606/335/21
Рішення
Іменем України
09 червня 2021 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Малярчука В.В.
при секретарі Зіньковській Н.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білобожницької сільської об'єднаної територіальної громади, Чортківського району Тернопільської області, третя особа : приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності на спадкове майно, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою доБілобожницької сільської об'єднаної територіальної громади, Чортківського району Тернопільської області третя особа : приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. про визнання права власності на спадкове майно, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що вона не може отримати у нотаріальній конторі свідоцтва про право власності на дане майно, а тому змушена звернутися з позовом до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак в позовній заяві просить слухати справу без його участі позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача Білобожницької сільської об'єднаної територіальної громади, Чортківського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про слухання справи без представника Білобожницької сільської об'єднаної територіальної громади, позов визнав та не заперечив проти його задоволення.
Третя особа приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Гордєєва Л.І. в судове засідання не з'явилася.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки виданої виконкомом Буданівської сільської ради № 676 від 17 липня 2020 року про те, що ОСОБА_2 була головою двору в АДРЕСА_1 ) станом на 15.04.1991 року. Двір був колгоспний. ОСОБА_2 була власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 . В даному домогосподарстві проживали і були зареєстровані станом на 15.04.1991 року: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловік - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 був чоловіком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 станом на 15.04.1991 року був членом колгоспного двору в АДРЕСА_1 .
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.
Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до підпункту “а” та “б” пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25 травня 2006 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина на Ѕ частку майна колишнього колгоспного двору АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
На час смерті ОСОБА_3 разом з ним проживала його дружина ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ОСОБА_4 стала власником житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За життя ОСОБА_4 , 18 лютого 2003 року склала заповіт, яким заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
Даний заповіт на день смерті ОСОБА_4 не змінювався і не скасовувався.
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 12 червня 2020 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є часом відкриття спадщини на належне їй майно.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).
Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз'яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.
Головуючий В.В.Малярчук