606/2131/17
Рішення
Іменем України
24 травня 2021 року м. Теребовля Теребовлянський районний суд
Тернопільської області в складі:
головуючого Малярчук В.В.
за участі секретаря судового засідання Зіньковської Н.Д.,
представника позивачів - адвоката Калінчука В.В.
представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Маркушевського Б.Ф.
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Покотила Ю.В.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року, свідоцтва про право власності від 09 квітня 2009 року, договору дарування від 24 грудня 2015 року, скасування державної реєстрації на нежитлове приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення,-
Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року, свідоцтва про право власності від 09 квітня 2009 року, договору дарування від 24 грудня 2015 року, скасування державної реєстрації на нежитлове приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення, у якому просять визнати договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 від 21 березня 2008 року за реєстровим номером № 971 недійсним у зв'язку тим, що він укладений ОСОБА_3 у момент коли вона не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення від 09 квітня 2009 року серії САС № 251303 № 1 по АДРЕСА_2 , загальною площею 23,10 м. кв. видане виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення від 24 лютого 2009 року № 57, визнати недійсним договір дарування від 24 грудня 2015 року, зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 2598, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., у зв'язку з тим, що він має фіктивний характер, скасувати державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення, АДРЕСА_3 загальною площею 23,10 м. кв. у м. Теребовля, Теребовлянського району Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 , застосувати наслідки недійсності правочину та повернути сторони у попередні стан, визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за неповнолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., витрати по справі просять стягнути з відповідачів солідарно, посилаючись на мотиви викладенні у позовній заяві.
Представник позивачів - адвокат Калінчук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити, зіславшись на мотиви вказані в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Маркушевський Б.Ф. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Покотило Ю.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши докази вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2007 року однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_4 належала на праві власності по 1/5 частці ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є батьками дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_5 .
25 січня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до голови Теребовлянської міської ради із заявою про надання дозволу на продаж квартири за адресою АДРЕСА_4 , у вказаній заяві зобов'язалася забезпечити дітей своїх житлом в селі Ілавче Теребовлянського району Тернопільської області.
12 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернулася повторно до голови Теребовлянської міської ради із вище вказаною заявою.
Рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26 лютого 2008 року № 43 «Про відчуження частини квартири яка належить неповнолітнім дітям ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 » надано дозвіл ОСОБА_3 на продаж часток квартири , що за адресою АДРЕСА_4 , які належать її малолітнім дітям: 1/5 частка ОСОБА_7 , 1994 року народження, 1/5 частка ОСОБА_4 1998 року народження, 1/5 частка ОСОБА_6 2003 року народження, 1/5 частка ОСОБА_5 , 2006 року народження. Зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити дітей рівнозначною житловою площею на праві власності.
На підставі вказаного рішення від 26 лютого 2008 року № 43 та у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 25 січня 2008 року було придбано цегляний будинок житловою площею 38,9 м. кв. з господарськими будівлями і земельною ділянкою в АДРЕСА_5 служба у справах дітей Теребовлянської райдержадміністрації 20 березня 2008 року надала дозвіл ОСОБА_3 на відчуження однокімнатної квартири без жодних зручностей на першому поверсі триповерхового будинку площею 12 м. кв.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 березня 2008 року власником домоволодіння, що за адресою АДРЕСА_5 є ОСОБА_3 на підставі договору - купівлі продажу від 25 січня 2008 року серії ВКЕ 109162.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21 березня 2008 року зареєстрованого в реєстрі за № 971 ОСОБА_8 з однієї сторони і діяв від імені малолітніх дітей, що вказані нижче та ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_5 , як продавці, а з другої сторони ОСОБА_1 як покупець уклали договір про те, що продавці зобов'язуються передати за плату, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити однокімнатну квартиру під АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири становить 18.2 м.кв. Продавцям вказана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 грудня 2007 року.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18 серпня 2008 року однокімнатна квартира за адресою АДРЕСА_4 належала на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21 березня 2008 року.
Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_5 звернулися до суду про визнання договору купівлі - продажу квартири від 21 березня 2008 року зареєстрованого в реєстрі за № 971 недійсним, вважають, що вказаний договір є недійсним так як у момент його укладання позивачка ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій тим самим дій дітей.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта від 29 вересня 2019 року № 539 ОСОБА_3 у період підписання договору купівлі-продажу 21 березня 2008 року страждала на легку розумову відсталість із емоційно- вольовими порушеннями. ОСОБА_3 за своїм психічним станом у період підписання договору купівлі-продажу 21 березня 2008 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
За таких обставин, суд вважає, що позов про визнання договору купівлі -продажу квартири від 21 березня 2008 року за реєстровим номером 971 укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині відчуження вказаного майна ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 слід визнати недійсним.
Згідно договору дарування від 24 грудня 2015 року серії НВС 183576 ОСОБА_1 передав безоплатно, а ОСОБА_2 прийняла у власність як дарунок нежиле приміщення (офіс-магазин), що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 23,1 м. кв.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 грудня 2015 року власником нежитлового приміщення (офіс-магазин), загальною площею 23,1 м. кв. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В судовому засіданні встановлено, що квартира, що знаходилася за адресою АДРЕСА_3 переобладнана під нежитлове приміщення (офіс - магазин).
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 квітня 2009 року нежиле приміщення (офіс-магазин), загальною площею 23,1 м. кв. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належало на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Позивачі не зверталися до суду з позовом про відшкодування збитків внаслідок визнання правочину не дійсним.
За таких обставин позовна вимога позивачів про застосування наслідків недійсності вище вказаного правочину та повернення сторін у попередні стан до задоволення не підлягає.
В свою чергу позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ОСОБА_5 також просять визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення від 09 квітня 2009 року серії САС № 251303 № 1 по АДРЕСА_2 , загальною площею 23,10 м. кв. видане виконавчим комітетом Теребовлянської міської ради на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення від 24 лютого 2009 року № 57.
Рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 28 серпня 2008 року № 245 «Про надання дозволу різного роду» надано дозвіл ОСОБА_1 на реконструкцію квартири під АДРЕСА_3 під офіс - магазин.
Рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 24 лютого 2009 року № 57 «Про оформлення права власності на офіс-магазин» вирішено оформити право власності на офіс-магазин, який знаходиться в АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 , Виконавчому комітету міської ради видати свідоцтва про право власності.
Однак, судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 28 серпня 2008 року № 245 «Про надання дозволу різного роду» ОСОБА_1 надано дозвіл на реконструкцію квартири під АДРЕСА_3 під офіс - магазин.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 квітня 2009 року нежиле приміщення (офіс-магазин), загальною площею 23,1 м. кв. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 належала ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представником позивачів не представлено доказів, які б доводили порушення прав позивачів що до оформлення відповідачем ОСОБА_1 за собою права власності на нежиле приміщення (офіс-магазин), загальною площею 23,1 м. кв. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 квітня 2009 року.
Враховуючи наведене не підлягають до задоволення вимоги визнання недійсності свідоцтва про право власності на нежиле приміщення від 09 квітня 2009 року серії САС № 251303 № 1.
Позивачі просять визнати недійсним договір дарування від 24 грудня 2015 року, зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 2598, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., у зв'язку з тим, що він має фіктивний характер, скасувати державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення №1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв. у м. Теребовля, Теребовлянського району Тернопільської області на ім'я ОСОБА_2 .
Так, згідно договору дарування від 24 грудня 2015 року серії НВС 183576 ОСОБА_1 передав безоплатно, а ОСОБА_2 прийняла у власність як дарунок нежиле приміщення (офіс-магазин), що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , площею 23,1 м. кв.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 грудня 2015 року власником нежитлового приміщення (офіс-магазин), загальною площею 23,1 м. кв. що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 .
Вказане нежитлове приміщення (офіс - магазин), що знаходилася за адресою АДРЕСА_3 згідно договору дарування від 24 грудня 2015 року серії НВС 183576 передано безоплатно ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Однак, позивачами в судовому засіданні не представлено доказів, які б підтвердили обставини фіктивності договору дарування від 24 грудня 2015 року, зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 2598, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., а наведені аргументи ґрунтуються виключно на припущеннях.
Так, представником позивача в судовому засіданні висловлено припущення, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знали про хворобу позивачки ОСОБА_3 і з метою уникнення у майбутньому застосування до них наслідків визнання договору купівлі -продажу вказаної житлової квартири від 21 березня 2008 року недійсним вирішили укласти фіктивний договір дарування. Вище вказаний фіктивний договір дарування було укладено 24 грудня 2015 року.
З вище вказаними твердженнями про намір відповідачів укласти фіктивний правочин з вище вказаних мотивів, суд не погоджується, так як згідно висновку судово-психіатричного експерта від 29 вересня 2019 року № 539 ОСОБА_3 страждала на легку розумову відсталість із емоційно-вольовими порушеннями та за своїм психічним станом у період підписання договору купівлі-продажу 21 березня 2008 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, і відповідачам так як і позивачам про це стало відомо лише 29 вересня 2019 року після проведення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 .
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсності договору дарування від 24 грудня 2015 року, зареєстрований у нотаріальному реєстрі за № 2598 та скасування його державної реєстрації слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю вказаних позовних вимог.
Також позивачі просять визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за неповнолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв., визнати за неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/5 частину нежитлового приміщення № 1 по АДРЕСА_2 загальною площею 23,10 м. кв.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Однак, позивачами в судовому засіданні не представлено доказів, які б доводили обставини щодо визнання за ними права власності на нежитлове приміщення (офіс - магазин), АДРЕСА_3 .
Власником переобладнаного нежитлового приміщення (офіс - магазин), АДРЕСА_3 є відповідачка ОСОБА_2 .
Враховуючи вище наведене в частині позовних вимог щодо визнання права власності за позивачами право власності на нежитлове приміщення (офіс - магазин), АДРЕСА_3 слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю вище вказаних позовних вимог.
Одночасно не заслуговує до уваги твердження представників відповідачів щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про скасування договору купівлі - продажу від 21 березня 2008 року, так як про обставини щодо недієздатності ОСОБА_3 на момент вчинення правочину стало відомо після проведення судово-психіатричної експертизи від 29 вересня 2019 року № 539, а тому суд не бере до уваги вимоги представників відповідачів про застосування строку позовної давності до позовних вимог про скасування договору купівлі - продажу від 21 березня 2008 року.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року, свідоцтва про право власності від 09 квітня 2009 року, договору дарування від 24 грудня 2015 року, скасування державної реєстрації на нежитлове приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення слід задовольнити частково. Визнавши договір купівлі-продажу квартири від 21 березня 2008 року за реєстровим номером 971 укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині відчуження вказаного майна ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 недійсним.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю.
Стягнувши з відповідача ОСОБА_1 в користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 64 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стягнувши з відповідача ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 64 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-289ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216,225, ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21 березня 2008 року, свідоцтва про право власності від 09 квітня 2009 року, договору дарування від 24 грудня 2015 року, скасування державної реєстрації на нежитлове приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення задовольнити частково.
Визнати договір купівлі-продажу квартири від 21 березня 2008 року за реєстровим номером 971 укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в частині відчуження вказаного майна ОСОБА_3 , що діяла від свого імені та від імені малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 недійсним.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити, у зв'язку з безпідставністю.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 64 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 64 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Теребовлянський районний суд.
Роз'яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.
Головуючий :