Тернопільській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021216020000005 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна, а саме грошових коштів із банківської картки ОСОБА_3
25.01.2021 року в ОСОБА_3 , виник кримінально-протиправний умисел на завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, у якому жодній особі не було повідомлено про підозру.
Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_3 09 лютого 2021 року, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, умисно, з метою введення в оману орган дізнання, близько 12 год. за викликом прибула до дізнавача у кримінальному провадженні - старшого дізнавача СД відділення поліції №1(м.Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 та погодилася на надання показів, як потерпіла, у кримінальному провадженні №12021216020000005 від 25.01.2021року.
Надалі, ОСОБА_3 , будучи попередженою старшим дізнавачем про кримінальну відповідальність, за надання завідомо неправдивих показів, про що з відповідній графі протоколу допиту потерпілого поставила свій підпис, в період часу з 12 год. 05 хв. по 12 год. 45 хв. 09 лютого 2021 року в приміщенні кабінету №41 СД відділення поліції №1(м.Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, що знаходиться за адресою: м. Шумськ вул. Українська 47, надала старшому дізнавачу завідомо неправдиві покази як потерпіла про те, що в період з березня по листопад 2020 року, ОСОБА_7 , 1983 р.н. жителька с. Шкроботівка Кременецького району Тернопільської області таємно, шляхом вільного доступу викрала грошові кошти із її банківської картки в сумі 77 000 гривень, що не відповідало дійсності. Тобто, ОСОБА_3 надала завідом неправдиві покази про обставини, що мають важливе значення, для прийняття рішення у кримінальному провадженні.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 384 Кримінального кодексу України, тобто завідомо неправдиве показання потерпілого під час провадження досудового розслідування.
Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася. Просить суд, врахувати визнання нею вини, щире каяття, наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей та суворо не карати.
Обвинувачена ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодилася зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовилася від їх дослідження під час судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченої у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує її дії за ч.1 ст.384 КК України, тобто завідомо неправдиве показання потерпілого надані органу, що здійснює досудове розслідування.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винної, її вік, сімейний стан, позитивну характеристику, безробітність, наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей: 2020, 2018, 2016, 2008 року народження, та стан здоров'я, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального проступку. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Відповідно до санкції ч.1 ст. 384 КК України передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років, або арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 57 КК України покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років за місцем роботи засудженого, виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Ч.3 ст. 60 КК України встановлено, що арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
П.8 ППВС України №7 від 24.10.2003 року передбачено, що суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у
випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа,
передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не
можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності
до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК ( 1001-05 ) повинен
закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності
або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від
покарання.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 неможливо призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, за ч.1 ст.384 КК України, оскільки, як встановлено характеризуючими даними обвинувачена ОСОБА_3 непрацююча та має чотирьох малолітніх дітей: 2020, 2018, 2016, 2008 року народження.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експертів для призначення експертиз під час досудового розслідування.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 349, 370, 374 КПК України, ст.ст. 50,65, ч.1 ст. 384 КК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.384 КК України.
Звільнити ОСОБА_3 від призначення покарання.
Речовий доказ - закрите кримінальне провадження №12021216020000005 від 25.01.2021року, за ч.1 ст.185 КК України повернути в СД ВП №1 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1